справа №2а-1485/10р.
П О С Т А Н ОВ А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 червня 2010 року Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Скрипник К.О.
при секретарі Берко Я.В.,
за участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Батальйону ДПС ВДАІ з обслуговування м. Дніпропетровська старшини міліції Саранчук Миколи Миколайовича, третя особа: Управління ДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач 24 березня 2010 року звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що постановою інспектора ДПС на нього накладено адміністративне стягнення за порушення ч.1 ст. 122 КУпАП. Позивач вказує, що не згоден з вказаною постановою, оскільки вона винесена з порушенням чинного законодавства, зокрема норм КУпАП, за відсутності належних доказів вини позивача у скоєному правопорушенні, без присутності водія і тому підлягає скасуванню.
Позивач просив поновити йому строк на оскарження вказаної постанови, постанову від 02.02.2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності скасувати та закрити справу. У судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити. В обґрунтування позовних вимог посилався на обставини, викладені у позові.
Відповідач у судове засідання не з’явився, письмово просив справу розглянути у його відсутність згідно діючого законодавства, позовні вимоги не визнав.
Третя особа УДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області у судове засідання не з’явилась, про день та час розгляду справи сповіщалась належним чином, про причини неявки суду не повідомила, письмових заяв від неї не надходило.
Суд вважає за можливе у відповідності до ч.4 ст. 128 КАС України, вирішити справу у відсутність відповідача та третьої особи.
Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що постановою серії АЕ № 062506 інспектора ДПС Батальйону ДПС ВДАІ з обслуговування м. Дніпропетровська старшини міліції Саранчук Миколи Миколайовича від 02 лютого 2010 року на позивача накладено адміністративне стягнення за правопорушення, передбачене ст. 122 ч. 1 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 260 грн. (а.с.5). Також встановлено, що протокол про адміністративне правопорушення інспектором не складався.
Відповідно до вищезазначеної постанови, ОСОБА_1 02 лютого 2010 року у м. Дніпропетровську на вул. Криворізькій, керуючи автомобілем Сузукі, д/н НОМЕР_1 здійснив зупинку в зоні дії дорожнього знаку 3.34 «Зупинку заборонено», який встановлено разом з дорожньою табличкою 7.3.3. «Зона дії». Зазначена постанова винесена за результатами застосування фіксації порушень ПДР передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП України засобом фото- та відеофіксації «Візір» 0812572.
Також, відповідно до ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих
пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
В силу ст.71 ч.2 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач жодних доказів суду не надав, письмових пояснень або заперечень не направив.
Разом з тим, судом встановлено, що позивач притягнутий до адміністративної відповідальності на підставі неналежних доказів, і тому вказана постанова є незаконною. Так, згідно п.13.2 Інструкції з діяльності підрозділів дорожньо-патрульної служби Державтоінспекції МВС України (затверджена наказом МВС від 13.11.2006 N 1111 ), до використання спеціальних засобів допускаються співробітники, що вивчили інструкції приборів та здали заліки по правилам їх використання. Тому, в постанові про притягнення особи до адміністративної відповідальності обов’язково повинно бути відображено, яка особа (співробітник ДАІ) використовувала засіб, якщо його використання не було повністю автоматичне, повинні бути зазначені реквізити засобу, якім фіксувалося порушення. Так як, якщо це засіб вимірювальної техніки – то повинні бути зазначені реквізити документів про допуск типу засобу вимірювальної техніки до використання в Україні, а також перевірки конкретного екземпляру засобу. Це – прямі вимоги Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» до вимірювань, наслідки яких використовуються в якості доказів. Крім того, згідно з пунктом 13.4. вищезазначеної інструкції на кожний засіб вимірювання заводиться журнал обліку роботи технічних засобів вимірювання (додаток 8). Він заповнюється працівником ДПС ДАІ, що застосовував прилад при нагляді за дорожнім рухом. Використання під час несення служби спеціальних технічних засобів, не передбачених табельною належністю підрозділу, забороняється. Крім того, неможливо встановити зону дії вимірювального прибору, який використовувався співробітником ДАЇ при фіксуванні швидкості руху. Не надана розстановка нарядів дорожньо-патрульної служби, що також передбачено вже вищезазначеною інструкцією.
Крім того, суд приходить до висновку, що відповідачами порушені права, свободи та інтереси позивача, які підлягають відновленню. Вказана постанова не відповідає вимогам закону, а саме: ст.ст.9, 33, 268, 256 КУпАП.
Так, при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність. При винесенні оскаржуваної постанови, цього зроблено не було, та посадовою особою, яка винесла цю постанову вимоги закону не враховані.
При винесенні постанови порушені права позивача, передбачені ст.268 КУпАП, а саме: особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право зокрема: знайомитися з матеріалами справи; давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням.
Всіх наданих позивачу цим законом прав він був позбавлений, що є порушенням процесу при розгляді справи про адміністративне правопорушення.
Крім того, суд враховує також той факт, що справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи, і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до положень КУпАП, Закону України «Про дорожній рух», у разі порушення Правил дорожнього руху України, водій повинен бути зупинений, постанову складено на місці, у випадку незгоди з порушенням - повинен бути складений протокол, у порядку передбаченому ст.256 КУпАП, із зазначенням відомостей про особу, що скоїла правопорушення, пояснень цієї особи, та роз'ясненням її права на правову допомогу та на право оскарження даної постанови.
Відповідно до ч.6 ст.258 КУпАП, передбачений випадок коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, зокрема, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису.
Крім того, у ст.14-1 КУпАП зазначено про те що, така фіксація та «заочне» винесення постанови відносно власника транспортного засобу можлива, якщо порушення зафіксовано приладом, працюючому в автоматичному режимі.
Прилад «Візір», яким проводився нагляд за дорожнім рухом з метою фіксації порушень ПДР України, не є автоматичним засобом фото- чи відеофіксації, оскільки він знаходився у працівника ДАІ, той керується ним безпосередньо або через комп'ютер. Відповідно до вимог ст.14-1 КУпАП України передбачено, що для її застосування необхідно, щоб фіксація велася саме засобами фото-, кіно- або відеозйомки, які працюють в автоматичному режимі. За таких умов, така фіксація не відповідає вимогам закону. Підтвердженням того факту, що вказаний прилад «Візір» не є засобом автоматичної фіксації є Інструкція до цього приладу. В розділі 2 вищевказаної Інструкції зазначено, що прилад працює виключно у режимах вимірювання швидкості, як Стаціонарний або Патрульний, але ніяк не автоматичний.
Таким чином, застосування цього технічного засобу як підстави для без протокольної форми фіксації адміністративних правопорушень та розгляду справ у відсутності особи, що притягується до адміністративної відповідальності, суперечить вимогам ст.ст.258, 254, 268 КУпАП і суттєво порушує конституційні права громадян.
Згідно ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк може бути поновлений судом.
Судом встановлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення була направлена позивачу лише 04 березня 2010 року, а отримана ним 12 березня 2010 року, і тому суд вважає, що є всі підстави для поновлення позивачу строку на оскарження вказаної постанови.
Враховуючи вищевикладене та аналізуючи здобуті по справі докази, суд приходить до висновку, що оскільки протокол не містить достатніх даних, які свідчать про скоєння правопорушення ОСОБА_1, а відповідно до Конституції України всі сумніви трактуються на користь правопорушника, то в діях позивача відсутні подія і склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП і тому відповідно до п.1 ч.1 ст.247 КУпАП постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а провадження у справі – закриттю, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Керуючись ст.ст. 9-11, 122 ч.1, 247 ч.1п.1 КУпАП, ст. ст. 7, 8, 11, 17, 70, 71, 86, 104, 158, 159, 160-163, 167 КАС України, суд, -
П О С Т А Н О В И В:
Позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС Батальйону ДПС ВДАІ з обслуговування м. Дніпропетровська старшини міліції Саранчук Миколи Миколайовича, третя особа: Управління ДАІ ГУМВС України в Дніпропетровській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – задовольнити .
Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови серії АЕ № 062506 інспектора ДПС Батальйону ДПС ВДАІ з обслуговування м. Дніпропетровська старшини міліції Саранчук Миколи Миколайовича від 02 лютого 2010 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст.122 ч.1 КУпАП.
Постанову серії АЕ № 062506 інспектора ДПС Батальйону ДПС ВДАІ з обслуговування м. Дніпропетровська старшини міліції Саранчук Миколи Миколайовича від 02 лютого 2010 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ст.122 ч.1 КУпАП – скасувати.
Провадження по адміністративній справі відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності по ч.1 ст. 122 КУпАП – закрити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Заяву про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст.160 КАС України – з дня складення в повному обсязі Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя К.О.Скрипник