Справа № 2-557/10

2010 р

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

14 липня 2010 року                           смт Теофіполь

Теофіпольський районний суд Хмельницької області

в складі:  головуючого судді    Бурлак Г.І.

                секретаря                     Дубенюк Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Теофіполі справу за позовом   ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,  ОСОБА_8, ОСОБА_9  до Управління Пенсійного Фонду України в Теофіпольському районі про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинення  дій

ВСТАНОВИВ:

Позивачі звернулися до суду із позовом до відповідача про визнання дій неправомірними та  зобов’язання відповідача  здійснити перерахунок пенсії з підвищенням її на 30%   мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати з 01.01.2006 року по 01.07.2010 рік та здійснювати такі виплати в подальшому.

 Позивачі в судове засідання не з’явилися, подали  клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

Представник відповідача, про час та місце розгляду  справи повідомлений вчасно, в суд не з’явився, про причину неявки не повідомив, клопотань не подав.

Суд вважає можливим проводити розгляд справи у  відсутності сторін.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивачам на 2 вересня 1945 року не виповнилося 18 років, а тому на них поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у тому числі положення ст. 6 цього Закону відповідно якої,  вони мають право на отримання щомісячної соціальної допомоги. Вказані обставини підтверджуються копіями паспортів та копіями пенсійних посвідчень позивачів з відміткою «дитина війни», які є у матеріалах справи.

Згідно з позовними заявами, позивачам у 2006-2007 роках щомісячна соціальна допомога не виплачувалася,  у 2008 році виплачувалася у розмірі 10 відсотків від розміру мінімальної пенсії за віком, у такому ж розмірі вона виплачувалася і у 2009 році. Відповідач доказів, які б спростовували вказане, до суду не подав.

Враховуючи зазначений статус позивачів, вони, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» мають право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком.

Зі змісту ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога що виплачується замість пенсії підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ст. 7 цього Закону фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України «Про Державний бюджет на 2006 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2006 рік зупинено.

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 2006 року, який набрав чинності з 16 березня 2006 року, до статті 110 Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у 2006 році запроваджують поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Проте у 2006 році пільги, встановлені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» запроваджені не були.

Закони України «Про Державний бюджет на 2006 рік» та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 19 січня 2006 року неконституційними визнані не були та діяли протягом 2006 року.

Таким чином, відповідно до вищезазначених Законів України підстав нараховувати та виплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у відповідача не було оскільки до 15 березня 2006 року дію зазначеної норми було зупинено, а після цього передбачені нею виплати запроваджені не були.

Крім того, надаючи перевагу Законам України «Про Державний бюджет на 2006 рік» від 20 грудня 2005 року та «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 19 січня 2006 року суд виходить із того, що ці Закони є актами єдиного органу законодавчої влади - Верховної Ради України. Конституція України не встановлює пріоритету у застосуванні того чи іншого закону, у тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає і закону України який би регулював питання подолання колізії норм законів, які мають однакову юридичну силу.

Конституційний Суд України у п. 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп (справа про набуття чинності Конституцією) зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Виходячи із викладеного, суд приходить до висновку що підстав для задоволення вимог позивачів, які стосуються виплати доплати до пенсії за 2006 рік немає, оскільки  відповідач  у 2006 році діяв відповідно  до  діючого законодавства і не мав підстав для здійснення щомісячних доплат до пенсії, оскільки до 15 березня 2006 року дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена, а з 15 березня 2006 року здійснення доплат було визначено у інший спосіб, тобто поставлено у залежність від виконання у другому півріччі 2006 року Закону України «Про Державний бюджет на 2006 рік».

Стосовно позовних вимог щодо здійснення позивачам доплати до пенсії за 2007 рік суд приходить до висновку про те, що вони підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 цього Закону, було зупинено. Проте рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року за № 6-рп/2007 у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29. 36, ч. 2 ст. 56, ч.2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, п. п. 7, 9, 12,13, 14,23, 29,30, 39,41, 43, 44, 45,46, ст. 71. ст.ст. 96, 101, 103, 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» яким зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням      ст. 111 цього Закону.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має обов'язковий характер для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного Закону, які визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України, є остаточним і не може бути скасоване.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Виходячи з приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України та дати ухвалення рішення Конституційним Судом України управління Пенсійного фонду України у Теофіпольському районі зобов'язане було нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 9 липня 2007 року оскільки з моменту ухвалення рішення Конституційним Судом України щодо неконституційності пункту 12 с. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню.

Виходячи з викладеного, відповідач з 9 липня по 31 грудня 2007 року включно повинен був діяти у відповідності із приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати позивачу відповідні доплати.

Що стосується вимог позивачів про зобов'язання відповідача виплачувати йому у 2008 році щомісячну надбавку до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком суд вважає такі вимоги частково обгрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст статті 6 Закону України» про соціальний захист дітей війни» викладено у наступній редакції « дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасника війни». Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

 Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року за № 1—рп/2008 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст. 65 розділу 1. Пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа щодо предмета та змісту Закону про Державний бюджет України) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку із правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначеного закону, що визнані неконституційними. Рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України,  остаточним і не може бути оскаржене.

Аналіз зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року та приписів ч. 2 ст. 152 Конституції України приводить суд до висновку про те, що з 22 травня 2008 року Управління Пенсійного фонду України у Теофіпольському районі повинно було нараховувати і виплачувати позивачам доплату до пенсії, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка діяла до 1 січня 2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ця норма втратила чинність та не підлягає застосуванню. Отже, відповідач, з 22 травня 2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючої норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», нараховувати та здійснювати виплату позивачу доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

Між тим, до 22 травня 2008 року, тобто до ухвалення зазначеного рішення Конституційним Судом України відповідач діяв на підставі та у відповідності із нормами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 1 січня 2008 року та з урахуванням п.п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», а тому позовні вимоги щодо стягнення доплати до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 1 січня по 21 травня 2008 року задоволенню не підлягають.

Виходячи з викладених вище підстав про задоволення позовних вимог про нарахування доплат, приймаючи до уваги, що Законом України « Про Державний бюджет України на 2009 рік» та Законом України « Про Державний бюджет України на 2010 рік» положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не змінювалися суд приходить до висновку про необхідність задоволення вимог позивачів   з 1 січня 2009 року по 1 липня 2010 року.

Таким чином, суд прийшов до висновку, що необхідно визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України у Теофіпольському районі яка полягає у невиконанні  приписів статті 6 Закону України « Про соціальний захист дітей війни», яка призвела до порушення прав позивачів на своєчасне нарахування та отримання доплати до пенсії.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 8, 22, 46, 64, ч. 2 ст. 152 Конституції України, ст. ст. 3. 6, Закону України «Про соціальний захист дітей війни», рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року № 6-рп/2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36. частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23,29, 30,39, 41, 43,44, 45, 46, статті 71, статей 98, 101, 103, 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (справа про соціальні гарантії громадян), Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року про визнання неконституційними окремих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік”, ст.ст.10, 60,212-215 ЦПК України,  районний суд

   ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,  ОСОБА_8, ОСОБА_9   до управління Пенсійного фонду України в Теофіпольському районі про визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинення  дій  задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду у Теофіпольському районі Хмельницької області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,  ОСОБА_8, ОСОБА_9  щомісячної державної допомоги дітям війни з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком з розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду у Теофіпольському районі Хмельницької області  здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7,  ОСОБА_8, ОСОБА_9  з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно  до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 9 липня 2007 по 31 грудня 2007 року включно, з 22 травня по 31 грудня 2008 року включно, з 1 січня   2009 року по 1 липня 2010 року включно, провести відповідні виплати із врахуванням вже проведених   виплат та проводити вказані виплати в подальшому відповідно до норм чинного законодавства України.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Заява про апеляційне оскарження  або апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом 10 днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне  оскарження до апеляційного суду Хмельницької області через районний суд

                            Головуючий :