Справа № 2-4052/10                      

     РІШЕННЯ

                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2010 р.                    

Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді -   Гандзій Н.В.

при секретарі -        Горецькій К.М

розглянувши к відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа КП ОМБТІ та РОН про визнання недійсними правочини, оновлення порушеного права власності та усунення перешкод у користуванні власністю

ВСТАНОВИВ:

Позивач, звернувшись з вищевказаною заявою до суду, просить визнати договори купівлі-продажу № 2001/092 від 02.11.2001р., дарування від 8.12.2004р, та купівлі-продажу № 7378 від 08.09.2005р. АДРЕСА_1 - недійсними, мотивуючи свої вимоги тим, що внаслідок шахрайських дії відповідача ОСОБА_5 квартиру, яка є його власністю, неодноразово було оформлено на інших осіб, з якими жодних договорів він не укладав та не уповноважував не це будь-кого.

В судовому засіданні позивач присутнім не був, подавши письмову заяву про розгляд справи за його відсутністю, в якій позов підтримав та просить суд його задовольнити.

Відповідачі у судове  засідання не з’явилися, сповіщалися належним чином, через оголошення у пресі, про причини неявки суд не повідомили тому суд розглядає справу у відповідності до ст.169 ЦПК України на підставі наявних у справі доказів.

Зі згоди позивача, суд, згідно зі ст.224 ЦПК України ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Суд, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, вважає позов обґрунтованим та підлягаючим задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину по заповіту» № 4-3195 від 25.10.1996р. зареєстрованого 12.12.1996р. у К ОМБТІ та РОН під № 40 р. стор.153 реєстр 666 позивач є власником АДРЕСА_1.

Згідно, договору № 2001/092  від 02.11.2001р. купівлі-продажу нерухомого майна ОСОБА_1 продав, а ОСОБА_2 придбав АДРЕСА_1.

Зазначений договір купівлі-продажу був оформлений на Одеській універсальній товарній біржі GIP, а також зареєстрований за відповідачем в ОМБТІ та РОН за № 466ПР-93  від  24.12.2004р.

Факт того, що вказана угода позивачем ніколи не укладалась, вбачається з його письмових пояснень, а також підтверджено вироком Приморського районного суду м. Одеси від 10.11.208р, яким було встановлено, що внаслідок шахрайських дій ОСОБА_5 який був організатором та керівником  організованої групи, використовуя завідомо підроблені документи шляхом обману та зловживання довірою придбав право на чуже майно, а також заволодів грошовими коштами та нерухомим майном громадян шляхом обману включаючи й квартиру позивача. Крім того, факт вчинення шахрайських дії ОСОБА_5 був підтверджений свідченнями  останнього та ОСОБА_2, які були надані ними  під час розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_5 та інших осіб.

Оскільки сам позивач не вчиняв ніяких дії щодо продажу квартири, тому відповідачами були порушені норми цивільно-процесуального законодавства, а саме статей 44п.3, 48, 224, 225 ЦК України   (в редакції 1963 року, який діяв на час укладення угоди).

Відповідно до п.3 ст. 44 ЦК України письмову правочини громадян, спрямовані на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків між собою, до яких закон потребує додержання письмової форми правочину, мають бути підписані особами його вчиняющими.

Згідно ст.. 224, 225 Ц України, згідно угоди купівлі-продажу продавець зобов’язується передати майно у власність покупцю, а окунець зобов'язується прийняти майно та сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з пояснень ОСОБА_1, договір купівлі - продажу квартири № 6 будинку 4 розташованого на Соборній площі у м. Одесі з відповідачем ОСОБА_2 він не укладав, угоду не підписував, постійно мешкає у квартирі за яку оплачує комунальні послуги, що також підтверджується копіями квитанцій. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, а саме з ухвали Апеляційного суду Одеської області від 04.04.2006р. рішення по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності було скасовано та справу було направлено на новий розгляд на підставі того, що судом не було належним чином оповіщено відповідача по справі,який міг дати пояснення, які мають істотне значення. Пізніше, а саме 17.05.2007р. позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності була залишена без розгляду, у зв'язку з неодноразовою неявкою у судове засідання позивача по справі.  

Проаналізувавши вищевикладене, суд вважає, що угоду купівлі-продажу необхідно визнати недійсною.

Крім того, 28.12.2004р. між відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено договір дарування, який посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 9520.

Відповідно ст.. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст.. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на висланий розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст.. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона ( дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні ( обдарованому) безоплатно майно ( дарунок) у власність.

Відповідно до ст.. 722 ЦК України, право власності обдарованого на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Як вбачається зі свідчень ОСОБА_3 по кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_5 та ін. відповідач ОСОБА_3 визнав свою участь у шахрайстві та укладання фіктивної угоди.

У зв'язку з тим, що відповідач ОСОБА_7 не є власником АДРЕСА_1, тому він не мав право укладати договір дарування, оскільки квартира знаходиться  в постійному володінні та користуванні позивача ОСОБА_1,а тому договір дарування квартири від 28.12.2004р. має бути визнаний недійсним.

Крім того, як було встановлено, 08.09.2005р. між ОСОБА_8, який діяв за дорученням відповідача ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу спірної квартири, який також був засвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 7378. Факт організації ОСОБА_5 укладання фіктивної угоди дарування та фіктивного договору купівлі-продажу  спірної квартири було ним визнано під час розгляду кримінальної справи.

У відповідності зі ст.658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару. Якщо продавець товару не є його власником, покупець набуває право власності лише у випадку, якщо власник не має права вимагати його повернення.

Згідно ст.. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона ( продавець) передає або зобов'язується передати майно ( товар) у власність другій стороні ( покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно ( товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У вказаних правочинах спірна квартира жодного разу не передавалася іншій особі, фабрикувались лише документи стосовно квартири. позивач, як вже було вказано вище, продовжує користуватися нею, сплачує комунальні послуги, ключі від квартири нікому не передавав, в квартирі завжди і по теперішній час знаходяться лише речі ОСОБА_1, на вчинення будь-яких дії стосовно продажу, дарування або вчинення будь-яких інших правочинів стосовно квартири позивач доручення нікому не давав та не вчиняв ніяких правочинів сам.

Як було встановлено під час розгляду кримінальної справи за обвинуваченням  ОСОБА_5, було встановлено, що ОСОБА_5 разом з групою осіб навмисно підробили документи та уклали усі правочини стосовно квартири позивача, яка розташована за адресою м. Одеса Соборна площа 4 кв. 6, та які були визнані фіктивними й були зроблені навмисно з метою отримання квартири у власність. Та відповідача визнано винним у скоєні злочинів передбачених ст.. 190ч.4, 358 ч.2, 309 ч.1 КК України.

Згідно п.4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,11,209,214-215, ЦПК України,    

       ВИРІШИВ:

Позов  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа КП ОМБТІ та РОН про визнання недійсними правочини, оновлення порушеного права власності та усунення перешкод у користуванні власністю –  задовольнити.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу № 2001/092 від 02.11.2001 року АДРЕСА_1 площі в м. Одеса, який був укладений на Одеській універсальній товарній біржі GIP між ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Зобов'язати КП ОМБТІ та РОН скасувати запис Від 24.12.2004р. про реєстрацію ОСОБА_2 як власника АДРЕСА_1 площі  у м. Одесі в книзі 466ПР-93.

Визнати недійсним Договір дарування від 28.12.2004 року АДРЕСА_1 площі в м. Одеса, який був укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_9, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 9520.

Зобов'язати КП ОМБТІ та РОН скасувати запис Від 27.01.2005р. про реєстрацію ОСОБА_3 як власника АДРЕСА_1 площі  у м. Одесі в книзі 556ПР-66.

Визнати недійсним Договір купівлі-продажу № 7378  08.09.2005 року АДРЕСА_1 площі в м. Одеса, який був укладений між ОСОБА_9 та ОСОБА_4, посвідченого приватним нотаріусом ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за № 9528.

Зобов'язати КП ОМБТІ та РОН скасувати запис Від 13.09.2005р. про реєстрацію ОСОБА_4 як власниці АДРЕСА_1 площі  у м. Одесі в книзі 556ПР-183.

Поновити право власності на АДРЕСА_1 площі в м. Одесі за ОСОБА_1 та зобов’язати КП ОМБТІ та РОН оновити реєстрацію ОСОБА_10, як власника АДРЕСА_1.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_5 понесені матеріальні збитки судові витрати за подання апеляційної скарги на рішення Приморського районного суду від 22.11.2004р. 41,50+808,50грн.,судові витрати за подання позову 1822,92грн., витрати пов’язані з оплатою  оголошення у пресі 30,00грн., витрати пов’язані з оцінкою ринкової вартості квартири 500грн. а всього стягнути 3202 ( три тисячі двісті дві) грн..92коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

    На рішення протягом десяти днів з дня його проголошення може бути подано заяву про апеляційне оскарження, а протягом двадцяти днів після подання заяви подано апеляційну скаргу до апеляційного суду Одеської області через місцевий суд.  

Суддя