справа №2-960/10р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

06 липня 2010 року                Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

                  головуючого судді -     Скрипник К.О.,

                при секретарі -                      Берко Я.В.;

за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Поліщук О.В., представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини Т-0310 Державної спеціальної служби транспорту, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента-ЛТД», третя особа: Адміністрація Державної спеціальної служби транспорту України про стягнення одноразової грошової допомоги, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач 18 лютого 2009 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до Військової частини Т-0310 Державної спеціальної служби транспорту, в якому згідно уточнень вказав, що 15 листопада 2007 року він був призваний до строкової військової служби у Збройних Силах України та з 23 квітня 2008 року по 12 листопада 2008 року проходив строкову військову службу у в/ч Т-0310 Державної спеціальної служби транспорту у м. Дніпропетровську на посаді фрезерувальника техн.роти. З метою виконання господарської угоди між в/ч Т-0310 та ТОВ «Вента-ЛТД», з 26 серпня 2008 року по 04 вересня 2008 року команду солдат, у склад якої входив позивач було направлено для виконання господарських розвантажувально-завантажувальних робіт на території ТОВ «Вента-ЛТД».  04 вересня 2008 року при виконанні вказаних робіт трапився нещасний випадок, внаслідок якого позивач отримав травму у вигляді закритого багато уламкового перелому  середньої та нижньої третини правої стегнової кістки. 12 листопада 2008 року за наслідками травмування позивача був складений акт про нещасний випадок. 11 грудня 2008 року позивач звернувся до командира в/ч Т-0310 з заявою про виплату йому соціальної допомоги у зв’язку з травмуванням, яка була направлена на розгляд до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту України, однак одноразової грошової допомоги у розмірі 14 550 грн. позивачу по цей час не надали.  Крім того у зв’язку з отриманими травмами позивачем були понесені витрати на відвідування басейну у розмірі 280 грн., проїздом до м. Дніпропетровська та у зворотному напрямку до м. Дніпроредне у розмірі  431,98 грн., у зв’язку з відсутністю у його місті басейну та витрати на медикаменти у розмірі 651,80 грн. Позивач просив стягнути з в/ч Т-0310 Державної спеціальної служби транспорту на його користь одноразову грошову допомогу у розмірі 14 550 грн., стягнути з відповідачів солідарно матеріальну шкоду у розмірі 1613,78 грн.  та моральну шкоду у розмірі 300 000 грн.

Ухвалами суду від 02 березня 2010 року до участі у справі в якості співвідповідача було залучено «Вента-ЛТД» та у якості третьої особи Адміністрація Державної спеціальної служби транспорту України.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог посилався на обставини, викладені у позовній заяві.

Представник відповідача Військової частини Т-0310 Державної спеціальної служби транспорту у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, в частині стягнення одноразової грошової допомоги у розмірі 14 550 гривень. Позовні вимоги в іншій частині не визнав та просив відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Співвідповідач ТОВ «Вента-ЛТД» у судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи сповіщався належним чином, через засоби масової інформації – газету «Вісті Придніпров’я», про причини неявки суду не повідомив, письмових заяв від нього не надходило.  

Представник третьої особи у судовому засідання позовні вимоги підтримав частково в часині стягнення одноразової грошової допомоги у розмірі 14 550 гривень. Позовні вимоги в іншій частині не підтримав.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представників відповідача та третьої особи,  вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню по наступних підставах.

Судом  встановлено, що ОСОБА_5 проходив строкову військову службу в 19 окремому мостовому загоні 26 об’єднаного загону Державної спеціальної служби транспорту (в/ч Т 0310) з 23 квітня 2008 року по 12 листопада 2008 року на посаді фрезерувальника технічної роти (а.с.10, 11, 18-20, 63).

Встановлено, що 26 серпня 2008 року з метою виконання господарської угоди між військовою частиною Т-0310 (далі в/ч) та ТОВ «Вента ЛТД» № 2/60 від 02 серпня 2008 року, командиром в/ч  було видано наказ № 219, відповідно до якого з 26 серпня 2008 року по 04 вересня 2008 року команда  у складі солдат в/ч ОСОБА_1, ОСОБА_6, ОСОБА_7 виділялась для виконання господарських розвантажувально-завантажувальних робіт на території ТОВ «Вента ЛТД» (а.с.148-150).

04 вересня 2008 року о 16-00 год. на території оптової бази ТОВ «Вента ЛТД» під час розвантажування позивачем ящиків з медикаментами стався нещасний випадок, в результаті якого позивач отримав середнього ступеня тяжкості тілесні ушкодження у вигляді багато уламкового перелому  середньої та нижньої третини правої стегнової кістки, про що 12 листопада 2008 року комісією в/ч Т 0310 був складений акт № 3 про нещасний випадок (а.с.7,64-65).

Згідно свідоцтва про хворобу 15 Військово-лікарняної комісії в/ч А-4615, травма, отримана позивачем,  пов’язана з виконанням обов’язків проходження військової служби, внаслідок якої позивач визнаний непридатним до військової служби у мирний час та обмежено здатний у воєнний час (а.с.7). Згідно  довідки МСЕК від 26.11.2008 року, у зв’язку з отриманою травмою, ступень втрати позивачем професійної працездатності складає 25 процентів (а.с.15).

Постановою старшого помічника військового прокурора Дніпропетровського гарнізону від 03 листопада 2008 року, у порушенні кримінальної справи стосовно посадових осіб в/ч Т-0310, за ознаками злочину, передбаченого ст.ст. 425 ч.1, 271 ч.1 КК України відмовлено за відсутністю у їх діях складу злочину (а.с.33-38). Вказаною постановою встановлено, що солдат ОСОБА_5 не втримав вантаж ящиків з медикаментами (близько 300 кг.) не у зв’язку з не проведенням йому інструктажу з питань безпечного виконання робіт, а за великої ваги ящиків, тобто вищевказані порушення не знаходяться в причинному зв’язку з наслідками у вигляді травми солдата ОСОБА_1 Також, в постанові зазначено, що не виключається той факт, що контроль за виконанням робіт на об’єкті повинні були здійснювати представники ТОВ «Вента-ЛТД», у вигляді проведення інструктажу та контролю порядку виконання солдатами господарських робіт на об’єкті.

Згідно п.4 ч.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовців», одноразова грошова допомога  виплачується військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається: для військовослужбовців строкової служби – за максимальним посадовим окладом за першим тарифним розрядом, передбаченим для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, на день втрати працездатності, а звільнених зі служби, на день звільнення.

Згідно п.3 Постанови Кабінету Міністрів України № 499, посадовий оклад складає 485 грн. Таким чином десятирічне грошове забезпечення складає 58200 грн. (485 х 12 х 10) і відповідно сума одноразової грошової допомоги передбаченої Постановою КМУ № 499, яку Військова частина Т-0310 Державної спеціальної служби транспорту має виплатити позивачу складає 14 550 грн. (58200 х 25 х 100).

Встановлено, що 10 грудня 2008 року позивач звернувся з заявою до в/ч стосовно виплати йому одноразової грошової допомоги, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 449. 15 грудня 2008 року від в/ч до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту надійшов пакет документів з клопотанням виплатити позивачу вказану допомогу, за результатами розгляду яких комісією  Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту 08 січня 2009 року прийнято рішення  про направлення надісланих матеріалів до головного розпорядника коштів, Міністра транспорту та зв’язку України, для прийняття рішення про виплату (а.с.14, 52-54).

В подальшому, відповідно до листа Міністерства транспорту та зв’язку України, повідомлено про відсутність заперечень щодо виплати вказаної допомоги ОСОБА_1 (а.с.51).  

Та, згідно листа командира 19 Окремого мостового загону 26 ОЗ ДССТ від 30 червня 2010 року, на розрахунковий рахунок  в/ч надійшли кошти для виплати одноразової допомоги ОСОБА_1 у сумі 14550 грн.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині виплати одноразової грошової допомоги законні, обґрунтовані та підлягають задоволенню та з Військової частини Т-0310 Державної спеціальної служби транспорту на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню одноразова грошова допомога у розмірі 14 550 гривень.

Згідно ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а у відповідності до положень ч.1. ст. 11  ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

В частині позовних вимог про відшкодування матеріальної шкоди суд відмовляє через їх недоведеність, оскільки позивачем не надано належних доказів, в підтвердження понесених ним витрат на придбання ліків, а до наданих позивачем рахунків суд ставиться критично, оскільки вони не є платіжним документом.

Суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування витрат позивачу по придбанню квитків на проїзд та відвідування басейну, оскільки вважає, що ці витрати, що поніс позивач, не знаходяться в причинному зв’язку з отриманою ним травмою та вказані витрати не відносяться до матеріальної шкоди.  

І тому аналізуючи здобуті по справі докази, суд приходить до висновку, що немає законних підстав для стягнення з Військової частини Т-0310 Державної спеціальної служби транспорту матеріальної шкоди, оскільки доводи позивача необґрунтовані у зв’язку з їх недоведеністю.

В частині позовних вимог до ТОВ «Вента-ЛТД» суд відмовляє в їх задоволенні, оскільки вина ТОВ «Вента-ЛТД»  в заподіянні шкоди здоров»ю позивача не встановлена.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У в зв’язку з чим, аналізуючи здобуті по справі докази, суд приходить до висновку, що немає законних підстав для стягнення з відповідачів моральної шкоди, оскільки не встановлена вина відповідачів в заподіянні шкоди здоров»ю позивача.

Крім того, суд також враховує обставини, встановлені постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 03 листопада 2008 року, яка не була оскаржена та якою встановлено, що нещасний випадок, що мав місце 04 вересня 2008 року, в результаті якого позивач отримав травми не знаходиться в причинно-слідчому зв’язку з діями відповідачів.

На підставі ст. 88 ЦПК України, у зв’язку з тим, що сторони звільнені від сплати судових витрат вони підлягають компенсації за рахунок держави.  

Керуючись Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовців», ст.ст.  10, 11, 57-60, 82, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини Т-0310 Державної спеціальної служби транспорту, Товариства з обмеженою відповідальністю «Вента-ЛТД», третя особа: Адміністрація Державної спеціальної служби транспорту України про стягнення одноразової грошової допомоги, відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я – задовольнити частково .

    Стягнути з Військової частини Т-0310 Державної спеціальної служби транспорту на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 14 550 гривень (чотирнадцять тисяч п’ятсот п’ятдесят гривень).

    В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити .

    Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

            Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у 20-ти денний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання  апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

  Суддя                                                                                К.О. Скрипник