Справа №22ц-5808-10 Головуючий в 1 інстанції:
Категорія - 1 Родіонов С.О.
Доповідач – Іванова І.П.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
7 липня 2010р. Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Луганської області у складі:
головуючого – Іванової І.П.
суддів: Кравченко Н.В., Фарятьєва С.О.
при секретарі – Соколовій О.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луганську цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_2
на рішення Кам”янобрідського районного суду м.Луганська від 19.05.2010р.
за позовом ОСОБА_2 до Центрального штабу Державної воєнізованої служби рятувальника у вугільної промисловості про стягнення заборгованості по заробітної плати, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Кам”янобрідського районного суду м.Луганська від 19.05.2010р. відмовлено ОСОБА_2 у задоволені позову до Центрального штабу Державної воєнізованої служби рятувальника у вугільної промисловості про стягнення заборгованості по заробітної плати.
В апеляційні скарзі ОСОБА_2 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його вимоги у повному обсязі. Апелянт вважає, що суд першої інстанції не повної мірі дослідив всі надані докази, порушив норми процесуального права, не застосував норми матеріального права.
У запереченнях на апеляційну скаргу відповідач просить відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення суду першої інстанції без змін, оскільки воно, на думку відповідача є законним та обґрунтованим.
Суд першої інстанції встановив наступні обставини: з 27 липня 1999р. позивач працював на посаді заступника Луганського штабу ДВГРС по виробничо – профілактичній роботі на підставі наказу № 178к від 26.07.1999р, а з 25 жовтня 2002р. на підставі контракту№99, в який письмовими угодами було внесено зміни. Наказом №44-к від 25.03.09р. позивача звільнено за п.2ст.36 КЗпП України. За даними первинної бухгалтерської документації відповідача заборгованості по заробітної платі перед позивачем підприємство не має. При укладенні контракту позивач погодився працювати у режиму ненормованого робочого часу.
Заслухавши доповідача, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, перевірив законність та обґрунтованість рішення, судова колегія вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб. Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.
Як убачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи були створені такі умови: сторони були належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи і мали реальну можливість як дати свої пояснення по справі, так і надати всі наявні у них докази. Судом були досліджені і оцінені в їх сукупності всі докази, надані сторонами, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України. Виходячи з наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про залишення позовних вимог без задоволення.
Приймаючи рішення по справі суд виходив з того, що предметом розгляду справи є трудові права громадян.
ОСОБА_2 було прийнято на роботу згідно контракту №99 від 25 жовтня 2002р., яким визначався ненормований робочий день. ОСОБА_2 погодився на пропоновані умови праці. Наказами начальника Центрального штабу Державної воєнізованої служби рятувальника у вугільної промисловості від 20.05.2008р., від 14.09.2007р., від 26.06.2006р., від 21.06.2005р., від 14.06.2004р.(а.с.204-208 т.1) ОСОБА_2 надавалась додаткова відпустка за ненормований робочий день тривалістю 7 календарних днів. З вказаними наказами він погоджувався, оскільки накази не оскаржував у передбачений законом спосіб.
Довід апелянта, що суд першої інстанції не з’ясував, наскільки додаткова відпустка компенсує систематичне притягнення позивача до праці, яка триває більш встановленого часу, не заслуговує на увагу.
У супереч ст.60 ЦПК України позивач не довів, що з 2002р. відповідач систематично притягував його до наднормових робіт, або надавав роботу, яка не входила в його обов’язки. Правильно судом першої інстанції зроблено висновок, що належних доказів вказаного факту позивач суду не надав.
Наказом Міністерства палива та енергетики України №25 від 22.01.2002р. затверджено “Положення про проходження служби основним особовим складом Державної воєнізованої гірничорятувальної служби у вугільної промисловості”, яким були врегульовані питання організації проходження служби в безаварійний період та під час надзвичайних ситуацій, трудові відносини, права та обов’язки основного складу.
Згідно п.4 вказаного Положення тривалість та облік робочого часу, порядок оплати за різні види та умови роботи визначаються законодавством та контрактом. Контрактом, який укладено з позивачем, передбачена доплата за роботу нічні часи, в газозахисних респіраторах, а також надбавка за високі досягнення у праці, винагорода за вислугу років, премія. Як довів відповідач, всі розрахунки з позивачем було здійснено. Як пояснив в судовому засіданні при розгляді апеляції позивач, раніше він з вказаними вимогами до відповідача не звертався.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, тому підстав для його скасування колегія не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись п.1ч.1ст.307,ст. 308, п.1ч.1ст. 314, ст.315 ЦПК України, судова колегія, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Кам”янобрідського районного суду Луганської області від 19.05.2010р. залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення. Але може бути оскаржена до Верховного Суду України безпосередньо протягом 2-х місяців.
Головуючий: Судді: