Справа № 22ц-2432/2010 р. Головуючий у I інстанції – Шитченко Н.В.
Категорія – цивільна Доповідач – Євстафіїв О.К.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02.07.2010 року Апеляційний суд Чернігівської області
у складі:
головуючого - судді Шарапової О.Л.,
суддів: Євстафіїва О.К., Заболотного В.М.,
при секретарі Штупун О.М.,
за участю: представників Седнівської селищної ради – депутата Карася А.А., адвоката юридичної консультації Чернігівського району ОСОБА_6, представників ОСОБА_7 – ОСОБА_8, адвоката юридичної консультації Деснянського району м. Києва ОСОБА_9, третьої особи ОСОБА_10, представника третьої особи Управління архітектури та містобудування Чернігівської обласної державної адміністрації – заступника начальника Управління Зеленюк В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу Седнівської селищної ради на рішення Чернігівського районного суду від 28 квітня 2010 року по справі за позовом Седнівської селищної ради до ОСОБА_7 про зобов’язання демонтувати перекриття і за зустрічним позовом ОСОБА_7 до Седнівської селищної ради про скасування її рішень, треті особи: ОСОБА_10, Управління архітектури та містобудування Чернігівської обласної державної адміністрації,
В С Т А Н О В И В:
В апеляційній скарзі Седнівська селищна рада просить скасувати дане рішення і постановити нове рішення про задоволення її позову та відмову в задоволенні позову ОСОБА_7
У листопаді 2009 р. Седнівська селищна рада пред'явила позов до ОСОБА_7, в якому просила зобов’язати її усунути перешкоди в користуванні проїздом до річки Снов біля буд. № 60 по вул. Шевченка в смт. Седнів шляхом демонтажу за власний рахунок воріт, які перекривають цей проїзд. Свої вимоги рада обґрунтовувала тим, що її рішенням від 09.07.2009 р. ОСОБА_7 було відмовлено в наданні дозволу на закриття вказаного проїзду, проте вона дане рішення не виконала та перекрила проїзд самовільно спорудженими воротами. Рада вказує, що земельна ділянка, де розташований зазначений проїзд, належить територіальній громаді селища. Вона відноситься до охоронюваних археологічних територій, будь-кому у власність чи користування не надавалася та використовувалася для проїзду пожежних машин, проїзду та проходу жителів та гостей смт. Седнів до городів та річки Снов, а тому його перекриття унеможливлює вільний доступ до річки, городів та присадибних земельних ділянок мешканців селища.
В грудні 2009 р. ОСОБА_7 пред'явила позов до Седнівської селищної ради, в якому, уточнивши позовні вимоги, просила визнати недійсними рішення виконкому Седнівської селищної ради № 22 від 24.02.1999 р. і рішення Седнівської селищної ради від 09.07.2009 р. та від 19.11.2009 р. Свої вимоги ОСОБА_7 мотивувала тим, що оспорювані нею рішення прийняті з порушенням порядку встановлення та зміни цільового призначення земель, будівельних норм і її прав. Так, на спірній земельній ділянці раніше знаходились належні їй господарські споруди та плодові дерева, які були незаконно знесені з метою облаштування проїду до річки. Внаслідок цього вона не має підсобного приміщення для зберігання пічного палива. Зміна цільового призначення спірної земельної ділянки позбавляє її можливості нормального обслуговування її житлового будинку. Прохід та проїзд до річки Снов мається за 200 м від будинку, де вона мешкає. Генеральним планом смт. Седнів проїзд на спірній земельній ділянці не передбачений. Улаштування проїзду на цій ділянці порушить п. 22 ДБН 360-92***, згідно з яким для улаштування проїзду відстань між стінами будинків має бути не менше 13,5 м. Відстань же між будинками № 60 і № 62 по вул. Шевченка в смт. Седнів становить 10 м. Рішення про улаштування спірного проїзду 24.02.1999 р. прийнято виконкомом селищної ради, а не радою. Оскільки в силу п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” створення доріг в населеному пункті є компетенцією сесії селищної ради, то зазначене рішення виконкому є недійсним. Рішенням Седнівської селищної ради від 19.11.2009 р. залишено без змін рішення Седнівської селищної ради від 24.02.1999 р. про улаштування проїзду на спірній земельній ділянці. Це рішення теж є недійсним, оскільки ним залишене без змін рішення, яке селищною радою не приймалося. Рішенням Седнівської селищної ради від 09.07.2009 р. протиправно відмовлено у захисті її порушених прав.
Ухвалою суду від 15 січня 2010 р. зазначені позовні заяви об'єднано в одне провадження.
Оскаржуваним рішенням в задоволенні позову Седнівської селищної ради відмовлено; позов ОСОБА_7 задоволено частково: визнано нечинними рішення виконкому Седнівської селищної ради № 22 від 24.02.1999 р. "Про створення в зв’язку із закриттям ГЕС доріг" в частині відновлення дороги між подвір'ям ОСОБА_12 по АДРЕСА_3 та будинком, що перебуває у власності ОНВО "Чернігівеліткартопля"; рішення двадцять третьої сесії п’ятого скликання Седнівської селищної ради від 09.07.2009 р. "Про закриття проїзду" та рішення Седнівської селищної ради від 19.11.2009 р.; стягнуто з Седнівської селищної ради на користь ОСОБА_7 8 грн. 50 коп. судового збору та 37 грн. 00 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного.
Місцевим судом порушено норми ст.ст. 13, 14 Конституції України, ст.ст. 324, 327, 374, 391 ЦК України, що призвело до заборони територіальній громаді смт. Седнева здійснювати право користування та розпорядження своїм майном і до узаконення самовільного захоплення земельної ділянки.
Судом порушено норми процесуального права, а саме в рішенні не відображено зміну Седнівською селищною радою заявлених позовних вимог, суд взяв до уваги лише докази, надані ОСОБА_7, не перевіривши їх належність, допустимість та достовірність.
Судом І інстанції проігноровано факт пропуску ОСОБА_7 строку позовної давності по вимозі про визнання недійсним та скасування рішення виконкому Седнівської селищної ради № 22 від 24.02.1999 р.
У судовому засіданні представники Седнівської селищної ради підтримали апеляційну скаргу, а представники ОСОБА_7, третьої особи Управління архітектури та містобудування Чернігівської облдержадміністрації і третя особа ОСОБА_10 апеляційну скаргу не визнали. Сенс заперечень останніх зводиться до того, що оскаржуване рішення є законним.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Постановляючи рішення, суд І інстанції виходив з того, що позовні вимоги Седнівської селищної ради є недоведеними та що ОСОБА_7 довела свої позовні вимоги. Апеляційний суд не знаходить підстав для скасування даного рішення.
Так, по справі встановлено наступне.
ОСОБА_7 є власником АДРЕСА_1, а власником кв. НОМЕР_1 цього ж будинку є третя особа ОСОБА_10, що підтверджується копією інвентаризаційної справи на буд. № 60 по вул. Шевченка в смт. Седнів.
Згідно з укладеними ОСОБА_7 та Седнівською селищною радою договорами оренди землі, в оренді у ОСОБА_7 мається дві земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_2, а саме: земельна ділянка площею 0,0071 га – для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна) та земельна ділянка площею 0,0701 га – для ведення особистого селянського господарства (копії даних договорів на а.с. 110-112, 113-115). Незважаючи на те, що у тексті цих договорів зазначено, що їх невід’ємною частиною є план (схема) земельних ділянок, такі плани (схеми) не складалися.
У інвентарних справах на будинки № 60 та № 62 по вул. Шевченка в смт. Седнів нема відомостей про розмір та межі присадибних земельних ділянок, виділених під ці будинки, що підтверджується копіями даних справ. Таких відомостей нема в усіх правоустановчих документах на буд. № 60 по вул. Шевченка в смт Седнів. Представник Седнівської селищної ради ОСОБА_5 апеляційному суду пояснив, що Седнівською селищною радою не приймалося рішення про виділення присадибної земельної ділянки під будинок № 60 по вул. Шевченка в смт. Седнів.
ОСОБА_7 між будинками № 60 і 62 по вул. Шевченка в смт Седнів спорудила перекриття у вигляді воріт, що жодним з учасників судового розгляду не заперечується і, крім того, підтверджується відповідною схемою, складеною землевпорядником Седнівської селищної ради (а.с. 208).
Згідно з копіями топографічної зйомки смт. Седнів за 1982 р. (а.с. 84) і генерального плану цього селища за 1992 р. (а.с. 138), ні проїзду, ні проходу, ні дороги між будинками № 60 та № 62 по вул. Шевченка в смт. Седнів не існує.
Рішенням виконкому Седнівської селищної ради від 24.02.1999 р. № 22 вирішено відновити дорогу між подвір’ям буд. № 62 по вул. Шевченка в смт. Седнів, що належить ОСОБА_12, і будинком по цій же вулиці, який належить ОНВО „Чернігівеліткартопля” (власниками якого в даний час є ОСОБА_7 і ОСОБА_10, що жодним з учасників судового розгляду не заперечується). В цьому рішенні також зазначено, що у разі виникнення претензій з боку населення з даного приводу питання щодо цього вирішити на сесії ради. Це рішення обґрунтовано тим, що у зв’язку з реконструкцією території Седнівської ГЕС стане закритою дорога, яка давала можливість під’їзду пожежних машин до річки Снов та інших машин до земельних ділянок для їх обробітку і для інших потреб. У зв’язку з цим виникла необхідність прокладення нових доріг (копія даного рішення на а.с. 124).
Рішенням двадцять третьої сесії п’ятого скликання Седнівської селищної ради від 09.07.2009 р. ОСОБА_7 відмовлено у закритті проїзду до річки Снов по вул. Шевченка, № 60 в смт. Седнів. Дане рішення мотивовано необхідністю забезпечення вільного доступу населення до своїх присадибних земельних ділянок, проїзду до річки пожежних машин і тим, що земельна ділянка не є власністю ОСОБА_7 (копія цього рішення на а.с. 5).
Рішенням двадцять п’ятої сесії п’ятого скликання Седнівської селищної ради від 19.11.2009 р. відхилено клопотання Держінспекції з контролю за використанням та охороною земель у Чернігівській області і залишено без змін рішення Седнівської селищної ради від 24.02.1999 р. № 22 про відновлення дороги між подвір’ям буд. № 62 по вул. Шевченка в смт. Седнів і будинком по цій же вулиці, який належить ОНВО „Чернігівеліткартопля” (власниками якого в даний час є ОСОБА_7 і ОСОБА_10). Дане рішення обґрунтоване тим, що закриття дороги перешкоджатиме вільному доступу населення до своїх присадибних земельних ділянок та проїзду до річки пожежних машин (його копія на а.с. 53).
З встановленого випливають наступні висновки.
Позивач стверджує, що перекриття, яке вимагає демонтувати Седнівська селищна рада, встановлено нею на присадибній земельній ділянці буд. № 60 по вул. Шевченка в смт. Седнів.
Відповідно до п. „а” ст. 12 ЗК України розпорядження землями територіальних громад належить до повноважень селищних рад. Статтями 122, 123 цього Кодексу передбачено, що надання земельних ділянок комунальної власності селищних територіальних громад у користування здійснюється на підставі рішень селищної ради. У разі надання в користування земельної ділянки, межі якої не встановлено в натурі, орган місцевого самоврядування приймає рішення про надання такої ділянки у користування на підставі проекту землеустрою щодо її відведення у натурі.
Таким чином, до моменту відведення Седнівською селищною радою у натурі присадибної земельної ділянки під буд. № 60 по вул. Шевченка в смт. Седнів без включення до її складу спірної земельної ділянки нема підстав стверджувати, що ОСОБА_7 шляхом спорудження перекриття (воріт) між даним будинком і буд. № 62 по цій же вулиці порушує права землекористування територіальної громади смт. Седнів. Тобто пред’явлений до останньої Седнівської селищною радою позов в даний час не може бути задоволено.
Пункт 34 ч. 1 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” приписує, що вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин є виключною компетенцією селищної ради. Оскільки рішення від 24.02.1999 р. № 22 про відновлення дороги між подвір’ям буд. № 62 по вул. Шевченка в смт. Седнів, що належить ОСОБА_12, і будинком по цій же вулиці, який в даний час належить ОСОБА_7, прийнято виконкомом Седнівської селищної ради, а не на пленарному засіданні цієї ради, то воно є незаконним. Крім того, воно є незаконним іще й тому, що відновлення дороги можливе лише в тому випадку, коли її у встановленому законом порядку було улаштовано раніше. Але у справі нема доказів про те, що до прийняття виконкомом зазначеного вище рішення між будинками № 60 і 62 по вул. Шевченка в смт. Седнів коли-небудь пролягала улаштована в установленому законом порядку дорога, що випливає з даних топографічної зйомки за 1982 р. і генерального плану за 1992 р. цього селища.
Оскільки рішення виконкому Седнівської селищної ради від 24.02.1999 р. № 22 про відновлення дороги між вищевказаними будинками є незаконним, то й рішення Седнівської селищної ради двадцять п’ятої сесії п’ятого скликання від 19.11.2009 р. про залишення без змін рішення Седнівської селищної ради від 24.02.1999 р. № 22 про відновлення дороги і двадцять третьої сесії п’ятого скликання від 09.07.2009 р. про відмову ОСОБА_7 у закритті проїзду до річки Снов по вул. Шевченка, № 60 в смт. Седнів теж є незаконними.
Т.я. у зв’язку з прийняттям Седнівською селищною радою та її виконкомом наведених вище рішень ОСОБА_7 зобов’язана демонтувати перекриття, встановлене нею між будинками № 60 і № 62 по вул. Шевченка в смт. Седнів, то ці рішення порушують законні права останньої.
Жоден з доводів апеляційної скарги не спростовує вищеописаного. Зокрема, твердження апелянта про пропуск ОСОБА_7 строку позовної давності для звернення до суду із вимогою про визнання недійсним та скасування рішення виконкому Седнівської селищної ради № 22 від 24.02.1999 р. є хибним, оскільки порушення даним рішенням прав ОСОБА_7 має триваючий характер.
Законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення перевірено у межах доводів апеляційної скарги і підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, суд
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу Седнівської селищної ради відхилити, а рішення Чернігівського районного суду від 28 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: Судді: