УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
«24» травня 2007 року м. Одеса
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого - Яковлева Ю.В.
суддів - Димерлій О.О, Стае Л.В.
при секретарі - Кокшаровій К.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Херсоні на постанову господарського суду Херсонської області від 14 березня 2007 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Херсонський комбінат хлібопродуктів» до Державної податкової інспекції у м.Херсоні про визнання нечинними актів індивідуальної дії,
ВСТАНОВИЛА:
7 лютого 2007 року ВАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» звернулось до
господарського суду Херсонської області з адміністративним позовом про визнання
нечинними податкових повідомлень-рішень №0007502301/3 від 01.02.2007 року,
№0009382302 від 02.02.2007 року, №0007502301/0 від 06.09.2006 року, №0007502301/1 від
02.10.2006 року, №0007502301/2 від 01.12.2006 року, №0009382302/0 від 01.12.2006 року,
якими було зменшено бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, вказуючи
на невідповідність положенням податкового законодавства висновків, викладених
відповідачем в акті перевірки від 04.09.2006 року №2794/23-7/00952367.
8 судовому засіданні представник позивача підтримав вказані позовні вимоги у
повному обсязі, а представник ДПІ у м.Херсоні, заперечуючи проти задоволення позову,
посилається на ті ж самі обставини, що відображені в акті перевірки, стверджуючи про
правомірність прийнятих вказаних вище податкових повідомлень-рішень.
Постановою суду першої інстанції від 14 березня 2007 року адміністративний позов було задоволено в повному обсязі, податкові повідомлення-рішення №0007502301/3 від
01.02.2007 року, №0009382302 від 02.02.2007 року, №0007502301/0 від 06.09.2006 року,
№0007502301/1 від 02.10.2006 року, №0007502301/2 від 01.12.2006 року, №0009382302/0
від 01.12.2006 року - визнані нечинними.
Приймаючи постанову суд першої інстанції виходив з того, що згідно з п. 6.2 ст.6 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку на додану вартість
Справа №22а-45/2007
Головуючий першої інстанції суддя - Хом'якова В.В. Категорія № 34
Доповідач суддя - Яковлев Ю.В.
2
становить «0» відсотків до бази оподаткування незалежно від того, хто саме виконує послуги - безпосередній експортер товарів чи інший суб'єкт господарювання. Супутні послуги - це послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються. Витрати по навантаженню, вивантаженню, перевантаженню експортного товару до пункту перетинання митного кордону України входять до митної вартості товарів, вказаної в вантажних митних деклараціях (ст.274 Митного кодексу України). Тобто позивач правомірно посилається на те, що ним укладений договір з нерезидентом, відповідно до якого позивач виконує комплекс робіт по перевалці вантажів, що експортуються, на судна на митній території України. Надані нерезиденту послуги є супутніми послугами при експорті товарів в розумінні пункту 1.4 ст. 1 Закону України „Про податок на додану вартість".
В апеляційній скарзі ДПІ у м.Херсоні просить скасувати постанову господарського суду Херсонської області від 14 березня 2007 року у зв'язку з тим, що вона прийнята з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи.
Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обгрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення з наступних підстав.
Ставки податку на додану вартість наведені у ст.6 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року, яка передбачає, що об'єкти оподаткування оподатковуються за ставкою 20 відсотків, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка.
Відповідно до п. 6.2 ст.6 Закону України «Про ПДВ» від 03.04.1997 року: "...при експорті товарів та супутніх такому експорту послуг ставка податку становить "0" відсотків до бази оподаткування". " Товари вважаються експортованими платником податку в разі, якщо їх експорт засвідчений належно оформленою митною вантажною декларацією" (п.п. 6.2.1 ст. 6 Закону України «Про ПДВ» від 03.04.1997 року).
За змістом п. 1.14 ст. 1 Закону України «Про ПДВ» від 03.04.1997 року супутні послуги - це послуги, вартість яких включається відповідно до норм митного законодавства до митної вартості товарів, що експортуються або імпортуються. Порядок і методи визначення митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються) наведено у главі 48 Митного кодексу, де визначено, що митна вартість товарів - це заявлена декларантом або визначена митним органом вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, яка обчислюється на момент перетинання товарами митного кордону України (ст.259 Кодексу).
До митної вартості товарів, що вивозяться (експортуються), також включаються фактичні витрати, якщо вони не були раніше до неї включені:
а) на навантаження, вивантаження, перевантаження, транспортування та страхування
до пункту перетинання митного кордону України;
б) комісійні та брокерські винагороди;
в) ліцензійні та інші платежі за використання об'єктів права інтелектуальної власності,
які покупець повинен прямо чи побічно здійснити як умову продажу (експорту) товарів,
які оцінюються.
Спір між сторонами виник через питання, за якою ставкою "0" чи "20" відсотків необхідно обкладати послуги позивача по завантаженню на морський транспорт сільськогосподарської продукції, яка вивозилась за межі митної території України не позивачем, а іншими підприємствами. Вартість цих послуг (4,15 дол. або 6,25 дол. США за тону вантажу) включена експортерами сільгосппродукції до складу митної вартості товарів, що підтверджено документально вантажними митними деклараціями та інвойсами, і відповідачем не заперечується, ці послуги нерозривно пов'язані і є частиною
3
експорту. Будь-яких претензій до методики визначення митної вартості товарів, що експортується, ні у митниці, ні у податковій інспекції немає.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що витрати з завантаження вантажу відносяться до складу митної вартості товару і являються супутніми щодо експорту товару. Супутність при цьому розуміється як категорія, спричинена природою експорту певних товарів, і ця, спричинена природою експорту товарів, категорія має місце та підпадає під одне й теж законодавче визначення і у випадку вчинення послуги експортером, і у випадку вчинення послуги іншою особою у відносинах з покупцем-нерезидентом.
Згідно з пп. 3.1.1 Закону про ПДВ, об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України. Як бачимо, головним для визначення об'єкта оподаткування є встановлення місця надання послуг. Якщо місце надання послуг знаходиться на митній території України, то такі операції є об'єктом обкладення ПДВ, якщо місце надання послуг знаходиться за межами митної території України, то такі послуги не є об'єктом оподаткування. Визначення ж власне місця поставки послуг наведено в п. 6.5 Закону України «Про ПДВ» від 03.04.1997 року. Місце поставки послуг залежить від виду послуг, що надаються. Згідно підпункту "г" п. 6.5 ст.6 Закону України «Про ПДВ» від 03.04.1997 року, в діяльності, допоміжній транспортній, такій як навантаження, розвантаження, перевантаження, складська обробка товарів та інші аналогічні види робіт (включаючи страхування) місцем поставки послуг є місце, де фактично надаються послуги у сфері. Дану обставину сторони не заперечують. Супутні експорту послуги завжди надаються на митній території України, приймаючи до уваги викладене та тлумачення терміну «супутні послуги». Вартість цих послуг є об'єктом оподаткування, ці операції не звільнені від оподаткування, і ставка оподаткування цих послуг є «0» відсотків відповідно до п. 6.2 ст. 6 Закону України «Про ПДВ» від 03.04.1997 року.
Відповідач не довів до суду факт встановлення порушень позивачем наведених вище положень Закону України «Про ПДВ» від 03.04.1997 року.
Відтак, колегія суддів вважає необгрунтованими доводи податкової інспекції щодо того, що місцем надання послуг є митна територія України, тому ця операція згідно з вимогами пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 , пп.. ,.г" п. 6.5 ст. 6 Закону України №168 від 03.04.1997 року „Про податок на додану вартість" підлягає оподаткуванню за ставкою 20%.
Відповідно до положень ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що відповідачем неправомірно занижено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при розгляді справи І прийнятті постанови від 14 березня 2007 року, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення без порушень норм матеріального права, а доводи, наведені в апеляційній скарзі, правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.
Керуючись ч. 1 ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 та п. 1 ч. 1 ст. 205 КАС України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
4
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції м. Херсона - залишити без задоволення.
Постанову господарського суду Херсонської області від 14 березня 2007 року по справі за позовом ВАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень -залишити без змін.
Ухвала апеляційного адміністративного суду набуває законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.