Справа № 2-376/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(вступна та резолютивна частини)

15 червня 2010 року                                                                         м.Кузнецовськ

    Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням судді Кузнецовського міського суду Малкова В.В., при секретарі Волос І.В.,

З участю:

позивача     ОСОБА_1

представника відповідача     Чижа Ю.С.

співвідповідача     ОСОБА_3

співвідповідача     ОСОБА_4

           розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кузнецовського міського відділу УМВС України в Рівненській області про захист честі та гідності шляхом стягнення моральної шкоди,

                                                                      ВИРІШИВ:

               Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Кузнецовського міського відділу УМВС України в Рівненській області та ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист честі та гідності шляхом стягнення моральної шкоди.

          Звільнити  позивача від сплати судового збору на підставі п.5 р.11 ЦПК та п.18 ст.4 Декрету КМУ „Про державне мито”.

Сторони можуть подати заяву про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд.

Головуючий        

                                                                                                                     Справа № 2-376/10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         15 червня 2010 року                                                                         м.Кузнецовськ

    Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням судді Кузнецовського міського суду Малкова В.В., при секретарі Волос І.В.,

З участю:

позивача     ОСОБА_1

представника відповідача     Чижа Ю.С.

співвідповідача     ОСОБА_3

співвідповідача     ОСОБА_4

           розглянувши цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кузнецовського міського відділу УМВС України в Рівненській області про захист честі та гідності шляхом стягнення моральної шкоди,

                                                                    ВСТАНОВИВ:

               До суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кузнецовського міського відділу УМВС України в Рівненській області ( далі-Кузнецовський МВ) про захист честі та гідності шляхом стягнення моральної шкоди у розмірі 20000 гривень. Позов обґрунтовується тим, що 12.07.07 працівниками Кузнецовського МВ ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відносно ОСОБА_1 було вчинено неправомірні дії та застосовані незаконні методи фізичного впливу. Також у позові вказано, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 завдали позивачу тілесні ушкодження, у зв”язку з чим йому була завдана моральна шкода, яка полягає у приниженні честі та гідності. Завдану моральну шкоду просить стягнути з відповідача.

            Рішенням Кузнецовського міського суду від 8 грудня 2009 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Кузнецовського МВ про захист честі та гідності шляхом стягнення моральної шкоди. Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області від 10 лютого 2010 року вказане рішення суду першої інстанції скасоване з підстав, передбачених п.4 ч.1 ст.311 ЦПК. Справа передана на новий розгляд в той самий суд першої інстанції.

            Ухвалою суду від 01.04.2010 року до участі у розгляді справи як співвідповідачі були залучені працівники міліції ОСОБА_3, ОСОБА_4 та приєднані копії матеріалів справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.ст. 173, 185 КУпАП.

            Під час судового засідання позивач вимоги позову підтримав повністю та просив їх задоволити. Також він вказав, що протиправність дій співвідповідачів щодо нього підтверджена постановою судді Апеляційного суду Рівненської області. Якою постанови суддів Кузнецовського міського суду у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 скасовані. Цією ж постановою, на думку позивача, дії співвідповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по застосуванню до нього заходів фізичного впливу та дії співвідповідачів по доставленню його для складання протоколів у справі про адмінправопорушення, визнані протиправними. Отже факт незаконних дій співвідповідачів визнано судовим рішенням і не потребує доведення. У зв”язку з вказаними протиправними діями співвідповідачів щодо нього, просить стягнути з відповідача, як компенсацію за порушене право на повагу до честі та гідності  моральну шкоду у сумі 20000 гривень або ту суму, яку суд вважатиме правильною.

         Представник відповідача позов не визнав та пояснив. Співвідповідачі не порушували прав позивача та не завдали йому тілесних ушкоджень. 12.07.07 приблизно між 10 та 11 годинами співвідповідачі дійсно застосували заходи фізичного впливу до позивача. Але   заходи впливу відповідали закону і застосовувались виключно з метою  припинення вчинюваного правопорушення та доставлення позивача в Кузнецовський МВ для складання протоколів. Також представник відповідача вказав, що співвідповідачі 12 липня 2007 року перебували на службі з 09.00 по 18.00 та виконували службові обов”язки. У відповідності із  ст.10 Закону України „Про міліцію” до обов”язків міліції, зокрема, віднесено: припинення адміністративних правопорушень та здіснення провадження у цих справах, у тому числі доставлення правопорушників для складання протоколів,  виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню правопорушень, здійснення заходів до їх усунення; працівник міліції незалежно від займаної посади, місцезнаходження та часу у випадку отримання заяв або повідомлень про події, які загрожують особистій або громадській безпеці, або у разі безпосереднього виявлення таких зобов”язаний вжити заходів по припиненню та попередженню правопорушень. Перебування співвідповідачів на службі 12.07.2007 року з 09.00 по 18.00 год. підтверджується також листом начальника Кузнецовського МВ.

         В судовому засіданні співвідповідач ОСОБА_3 пояснив, що працює дільничим інспектором Кузнецовського МВ. 12.07.07 він перебував на службі з 9.00 год.. Приблизно о 10.00 год. він разом із курсантом міліції  ОСОБА_4 проходили біля буд..25/2 по м-ну Будівельників в м.Кузнецовськ. На лавці біля цього будинку сиділи люди, один з них голосно розмовляв. Як співвідповідач дізнався потім цим громадянином був позивач ОСОБА_1. ОСОБА_3 зробив позивачу зауваження на яке той відреагував неадекватно – почав кричати та виражатись нецензурно. ОСОБА_1 було запропоновано заспокоїтись та пройти в Кузнецовський МВ для складання протоколу про вчинення ним дрібного хуліганства. Оскільки позивач ОСОБА_1 намагаючись уникнути відповідальності за вчинене правопорушення спробував втекти ОСОБА_3 разом з ОСОБА_4 застосували до позивача заходи фізичного впливу – тримали за руки. Позивач ОСОБА_1 виривався, намагаючись втекти, можливо, сам собі завдав якихось тілесних ушкоджень. В підсумку ОСОБА_1 вирвався і втік. Ні ОСОБА_3, ні ОСОБА_4 позивача не били і не душили.

          В судовому засіданні співвідповідач ОСОБА_4 пояснив, що у 2007 році він служив курсантом Прикарпатського інституту Львівського університету внутрішніх справ. В Кузнецовському МВ проходив практику. В той день, разом із співвідповідачем ОСОБА_3, вони виконували службові обов”язки. Обставини, за яких відбувся конфлікт між ними та позивачем співвідповідач ОСОБА_4 описав так само, як і співвідповідач ОСОБА_3

         Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6, пояснила, що є дружиною позивача. Проживають вони разом у буд..25/2 по м-ну Будівельників. В той день о 10.00 вона спала, прокинувшись від криків вийшла з квартири на вулицю. Там вона побачила ОСОБА_1, якого душив та бив співвідповідач ОСОБА_3. Поряд з ними був ще один чоловік. Як свідок дізналась згодом це був ОСОБА_4, інших людей поряд не було. У процесі дачі свідчень свідок ОСОБА_6 вказала, що інші люди були поруч, проте хто конкретно не вказала. Також свідок вказала, у ОСОБА_1 була розірвана одежа. Свідок попросила ОСОБА_3 відпустити ОСОБА_1. Потім під”їхала якась машина в яку сіла свідок і поїхала в Кузнецовський МВ разом з ОСОБА_3. Також свідок пояснила, що ОСОБА_1 пішов додому.

           Решта показань свідка ОСОБА_6 стосується її конфлікту з працівниками міліції, тому у рішенні не наводиться, оскільки ці показання не відносяться до предмету спору.

            Заслухавши пояснення сторін, показання свідка, дослідивши наявні у справі письмові  докази та керуючись законом суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 про захист честі та гідності шляхом стягнення моральної шкоди з відповідача не підлягають задоволенню. Підставою для такого висновку є наступне.

 Судом встановлено. 12.07.2007 року між 10 та 11 годинами біля буд..№25/2 по мікрорайону Будівельників в м.Кузнецовську дільничним інспектором Кузнецовського МВ співвідповідачем ОСОБА_3 та курсантом міліції співвідповідачем ОСОБА_4, який проходив у Кузнецовському МВ практику, до позивача ОСОБА_1 застосовані заходи фізичного впливу з метою доставлення позивача в Кузнецовський МВ для складення  протоколу про вчинення ним адміністративного правопорушення. Даний факт не оспорюється ніким з учасників процесу. Співвідповідачі перебували у вказаний час на службі та виконували службові обов”язки. Даний факт підтверджується поясненнями співвідповідачів, представника відповідача та листом начальника Кузнецовського МВ від 07.11.2007 №54/8701.

Постановою Кузнецовського міського суду від 11.09.07 р. ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень 12.07.07 за ст.ст.173, 185 КУпАП та накладене адміністративне стягнення - штраф. Також по даному факту за заявою позивача ОСОБА_1 прокуратурою м.Кузнецовськ проводились перевірки. За результатами перевірки слідчим прокуратури м.Кузнецовська 23.07.07 винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи по факту застосування фізичного насильства та завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 працівниками міліції ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, за відсутністю в діях складу злочину. Дана постанова скасована, а матеріали направлені прокурору м.Кузнецовськ для додаткової перевірки. За результатами додаткової перевірки слідчим прокуратури м.Кузнецовська 13.12.07 р. винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи по факту застосування фізичного насильства та завдання тілесних ушкоджень ОСОБА_1 вказаними особами за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.365 КК України, за відсутністю в діях складу злочину. Вказана постанова слідчого набрала законної сили.

Постанови суду першої інстанції у справі про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 неодноразово скасовувались Апеляційним судом Рівненської області за результатами розгляду скарг ОСОБА_1 та протестів прокурора на постанови суддів Кузнецовського міського суду від 11.09.2007, 09.11.2007 (суддя Горегляд О.І.), від 11.09.007 (суддя Ковтунович М.І.), від 12.05.2009 (суддя Незнамова І.М.). Остаточне рішення у справі про вчинення ОСОБА_1 12.07.07 адміністративних правопорушень, передбачених статтями 173, 185 КУпАП, прийняте постановою судді Апеляційного суду Рівненської області Іващука В.Я. 04 червня 2009 року (далі по тексту – постанова судді Апеляційного суду). Згідно із якою скасовано постанову Кузнецовського міського суду від 12.05.09 р. відносно ОСОБА_1 за ст.173, ст.185 КУпАП, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрито у зв’язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

         Позивач вважає, що постановою судді Апеляційного суду доведено факт незаконних та протиправних дій співвідповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 по застосуванню до позивача заходів фізичного впливу. А також встановлено факти завдання співвідповідачами позивачу тілесних ушкоджень, порушення ними права позивача на повагу до його честі та гідності, у зв”язку з чим просить суд стягти з відповідача моральну шкоду у розмірі 20000 гривень, посилаючись на положення статей 16, 23, 1167 ЦК.

         На думку суду, хибними є наступні твердження позивача:

 1. про встановлення Апеляційним судом Рівненської області при винесенні постанови у справі про адміністративні правопорушення фактів незаконних або неправомірних (протиправних) дій співвідповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_3 щодо позивача, а також факту завдання співвідповідачами позивачу тілесних ушкоджень і порушення ними права позивача на повагу до його честі та гідності;

2. оскільки визначені постановою судді Апеляційного суду факти не потребують доведення, завдана незаконними діями співвідповідачів моральна шкода підлягає безумовному стягненню з відповідача, без пред”явлення позовних вимог про визнання протиправними або незаконними дій співвідповідачів або відповідача.

Із змісту ч.4 ст.61 ЦПК слідує, що постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов”язкова для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Отже постанова судді Апеляційного суду має преюдиціальне значення при вирішенні даного цивільно-правового спору, лише в частині, що стосується відсутності у діях ОСОБА_1 складів адміністративних правопорушень, відповідальність за вчинення яких передбачена ст.173 та ст.185 КУпАП. Разом з тим, посилань на обставини чи факти, які встановлені судовими рішеннями у цивільній, господарський або адміністративній справі, про визнання незаконними або протиправними дій співвідповідачів або відповідача, що були вчинені ними по відношенню до ОСОБА_1 12.07.2007 року позивач не надав. У суду також відсутні відомості про наявність відповідних судових рішень, що набрали законної сили.

           Позовна заява не містить вимог про визнання незаконними або неправомірними (протиправними) дій відповідача або співвідповідачів по відношенню до позивача. Отже застосування судом при вирішення спору положень ст.ст. 16, 23, 1167 ЦК, на які посилається позивач, як на підставу для відшкодування відповідачем моральної шкоди не може вважатись правильним. Такого висновку суд дійшов виходячи з наступного. Пунктом 3 ч.2 ст.11 ЦК визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов”язків є завдання моральної шкоди іншій особі. У статтях 1173, 1174 ЦК зокрема визначено, шкода завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади або службових осіб цього органу відшкодовується державою незалежно від вини цих органів. Таким чином за приписами ст.ст. 11, 23, 1167, 1173, 1174  ЦК,  поряд з іншими умовами за яких заподіювач шкоди - орган державної влади (службова особа цього органу) несе відповідальність за завдану особі шкоду, обов”язковою умовою відповідальності є сам факт завдання шкоди іншій особі внаслідок дій, бездіяльності або рішення цього органу (службової особи), що визнані неправомірними чи незаконними.

           Проаналізувавши зазначені положення ЦК та сукупність умов за яких виникають  зобов”язання органу державної влади відповідати за шкоду завдану внаслідок цивільно-правового делікту, суд прийшов до висновку, що вимога позову про відшкодування моральної шкоди може розглядатись лише як похідна, за умови встановлення протиправності або незаконності рішень, дій чи бездіяльності відповідача або співвідповідачів.

           У позові та поясненнях, які дав під час судового засідання  позивач,  вимога про визнання протиправними або незаконними рішень, дій чи бездіяльності співвідповідачів або відповідача не заявлялась. Виходячи з положень ч.1 ст. 11 ЦПК, суд розглянув лише заявлені позивачем вимоги. За результатами розгляду яких прийшов до висновку, що задоволення позову суперечитиме викладеним вище положенням ст. ст. 11, 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України. А також підставам настання цивільно-правової відповідальність за шкоду, яка завдана позивачу у зв”язку із правопорушенням (деліктом) – оскільки факт правопорушення, у визначений законом спосіб, не встановлено, через те,  що про вирішення цієї вимоги позивач ні в позові, ні  в судовому засіданні не заявляв.

           Відповідно із ст.213 ЦПК законним є рішення, яким  суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з”ясованих обставин, на які сторони посилаються, зокрема,  як на підставу своїх вимог, підтверджених тими, доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Таким чином, вимоги позову про захист честі та гідності позивача шляхом стягнення з співвідповідачів та відповідача моральної шкоди суд вважає незаконними та необґрунтованими.

            На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 11, 15, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 11,16, 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України, суд -  

                                                                         ВИРІШИВ:

            Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Кузнецовського міського відділу УМВС України в Рівненській області та ОСОБА_3, ОСОБА_4 про захист честі та гідності шляхом стягнення моральної шкоди.

           Звільнити  позивача від сплати судового збору на підставі п.5 р.11 ЦПК та п.18 ст.4 Декрету КМУ „Про державне мито”.

Сторони можуть подати заяву про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження рішення.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд.

Головуючий