Справа № 2-351/10

                                                                       РІШЕННЯ                                                        

                                                                ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

17 травня 2010 року                                                   м. Кузнецовськ

Кузнецовський міський суд Рівненської області під головуванням судді Малкова В.В.,

при секретарі Волос І.В.,

з участю: позивача                ОСОБА_1

відповідача                             ОСОБА_2

представника відповідача     ОСОБА_3

          розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного підприємця ОСОБА_2  про стягнення компенсації за невикористану відпустку та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

                                                                         ВСТАНОВИВ:

           Позивач звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача компенсації за не використані дні відпустки та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. В позовній заяві вказує на те, що вона з 5.11.2007 року по 11.01.2010 року працювала по трудовому договору від 5.11.07 у приватного підприємця ОСОБА_2 продавцем. За весь період роботи позивачу жодного разу не надавалась щорічна відпустка. При звільненні позивача з роботи роботодавцем не було виплачено грошову компенсацію за не використані дні відпустки за весь період роботи. Крім того позивачу не було видано довідки про виплачені при звільненні кошти.

            В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила стягнути з відповідача невиплачену їй при звільненні грошову компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток у розмірі 1295 гривень 50 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 11.01.2010 по 11 лютого 2010 року. Також вказала, що заробітна плата за період з 1.01.2010 по 10.01.2010 їй виплачена 16 або 17 січня 2010 року. Грошову компенсацію за не використану відпустку на день розгляду справи відповідач позивачу не виплатила.

           Відповідач та її представник у судовому засіданні позовні вимоги визнали частково та пояснили, що дійсно при звільненні позивача з роботи їй не було виплачено компенсацію за не використані 66 днів щорічної відпустки. Розмір компенсації, згідно наданого відповідачем розрахунку  становить 1090 грн. 80 коп. (без урахування податків і зборів). Вимоги про стягнення середнього заробітку за затримку виплати вказаної компенсації при звільненні позивача за період з 11.01.10 по 11.02.10 не визнали повністю.

          Заслухавши пояснення сторін, у результаті всебічного, повного та об’єктивного дослідження доказів та керуючись законом, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення.

          Відповідно до трудового договору від 5.11.07 укладеного між приватним підприємцем ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (договір зареєстрований того ж дня за №462 Кузнецовським міським центром зайнятості), угодою від 1.08.09 про зміну і доповнення до трудового договору (угода зареєстрована 6.08.09 за №52 Кузнецовським міським центром зайнятості) та трудової книжки ОСОБА_1 ( серія АЕ №050550 від 5.11.07) позивач з 5.11.07 по 11.01.10 працювала продавцем непродовольчих товарів у приватного підприємця ОСОБА_2. 11.01.10 позивач звільнена з роботи по п.1 ст.36 КЗпП - за згодою сторін (запис №02).  27.01.10 позивачу була призначена допомога по безробіттю ( запис №03). У п.6 трудового договору закріплено право позивача на  щорічну оплачувану відпустку не менше 30 календарних днів та розмір заробітної плати – не менше мінімальної заробітної плати на місяць (п.3). Угодою від 1.08.09 розмір заробітку позивача зменшено до 0.5 мінімальної заробітної плати. За довідками, наданими суду, розмір заробітку позивача за останні 12 місяців перед місяцем звільнення становив 6028 грн. 50 коп., розмір заробітку позивача за два останніх повних місяці роботи становив 745 гривень.

          16 січня 2010 року позивач звернулась до відповідача з листом про виплату грошової компенсації за невикористані дні щорічні відпустки за час роботи у відповідача. Вказаний лист вручено відповідачу 19.01.10. Лист залишений без реагування і відповіді.

          Згідно із ст.. 2 Закону України „Про відпустки”, п раво на відпустки мають громадяни України, які, зокрема, працюють за трудовим договором у фізичної особи. Згідно статті 24 вказаного Закону  та ч. 1 ст..83 КЗпПУ, у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

           У відповідності із ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.  Згідно із ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум, власник або уповноважений  ним  орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

            Згідно п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці” від 24.12.1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. У разі непроведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.            

           Визначення вини, як підстави відповідальності особи за несвоєчасне проведення розрахунку при звільненні, у трудовому законодавстві відсутнє. Тому слід застосувати закон, що регулює подібні за змістом відносини, а саме  положення  ч. 2 ст.11, ст.509, ч.2 ст.614 ЦК України. Згідно з якими зобов»язання сторін, що виникає, зокрема, із правочину має бути виконане належним чином, відсутність вини має довести особа, яка порушила зобов»язання. У свою чергу, відповідач не надав доказів проведення розрахунку у день звільнення позивача, або наступного дня після пред»явлення позивачем вимоги про розрахунок. Крім того, відповідач визнав, що на день розгляду справи в суді грошова компенсація за не використані дні щорічної відпустки позивачу не виплачена.

           Отже грошова компенсація за всі дні невикористаної позивачем щорічної відпустки повинна бути виплачена  відповідачем у день звільнення позивача, а якщо працівник в цей день не працював – наступного дня після пред»явлення вимоги про виплату належних при звільненні сум, що не було зроблено відповідачем ні 11.01.10, ні наступного дня після пред”явлення позивачем з вимоги про виплату належних при звільненні сум - 20.01.10.

            У відповідності із розрахунком компенсації за невикористану відпустку ОСОБА_1, що наданий суду ПП ОСОБА_2, компенсації підлягає 66 днів щорічної відпустки не використаної позивачем у період роботи на відповідача. Розмір компенсації вирахуваний відповідачем самостійно і становить: 1090 гривень 80 коп. – збір до пенсійного фонду (21,80 грн) – збір до Фонду соціального страхування на випадок безробіття (6,54 грн.) – збір до ФССНВТВП (тимчасова втрата працездатності, 5,45 грн.) – ПДФО ( 158,44) = 897 гривень 85 коп.

            Суд вважає, що розрахунок належної позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпустки у розмірі 897,85 грн. відповідачем проведений неправильно.

             Вимога позивача про стягнення компенсації за не використані дні щорічної відпустки у розмірі 1295,5 грн. підлягає частковому задоволенню, оскільки вказана позивачем сума компенсації не підтверджена проведеними судом розрахунками та матеріалами справи.

            На думку суду розмір грошової компенсації за 66 днів щорічної відпустки невикористаної позивачем слід вираховувати виходячи із вимог постанови КМУ №100 від 08.02.95:

1.   сума зарплати, нарахованої працівнику за останні 12 місяців роботи, що передують місяцю у якому має виплачуватись компенсація за невикористані дні щорічної відпустки розділена на кількість днів у році мінус 11 святкових та неробочих днів (вказаних у ст.73 КЗпП) -  6028,50 грн. : (365 к.дн.р. – 11 св. і н. дн.) = 17,02 грн. (середньоденна заробітна плата);

2.   17,02 грн. х 66 днів = 1123 гривні 32 коп.; 1123, 32 грн. – податки і збори (18,6%) 208,93 грн.= 914 гривень 39 коп.

 Розмір компенсації за 66 не використаних днів щорічної відпустки становить 914 гривень 39 коп.

            Вимог про стягнення заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача відповідач не визнала, оскільки стверджує, що не отримувала лист від відповідача про виплату грошової компенсації та надання довідки про належні до виплати суми. Суд відхиляє зазначені аргументи відповідача, як підставу для відмови у позові в частині стягнення заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, оскільки факт отримання відповідачем 19.01.2010 листа позивача з вимогою сплатити грошову компенсацію за всі дні не використаної нею відпустки, підтверджується відміткою поштового відділення на повідомленні про вручення відповідного листа.

           Також суд відхиляє посилання відповідача на відсутність підстав для задоволення позову в частині вимог позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, через не виплату позивачу, передбаченої ч.1 ст.83 КЗпП компенсації. Підставою для такого висновку є те, що згідно із ст.2 Закону України «Про оплату праці» компенсація за невикористані дні відпустки входить у структуру заробітної плати у вигляді додаткової заробітної плати: гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством. Отже є частиною заробітку, який має бути виплачений працівнику при звільненні з роботи, або наступного дня після пред”явлення працівником вимоги про розрахунок, згідно із положеннями статей 116 та 117 КЗпП. Як передбачено ст.238 КЗпП, при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату належних сум без обмеження будь-яким строком. Тому суд вважає, що невиплата позивачу компенсації за не використані дні відпустки при звільненні є підставою для стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

          Розрахунок належних позивачу сум за затримку розрахунку при звільненні проведено судом у відповідності із вимогами постанови КМУ №100 від 08.02.95, виходячи із заробітку позивача за останні два місяці, що передували місяцю звільнення з наступного дня після отримання відповідачем вимоги про розрахунок - 20.01.10 - по 11 лютого 2010 року, оскільки позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день звернення з позовом:

745 (заробіток за 2 ост.місяці) : 43 (роб. дні за 2 останні місяці) =17.32 грн.(середньоденний заробіток); 17.32 грн. х 17 робочих днів ( з 20.01.10 по 11.02.10 ) = 294 гривні 44 коп.

         Таким чином підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 914 гривень 39 коп. – грошової компенсації за всі не використані дні щорічної відпустки та 294 гривні 44 коп. - за затримку виплати вказаної грошової компенсації при звільненні позивача. Всього підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 1208 гривень 83 коп.

          Вирішуючи питання про судові витрати суд врахував, що позивач та відповідач звільнені від сплати судового збору на підставі  п.5 р.11 ЦПК та п.18 ч.1 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито», отже вказані витрати компенсуються за рахунок держави у відповідності із ч.2 ст.88 ЦПК. Згідно із ч. 3 ст.81 ЦПК витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, зокрема, про стягнення компенсацій працівникам та відшкодування за затримку їх виплати не підлягають оплаті і покладаються на сторони після розгляду справи. Таким чином витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень підлягають стягненню у дохід держави з відповідача.

          На підставі викладеного, у відповідності до ст.ст. 83, 116, 117 Кодексу законів про працю України, ст.ст. 81, 88, 212- 215 ЦПК України, суд, -

                                                                            В И Р І Ш И В :

          Позов задовольнити частково. Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_2  (АДРЕСА_1, ідент. № НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідент. № НОМЕР_2) 1208 (одну тисячу двісті вісім) гривень 83 коп.

           У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

          Звільнити сторони від сплати судового збору на підставі п.5 р.11 ЦПК та п.18 ч.1 ст.4 Декрету КМУ „Про державне мито”. Витрати по сплаті судового збору компенсувати за рахунок держави.

          Стягнути з  приватного підприємця ОСОБА_2  (АДРЕСА_1, ідент. № НОМЕР_1) в дохід держави витрати на інформаційно- технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120 гривень.

           Сторони можуть подати заяву про апеляційне оскарження рішення суду протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Апеляційного суду Рівненської області через Кузнецовський міський суд.

Головуючий