ПОСТАНОВА № 2 – а – 2467/2010
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 червня 2010 року Старокостянтинівський районний суд
Хмельницької області
в складі:
головуючої – судді Завадської О.П.
при секретарі Поважнюк О.Б.
з участю представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області про визнання нечинною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
встановив:
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області про визнання неправомірною та скасування за відсутністю складу правопорушення постанови про накладення адміністративного стягнення за № 145/09/10 від 14 квітня 2010 року, якою її визнано винною за відсутність дозволу на розміщення відходів, ліміт на утворення та розміщення відходів та через відсутність обліку відходів, і як наслідок на неї накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 850 грн. Свої позовні вимоги обґрунтовує відсутністю складу правопорушень, передбачених ст. ст. 82, 82-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, оскільки: 1/ при здійсненні господарської діяльності на автозаправній станції взагалі відсутні матеріальні відходи, як такі; 2/ відсутні підстави для отримання дозволу на відходи, так як її автозаправна станція не входить до переліку власників відходів на території м. Старокостянтинова, яким необхідно одержати дозволи на утворення і розміщення відходів в 2010 році, затвердженого міським головою та погодженого головним спеціалістом міжрайонного відділу погоджувальної діяльності Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Хмельницькій області від 23 січня 2009 року; 3/ вказані порушення не стосуються господарської діяльності на стаціонарних контейнерах і пересувних автозаправних станціях, тому вона дотримується всіх ліцензійні вимоги для даного виду господарської діяльності.
Представник позивачки в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги та обставини, викладені в позовній заяві.
Відповідач про час і місце розгляду справи був повідомлений в встановленому законом порядку, проте в судове засідання свого представника не направив, причини неявки суду невідомі.
Суд, заслухавши пояснення представника позивачки та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно направлення № 296/09 від 01 квітня 2010 року Державної екологічної інспекції в Хмельницькій області 14 квітня 2010 року проводилась планова перевірка дотримання вимог природоохоронного законодавства на автозаправній станції фізичної особи – підприємця ОСОБА_2, що розміщена по АДРЕСА_1
У відповідності до даних акту перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства за № 135/09 від 14 квітня 2010 року під час перевірки встановлено, що джерелом забруднення атмосферного повітря на автозаправній станції /далі АЗС/ є резервуари, паливо роздавальні колонки. Джерела викидів є стаціонарними, неорганізованими. Забруднюючими речовинами, які виділяються при експлуатація АЗС в атмосферу є пари бензину, вуглеводні, бутан, пропан. Викиди забруднюючих речовин АЗС здійснює на підставі дозволу Державного управління екології та природних ресурсів в Хмельницькій області. Водопостачання на об’єкті відсутнє. Діяльність АЗС пов’язана з утворенням відходів, основними видами яких є: уловлені нафтопродукти; залишки зачистки резервуарів, що містять нафтопродукти; побутові відходи; відпрацьовані люмінесцентні лампи. Тверді побутові відходи вивозяться комунальним підприємством. Відсутнє документальне підтвердження про передачу уловлених нафтопродуктів, відпрацьованих люмінесцентних ламп, залишків зачистки резервуарів. Не ведеться первинна облікова документація за типовою формою № 1-ВТ „Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари”. Відходи не паспортизовані, відсутні реєстрові картки. Відсутній дозвіл на розміщення відходів та ліміт на утворення та розміщення відходів.
Виявлені порушення природоохоронного законодавства, а саме ст. ст. 17, 32, 33 Закону України „Про відходи”, за які передбачається відповідальність за ст. 82, 82-1Кодексу України про адміністративні правопорушення, зафіксовані в протоколі про адміністративне правопорушення № 007298 від 14 квітня 2010 року, повідомленні позивачці під розписку та призначено розгляд справи про адміністративне правопорушення.
Постановою про накладення адміністративного стягнення за № 145/09/10 від 14 квітня 2010 року позивачку визнано винною у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. ст. 82, 82-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тим що при експлуатації належної їй автозаправної станції по АДРЕСА_1 відсутній дозвіл на розміщення відходів та ліміт на утворення та розміщення відходів, а також не забезпечено ведення первинного обліку відходів за типовою формою № 1-ВТ „Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари”, чим порушені вимоги ст. ст. 17, 32, 33 Закону України „Про відходи”, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн., яку вона отримала того ж дня.
Положеннями ст. ст. 17, 32, 33 Закону України „Про відходи” регламентується обов’язкове одержання дозволу на розміщення відходів та ліміт на утворення та розміщення відходів, які в свою чергу повинні бути паспортизовані, фіксуватися в реєстрових книгах, обліковуватися за типовою формою № 1-ВТ „Облік відходів та пакувальних матеріалів і тари”.
Статтею 82 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення вимог щодо поводження з відходами під час їх збирання, перевезення, зберігання, оброблення, утилізації, знешкодження, видалення або захоронення передбачене покарання у виді штрафу на громадян – суб’єктів підприємницької діяльності в розмірі від п’ятнадцяти до ста неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
За порушення правил ведення первинного обліку та здійснення контролю за операціями поводження з відходами або неподання чи подання звітності щодо утворення, використання, знешкодження та видалення відходів з порушенням встановлених строків, так само порядку подання такої звітності, статтею 82-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено покарання у виді штрафу на посадових осіб в розмірі від трьох до п’яти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Невизнання позивачкою своєї вини суд розцінює як свідоме неправильне тлумачення правових норм з метою уникнути юридичної відповідальності.
Відповідно до вимог ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.
Положенням ч. 2 ст. 36 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що якщо особа вчинила кілька адміністративних правопорушень, справи про які одночасно розглядаються одним і тим же органом самим /посадовою особою/, стягнення накладається в межах санкції, встановленої за більш серйозне правопорушення з числа вчинених.
Дій позивачки за ст. ст. 82, 82-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення кваліфіковані вірно, адміністративне стягнення накладено в межах санкцій зазначеного адміністративного закону з врахуванням всіх складових, визначених ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення норм адміністративного права при розгляді справи про адміністративне правопорушення не встановлено, тому підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення немає, а отже в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 86, 138, 159 – 163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі ст. ст. 33, ч. ст. 122, 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
постановив:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до державної екологічної інспекції в Хмельницькій області про визнання нечинною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 186 ч. 5 КАС України.
Суддя ___________