ПОСТАНОВА № 2 – а – 2493/2010
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 червня 2010 року Старокостянтинівський районний суд
Хмельницької області
в складі:
головуючої – судді Завадської О.П.
при секретарі Поважнюк О.Б.
з участю позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_1 до відділу державної патрульної служби Павлоградського району Дніпропетровської області про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділу державної патрульної служби Павлоградського району Дніпропетровської області про скасування постанови про адміністративне правопорушення серії АЕ № 206820 від 04 травня 2010 року та закриття провадження по справі, або заміну визначеної постановою міри покарання у виді штрафу на усне зауваження, посилаючись на те, що вищевказаною постановою його притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн., оскільки в порушення вимог дорожнього знаку 3.21 „В’їзд заборонений” з табличкою 7.9 „Смуга руху”, він рухався автомобілем марки „ЗАЗ” державний знак НОМЕР_1 в зоні дії даного знаку.
В судовому засіданні позивач уточнив свої вимоги, просив скасувати постанову про адміністративне правопорушення, підтримав обставини, викладені в позовній заяві, крім того просив врахувати, що він їхав в незнайому місті, а не побачив дорожнього знаку 3.21 „В’їзд заборонений” з табличкою 7.9 „Смуга руху” через те, що його засвітило сонце, окрім того на асфальті не було дорожньої розмітки, яка розділяла б його на три ряди руху автомобілів в попутному напрямку, тому тільки візуально по ходу руху автомобілів можна було визначити свій ряд.
Відповідач про час і місце розгляду справи був повідомлений в встановленому законом порядку, проте в судове засідання свого представника не направив, причини неявки суду невідомі.
Суд, заслухавши пояснення позивача та дослідивши матеріали справи, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 04 травня 2010 року близько 09 години 25 хвилин позивач, керуючи автомобілем марки „ЗАЗ” державний номерний знак НОМЕР_1 по проспекту Петровського у м. Дніпропетровську, не виконав вимоги дорожнього знаку 3.21 „В’їзд заборонено” з табличкою 7.9 „Смуга руху”, здійснивши рух транспорту в зоні дії знаку, чим порушив додаток 1 п. 3.21 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Дане правопорушення зафіксоване в протоколі про адміністративне правопорушення серії АЕ № 312074, де позивач, як особа, яка притягується до адміністративної відповідальності по суті порушення пояснив, що „на даному перехресті відсутня дорожня розмітка, а дорожнього знаку, який висів вверху, не бачив, так як засвітило сонце”.
Постановою про адміністративне правопорушення серії АЕ № 206820 від 04 травня 2010 року позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 255 грн., яку він отримав того ж дня.
Частиною 1 статі 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення за порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг передбачено покарання у виді накладення штрафу у розмірі від п’ятнадцяти до двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Неоднозначну позицію позивача щодо своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, який одночасно заявляв вимогу скасувати постанову чи застосувати усне зауваження, що по своїй суті виключають один одного, його суперечливі пояснення стосовно обставин правопорушення, зокрема, відносно неможливості визначити смугу руху через відсутність дорожньої розмітки, при цьому визнаючи можливість її визначити візуально по руху автомобілів в попутному напрямку; щодо дорожнього знаку – в одному випадку позивач зазначав, що бачив його, а в іншому – що „дорожній знав висів надто високо, а через сонце, із – за якого козирок в автомобілі не давав можливість завчасно побачити знак” – суд розцінює як намір уникнути юридичної відповідальності.
Відповідно до вимог ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особи порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом’якшують і обтяжують відповідальність.
Дій позивача за ч. 1 статі 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення кваліфіковані вірно, адміністративне стягнення накладено в межах санкції зазначеного адміністративного закону з врахуванням всіх складових, визначених ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порушення норм адміністративного права при розгляді справи про адміністративне правопорушення не встановлено, тому підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення немає, а отже в задоволенні позову слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 86, 138, 159 – 163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі ст. ст. 33, ч. ст. 122, 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
постановив:
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до відділу державної патрульної служби Павлоградського району Дніпропетровської області про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 186 ч. 5 КАС України.
Суддя ___________