У Х В А Л А № 2 –3049/2010
21 травня 2010 року Суддя Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області Завадська О.П., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Старокостянтинівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,
встановила:
ОСОБА_1, ОСОБА_1 звернулись з позовом до Старокостянтинівської міської ради про визнання в порядку спадкування після смерті їхнього батька ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, права власності на нерухоме майно. По - перше, на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по вул. Заводській, 10/1 м. Старокостянтинова Хмельницької області та по – друге, на земельну ділянку, на якій розташоване спадкове дворогосподарство. Посилаючись на те, що при підготовці технічної документації на землю було встановлено невідповідність меж та площі зазначених в правовстановлюючому документі та фактичним обмірам. Тому в зв’язку з такою неузгодженістю, державним нотаріусом було відмовлено їм в видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами та земельну ділянку.
Згідно даних свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Старокостянтинівської міської ради 10 жовтня 1973 року, померлому належало 50 % дворогосподарство. Зі змісту витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно, виданого Старокостянтинівським бюро технічної інвентаризації, оцінки та реєстрації від 06 квітня 2010 року, вбачається наявність самочинних побудов /а-2 веранда, а-3 веранда, Г-1 гараж/.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Посилання позивачів на те, що їм державним нотаріусом відмовлено в оформленні спадщини на дворогосподарство через помилки в Державному акті на право приватної власності на землю, не підтверджено вказаною в позові, але не поданою постановою державного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, і крім того воно не ґрунтується на правових нормах, включаючи і відсутність спадкового спору, оскільки жодних юридичних перешкод в її оформленні немає, однак за виключенням самочинних побудов /а-2 веранда, а-3 веранда, Г-1 гараж/, що і дає підстави для висновку про намір сторони позивача замінити, передбачений законодавством, порядок вчинення нотаріальних дій для визнання права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, тому в цій частині позовних вимог слід відмовити.
Спадкодавцю у відповідності Державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1, виданого 05 травня 1998 року Старокостянтинівською міською радою на підставі рішення № 122 п. 18 від 10 грудня 1997 року, належала земельна ділянка площею 0,072 гектарів в межах згідно з планом, який ніким не оспорювався і є чинним.
Згідно доданого позивачами листа Старокостянтинівського районного відділу Хмельницької регіональної філії ДП „Центр ДЗК” від 02 квітня 2010 року за № 23-16/244 слідує, що реєстратор відповідно до п. 2.2 Наказу Державного комітету України по земельних ресурсах „Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель” від 02 липня 2003 року за № 174 провів перевірку та приймання обмінного файла, у тому числі порівняння з технічною документацією. В результаті чого було встановлено фактичну невідповідність меж спадкової земельної ділянки даним, зазначеним в Державному акті серії НОМЕР_1. Так у акті визначено розміри сторін: 47,80 м. 15 м., 32,23 м., 17,24 м., 14,70 м. Проте згідно проведеної інвентаризації /обстеження/ земельної ділянки приватним підприємством „Земпроект” розмір меж складає: 6,01 м., 21,62 м., 20,19 м., 13,34 м., 21,19 м., 9,97 м., 1,01 м., 8,12 м., 0,3 м., 2,68 м., 6,01 м. та відповідно загальна площа по державному акті визначена 0,72 га., а по матеріалам інвентаризації – 0,0699 га.
Однак дію вищевказаного наказу зупинено з 18 червня 2007 року /згідно повідомлення Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, опублікованим у газеті „Урядовий кур’єр” від 27 червня 2007 року за № 113/.
Положеннями ч. ч. 1 та 2 ст. 1225 ЦК України, ч. 1 ст. 131 Земельного кодексу України, п. 22-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” від 16 квітня 2004 року за № 7 із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2 встановлено, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням їх цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщенні, а також право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.
Згідно положень ч. 2 ст. 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а/ цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі
набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину.
Відповідно до Інструкції про заповнення бланків державних актів на право власності на земельну ділянку і на право постійного користування земельною ділянкою, затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів за № 325 від 22 червня 2009 року, в подальшому власнику земельної ділянки видається Державний акт на право власності на земельну ділянку.
Положеннями Закону України „Про нотаріат” та інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій визначено, що у нотаріальних конторах видаються свідоцтва про право на спадщину.
Абз. 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за № 7 „Про судову практику у справах про спадкування” закріплено, що „ ... За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають”.
Тому відсутні жодні перешкоди для оформлення спадкових прав на дану спадкову земельну ділянку, це підтверджується відсутністю постанови про відмову державного нотаріуса на вчинення даної нотаріальної дії, відсутністю спадкового спору, вказану позивачами причину неможливості отримання свідоцтва про право на спадщину на землю через невідповідність обмірів меж та площі спадкової земельної ділянки в правовстановлюючому документі та фактичним даним, що були проведені з посиланням на вищезазначений наказ, дія якого зупинена, розцінюється як помилкове тлумачення правової норми, тому у відкритті провадження по позовним вимогам про визнання права власності на спадкову земельну ділянку також слід відмовити.
У відповідності до положень п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 3, 122 ЦПК України, Абз. 2 п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року за № 7 „Про судову практику у справах про спадкування”, п. 22-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” від 16 квітня 2004 року за № 7 із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 20, ст. 377, ч. ч. 1 та 2 ст. 1225 ЦК України, ст.120, ч. 2 ст. 126, 131 Земельного кодексу України,
ухвалила:
Відмовити у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Старокостянтинівської міської ради про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування.
Ухвала може бути оскаржена до Хмельницького апеляційного суду через Старокостянтинівський районний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ст. 295 ч. 4 ЦПК України.
Суддя ___________