Справа №2-2350/2010  

                                                                 У Х В А Л А

                                       про передачу справи на розгляд іншому суду

05 липня 2010 року

Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої:                                                                                 Єлізаренко І.А.

секретаря:                                                                                    Кравченко О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ВАТ «Держаний ощадний банк України»  в особі філії Новомосковське відділення №2991 ВАТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

                                                                  встановив:

ВАТ   «Державний ощадний банк України» в особі філії Новомосковське відділення №2991 ВАТ «Ощадбанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Представник позивача звернувся до суду з клопотанням про передачу справи за територіальною підсудністю до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська у зв»язку з тим, що відповідачі мешкають в м.Дніпропетровську і основний позичальник - ОСОБА_1 проживає в АДРЕСА_1 – Індустріальний район м.Дніпропетровська.

В судове засідання сторони не з»явилися, не повідомивши суд про причини своєї неявки.

При проведенні попереднього судового засідання виявилося, що провадження у справі відкрито з порушенням правил підсудності, а саме, як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, які проживають в м.Дніпропетровську.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи кредитний договір було укладено між позивачем та відповідачем ОСОБА_1. В своєму позові позивач просить стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за кредитним договором, не ставлячи при цьому жодних позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

 Відповідно до п.2 ч.1 ст.116 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо після відкриття провадження у справі і до початку судового розгляду виявилося, що заяву було прийнято з порушенням правил підсудності.

Керуючись п.2 ч.1 ст.116 ЦПК України, суд, -

                                                    У Х В А Л И В:

Передати справу за позовом ВАТ «Державний ощадний банк України»  в особі філії Новомосковське відділення №2991 ВАТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором на розгляд до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський      міськрайонний суд шляхом подачі в 5-ти денний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10-ти днів апеляційної скарги.

Суддя                                                                         І.А.Єлізаренко

цпч сх При проведенні попереднього засідання свавоер

Після відкриття провадження у данй справі і до початку судового розгляду жфкРішенням    Новомосковського    міськрайонного    суду   від 16 червня 2006 року, ухваленому    у     справі   за   позовом  прокурора  Новомосковського району в інтересах ОСОБА_3 до Новомосковської  районної стоматологічної поліклініки про визнання незаконним рішень про відмову в прийнятті на роботу, в задоволенні позову було відмовлено.

    ОСОБА_3   звернувся    до   суду   з   заявою   про   роз”яснення  рішення суду, посилаючись   на    те,   що    рішення   не   зрозуміле   в частині посилання суду на накази, представників та свідків.

Сторони в судове засідання не з”явилися не   повідомивши   суд  про причини своєї неявки. Їх неявка не перешкоджає розгляду питання про роз”яснення рішення.

У відповідності до ст.221 ЦПК України, якщо рішення суду   є   незрозумілим   суд за заявою осіб, які брали участь у справі, може постановити ухвалу, в якій роз”яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.

  Згідно рішення суду від 16 червня 2006 року ОСОБА_3 16.12.1998 року  було звільнено з    посади    лікаря  стоматолога - ортодондта поліклінічного    відділення ТМО Новомосковського району  у зв’язку  з скороченням штатної чисельності (а.с.24). З 1998 року по серпень 2005 року    ОСОБА_3   знаходився на обліку у Новомосковському міськрайонному центрі зайнятості населення.    За   вказаний   період  ОСОБА_3 не одноразово   був   направлений центром зайнятості населення для працевлаштування до Новомосковської     районної    стоматологічної   поліклініки   і  йому було відмовлено у працевлаштуванні у зв’язку з невідповідністю кваліфікаційним вимогам (а.с.8,10,25,28-30).

Прокурор Новомосковського району, звернувшись до суду 17.01.2006 року в інтересах ОСОБА_3, просить суд визнати незаконними рішення відповідача про відмову  в прийнятті на роботу ОСОБА_3 від 08.11.2002 року, 11.12.2003 року та 11.07.2005 року та просить поновити строк на звернення до суду з позовом, оскільки про порушення своїх прав на працевлаштування ОСОБА_3 дізнався у грудні 2005 року.

Відповідно до ч.4 ст. 233 КЗпП України встановлений частиною третьою цієї статті строк в один рік для звернення до суду застосовується і при зверненні до суду вищестоящого органу або прокурора.

При звернені до суду прокурора Новомосковського району з позовними вимогами про визнання незаконною відмову  у прийнятті на роботу  ОСОБА_3 від 08.11.2002 року та 11.12.2003 року прокурором пропущено річний строк  позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом. Вимоги поновити пропущений строк позовної давності в даній частині позову з тієї причини, що ОСОБА_3 дізнався про порушення  своїх прав у грудні 2005 року, суд вважає необґрунтованими і такими, що не можуть бути задоволені.

Позовні вимоги в частині визнання незаконним рішення про відмову в працевлаштуванні ОСОБА_3 від 11.07.2005 року та зобов’язання відповідача зарахувати ОСОБА_3  на посаду лікаря стажиста не підлягають задоволенню з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи відповідачем ОСОБА_3 11.07.2005 року  було відмовлено у прийнятті на роботу на вакантну посаду лікаря стоматолога-хірурга, як не відповідаючому кваліфікаційним вимогам. Відповідно до Переліку лікарських посад у закладах охорони здоров’я, затвердженого наказом МОЗ України № 385 від 28.10.2002 року, лікар стоматолог-хірург повинен мати лікарську спеціальність хірургічна стоматологія. Зазначена лікарська спеціальність у ОСОБА_3 відсутня.  ОСОБА_3 з 1998 року по теперішній період часу не займався медичною практикою, і був звільнений 16.12.1998 року з посади лікаря стоматолога - ортодонта. Згідно Наказу МОЗ України № 359 від 19.12.1997 року особи, які не працювали більше трьох років за конкретною лікарською спеціальністю не можуть займатися лікарською діяльністю. Присвоєння (підтвердження) звання лікаря спеціаліста має передувати зайняттю особою лікарської посади в закладах охорони здоров’я, тому суд вважає відмову відповідача в прийняті на роботу ОСОБА_3 на посаду лікаря стоматолога-хірурга обґрунтованою. Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що рішення про відмову в прийнятті на роботу ОСОБА_3 від 11.07.2005 року, яке прокурор просить визнати незаконним, не виносилося взагалі, а була лише зазначена відповідь про прийняте рішення з цього приводу на корінці направлення на працевлаштування від 08.07.2005 року № 4850506010132001. Щодо зобов’язання відповідача зарахувати ОСОБА_3 на посаду лікаря стажиста в судовому засіданні було встановлено, що посада лікаря стажиста в Новомосковській районній стоматологічній поліклініці відсутня і не передбачена штатним розписом. Згідно ж наказу МОЗ України №48 від 17.03.1993 року направлення лікарів на стажування здійснюється управлінням охорони здоров’я обласних державних адміністрацій. Установи чи заклади охорони здоров’я такого права не мають.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи і було встановлено в судовому засіданні ОСОБА_3 було запропоновано наявні вакансії лікаря стоматолога в мережі стоматологічних кабінетів Новомосковского району, від чого ОСОБА_3 відмовився.

З огляду на вищевикладене суд вважає, що в задоволенні позову в частині визнання незаконними рішень про відмову в працевлаштуванні ОСОБА_3 від 08.11.2002 року та 11.12.2003 року слід відмовити у зв’язку з пропуском строку позовної давності.

В задоволенні позову в частині визнання незаконним рішення про відмову в працевлаштуванні ОСОБА_3 від 11.07.2005 року на посаду лікаря стоматолога-хірурга та зобов’язання Новомосковської районної стоматологічної поліклініки зарахувати ОСОБА_3 на посаду лікаря стажиста повинно бути відмовлено у зв’язку з невідповідністю ОСОБА_3 кваліфікаційним вимогам, встановленим Ліцензійними умовами впровадження господарської діяльності з медичної практики, затверджених спільним наказом Державного Комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва та Міністерства охорони здоров’я України № 38/63 від 16.02.2001 року.

Керуючись ст.221 ЦПК України, суд, -

                                                       У Х В А Л И В:

Роз”яснити рішення Новомосковського міськрайонного суду від 16 червня 2006 року у справі за позовом прокурора Новомосковського району в інтересах ОСОБА_3 до Новомосковської районної стоматологічної поліклініки про визнання незаконними рішень про відмову в прийнятті на роботу, зазначивши його зміст у вищевикладеному.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд шляхом подачі в 5-денний строк з дня винесення ухвали заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 10 днів апеляційної скарги.

Суддя                                                                                   І.А.Єлізаренко