Справа № 4-274/10
П О С Т А Н О В А
17 червня 2010 року
Місцевий Приморський районний суд м. Одеси в складі
Судді Пислар В.П.
При секретарі Бойко И.П.
За участю прокурора Домбровського В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі скаргу ОСОБА_1 на постанову заступника прокурора Приморського району Луняченко А.А. від 18 березня 2008 року про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України,-
В С Т А Н О В И В :
ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою на постанову заступника прокурора Приморського району Луняченко А.А. від 18 березня 2008 року про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України вважаючи її незаконною, винесеною з порушенням норм кримінального і кримінально-процесуального законодавства України та такою, що підлягає безумовній відміні з наступних підстав:
протягом 2007 року вона підтримувала дружні стосунки із ОСОБА_2, при цьому протягом декількох місяців він проживав у квартирі, яку вона наймала у Київському районі м. Одеси. Однак, у зв'язку із погіршенням стосунків, пов'язану із періодичними побоями внаслідок ревнощів, вона попросила ОСОБА_2 залишити місце її проживання, залишити її у спокої та змінила адресу - почала наймати квартиру АДРЕСА_1, де намагалася сховатись від нього та його нав'язливої уваги. 17 вересня 2007 року приблизно у першій годині ночі вона прокинулась у квартирі, де з нею залишилися на ніч подруги ОСОБА_3 та ОСОБА_4, від того, що над нею хтось стоїть. Включивши світло вона побачила, що це колишній хлопець ОСОБА_2, який не чекав побачити її не саму, а з подругами. ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та звертаючи уваги на її подруг, сказав, що вирішив тієї ночі залишитися у неї спати, де у той же час розташувались на ніч дівчата. Вона почала перешкоджати ОСОБА_5 у зазначених діях, на що почула лише грубу та брудну лайку, та намагалась виставити його з квартири, при цьому між ними зав'язалася сварка. ОСОБА_2 двічі вдарив її по голові так, що вона двічі ж падала. Не витримуючи більше від нього побоїв, вона побігла на кухню, де для того, щоб захистити її життя та здоров'я схопила кухонний ніж. Між ними зав'язалась бійка, переможцем якої звісно став ОСОБА_2, що скористався фізичною перевагою та вирвав із її рук кухонний ніж, при цьому наніс сам собі різану непроникаючу рану у груди. Одразу ж після цього вона викликала швидку медичну допомогу, мед. працівникі якої відвезли його до МКЛ №1, з якої він був виписаний через 2 дні. Протягом декількох днів вона не зважала на головний біль та головокружіння, однак після того як двічі втратила свідомість, вирішила все ж таки звернутись за медичною допомогою. З 20 вересня по 09 жовтня 2007 року вона перебувала на стаціонарному лікуванні у відділенні ургентної нейрохірургії МКЛ №1 із діагнозом закрита черепно-мозкова травма, струс головного мозку, забиття м'яких тканей голови тощо. 3 12 жовтня по 29 жовтня 2007 року вона перебувала на лікуванні та під постійним наглядом у Поліклініці 8-ої Міської лікарні. 17 вересня 2007 року робітники Міської клінічної лікарні №1 надали інформацію до Шевченківського ОМ Приморського РВ ОМУ ГУМВД України в Одеській області про те. що з не проникаючою колото-різаною раною грудної клітини зліва було доставлено ОСОБА_2, який спочатку відмовився від надання відповідної заяви, в зв’язку з чим постановою від 24.09.2007 р. було відмовлено у порушення кримінальної справи. У подальшому ОСОБА_2 було ще чотири рази відмовлено у порушені кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ст. 6 п.2 КПК України - за відсутністю в діянні складу злочину (відмовний матеріал №0004924 від 24.10.2007 р., №0004924 від 02.11.2007 р., № 00004 від 01.02.2008 р., № 0000418 від 28.02.2008 р.). Зазначені відмови мотивовані тим, що незважаючи на те, що поранення було вчинене у область серця, однак було непроникаючим та таким, що не загрожувало життю та здоров'ю ОСОБА_2 У порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_2 у зв'язку із нанесенням їй тілесних ушкоджень середньої важкості (черепно-мозкова травма, струс мозку тощо) вона не наполягала, бо вважала на той час за необхідне вирішити справу миром. Більш того, її батьки допомагали грошовими коштами ОСОБА_2 на проведення його лікування на суму у розмірі майже 5 тисяч доларів США. Більш того тілесні ушкодження ОСОБА_2 були нанесені через необережність у стані сильного душевного хвилювання, викликаного протиправною поведінкою останнього щодо неї самої. Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України за заподіяння (умисно або через необережність) середньої тяжкості чи легкого тілесного ушкодження у стані сильного душевного хвилювання, викликаного неправомірною поведінкою потерпілого, або в разі перевищення меж необхідної оборони чи перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, кримінальної відповідальності чинним КК не встановлено. Відповідно до п.2.1.3 Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених Наказом Міністерства охорони здоров'я, до ушкоджень, що небезпечні для життя, належать: поранення грудної клітки, котрі проникли в плевральну порожнину, порожнину перикарду чи клітковину середостіння, у тому числі і без ушкодження внутрішніх органів. Однак, незважаючи на те, що за свідченнями лікарів швидкої допомоги, які доставили ОСОБА_2 до Міської клінічної лікарні № 1, його поранення було не проникаючим та таким, що не загрожувало його життю та здоров'ю, незважаючи на те, що її батьки оплатили його лікування, що сама вона отримала тілесні ушкодження та проходила відповідне лікування. ОСОБА_2 не задовольнився та вирішив просто вимагати ще грошей у її батьків, й притягнути її до кримінальної відповідальності. ОСОБА_2 у жовтні 2007 року проводиться додаткове медичне дослідження та хірургічна операція, яка начебто пов'язана із пораненням, завданим 17.09.2007 року та актом судової медичної експертизи № 645 встановлюється ступінь тяжкості тілесного ушкодження як тяжкий та такий, що загрожував життю та здоров'ю. Отже дії та заяви про злочин ОСОБА_2 можна охарактеризувати як просте вимагання грошових коштів від неї та її батьків за допомогою проведеної судової медичної експертизи, об’єктивність якої підлягає сумнівам з огляду на встановлення легкого поранення (майже подряпини) лікарями як Міської клінічної лікарні №1 та й лікарями швидкої допомоги. Відповідно до ст.5 КПК України ніхто не може бути притягнутий як обвинувачений інакше ніж на підставах і в порядку, встановлених законом.
У судове засідання на 27.04.2010 р. 11.05.2010 р. та 19.05.2010 р. ОСОБА_1, будучи сповіщеною про дату слухання справи у встановленому законом порядку, не з'явилася. Про причини неявки суд не повідомила.
За таких обставин, суд, заслухавши думку прокурора Приморського району м. Одеси ОСОБА_6, що приймав участь по справі, вважає необхідним провадження по даній скарзі закрити, тому що відповідно до ч. 10 ст. 236-8 КПК України неявка в судове засідання без поважних причин особи, яка оскаржує постанову про порушення кримінальної справи, явка якої визнана судом обов'язкової, є підставою для закриття провадження по розгляду скарги.
Виходячи з викладеного, керуючись ст. 236-7, 236-8 УПК України
П О С Т А Н О В И В :
Провадження по скарзі ОСОБА_1 на постанову заступника прокурора Приморського району Луняченко А.А. від 18 березня 2008 року про скасування постанови про відмову в порушенні кримінальної справи та про порушення кримінальної справи відносно ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України - закрити.
На постанову може бути подана апеляція до апеляційного суду Одеської області через місцевий Приморський районний суд м. Одеси протягом семи діб від дня її винесення.
Суддя місцевого Приморського
Районного суду м. Одеси Пысларь В.П.