справа № 2-355/2010

 Р І Ш Е Н Н Я

   І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

02 липня 2010 року   Бродівський районний суд Львівської області

в складі: головуючої - судді   Тропак О.В.

при секретарі                  Ковальчук Н.І.

за участю позивача                ОСОБА_1

представника позивача            ОСОБА_2

представника відповідача            Беня Т.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Броди цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ Торгівельно-Виробнича Компанія «Львівхолод» про стягнення заборгованості по недоплаті заробітної плати в сумі 23839 грн 86 коп,завданої моральної шкоди в сумі 15000 грн,сплачених профспілкових внесків в сумі 553 грн 44 коп,

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася в суд з позовом до відповідача про стягнення: заборгованості по недоплаті заробітної плати,моральної шкоди та профспілкових внесків,в якому свої позовні вимоги обґрунтовує тим:

 що згідно наказу № 113-к від 7 серпня 2006 р. її прийнято на роботу на посаду адміністратора в магазин «Рукавичка» ТзОВ ТВК «Львівхолод». Фактично працювати почала з 1 серпня 2006 р до 20 серпня 2009 р, коли була звільнена наказом № 1214-к від 6 серпня 2009 р за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України. При прийнятті на роботу жодного трудового договору, а також колективного договору укладено не було. З правилами внутрішнього трудового розпорядку за роки роботи не ознайомили, не було чіткого графіку виходу на роботу,заміни,тощо.Її робочий день тривав з 07.40 год. до 22.20 год. без перерви на обід, не було передбачено безперервного щотижневого відпочинку тривалістю 42 год. Перераховане свідчить про порушення власником основних засад трудової діяльності його працівників. Будучи адміністратором магазину «Рукавичка» вона фактично працювала по 15 днів, тобто по 214 год, однак оплата праці здійснювалась з розрахунку 160 год на місяць. З’ясувати умови оплати праці у керівництва  ТзОВ ТВК «Львівхолод» не вдалося. Щомісячно не доплачували за фактично відпрацьовані 54 год., які були надурочними годинами та годинами відпрацьованими в неробочі дні, оплата за які здійснюється в подвійному розмірі. Вважає, що період роботи відповідач заборгував їй 23 839 грн.86 коп.

Починаючи з липня 2009 р. в магазині «Рукавичка» були введені міні-інвентаризації, які проводились до початку і після закінчення роботи магазину, що вимагало відкриття магазину в 7.15 год. та закриття в 22.45 год. Жодної доплати за роботу не проводилось. Крім цього за час роботи з неї постійно стягувались профспілкові внески в розмірі 1% від заробітку, хоча жодної заяви на вступ в профспілковий комітет вона не писала, вважає, що сума стягнених

                        -2-

профспілкових внесків в розмірі 262,91 грн. має бути стягнена з відповідача.

 Крім того, вказує, що діями ТзОВ ТВК «Львівхолод» нанесена моральна шкода, яка полягає в неотриманні законно зароблених коштів, постійних обманах та введення в оману з боку керівництва відповідача, що негативно відобразилось на її емоційному стані, нервовому напруженні, пригніченості. Непорозуміння на роботі часто переходили у непорозуміння у сім’ї, сім’я недотримувала кошти в зв’язку з чим змушені були економити на найнеобхідніших речах. З  посиланням на ст.ст.116,117,237-1 КЗпП просить стягнути з відповідача 23 839,86 грн. заборгованості по недоплаті заробітної плати; 15 000 грн. завданої моральної шкоди; 262,91 грн. сплачених профспілкових внесків.В подальшому збільшила розмір позовних вимог щодо профспілкових внесків і заявила їх в розмірі 553 грн 44 коп.

Відповідач у поданому письмовому запереченні позову не визнав,покликаючись на наступне:

ОСОБА_1 була прийнята в товариство на посаду адміністратора магазину «Рукавичка» № 11 м.Броди з 01.08.2006 р. на підставі її заяви від 01.08.2006 р. та наказу №113-к від 07.08.2006 р. З посиланням на ст.24 КЗпП зазначає, що позивачка була ознайомлена з умовами праці, з посадовою інструкцією та іншими, необхідними для роботи, документами, що підтверджується її заявою. Для виконання обов’язків, передбачених посадовою інструкцією, адміністраторам магазинів «Рукавичка» встановлений ненормований робочий день. Визначення терміну «ненормований робочий день» міститься у Рекомендаціях щодо порядку, надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці та соціальної політики України від 10.10.97 р. № 7.

В день звільнення з позивачкою проведений розрахунок, що підтверджується платіжною відомістю № 1930 від 20.08.2009 р. з її підписом про отримання 1611,55 грн. За час роботи позивачка не зверталася жодного разу з питаннями чи претензіями щодо умов праці, чи оплати праці, оскільки як сама стверджує, умови оплати праці їй були відомі, що підтверджується розрахунковими листами за відповідні місяці, за три роки роботи їй неодноразово підвищували посадовий оклад.

Крім цього вважає, що позивачка без поважних причин пропустила строки для звернення до суду, тому просить відмовити в позові за пропуском строку позовної давності.

В судовому засіданні позивачка та її представник позов підтримали заявлений позов з підстав наведених в позовній заяві.

Позивач в судовому засіданні пояснила,що під час її роботи в магазині»Рукавичка» на посаді адміністратора  не було Правил внутрішнього трудового розпорядку магазину і не було графіку змінності.Об»єм робіт не був розрахований тільки на 2-х адміністраторів,а мало бути три адміністратори.З приводу організації роботи і надання вихідних днів вона розмовляла в усній формі з директором магазину і регіональним менеджером,але за вирішенням трудового спору нікуди не зверталася бо сподівалася,що це колись закінчиться і з часом буде краще.Посадову Інструкцію вона підписувала,але не в день прийому на роботу,а набагато

                        -3-

пізніше.Знала,що працює на умовах ненормованого робочого дня,але не знала що за це надається додаткова відпустка.Вона не знала своїх переваг,а ущемлення своїх трудових прав відчула на собі.З наказами про надання відпустки її ознайомлювали,але вона не пам»ятає чи в цих наказах зазначалося про додаткову відпустку.Як не пригадує і те,чи ставила підпис про ознайомлення з умовами праці.Їй інколи/але не кожного місяця/видавали розрахункові листи і тільки пізніше вона звернула увагу на те,скільки годин роботи в місяць було вказано в розрахункових листках.Визнала,що це її підписи на заяві про прийняття на роботу від 01.08.2006 року в графах:з умовами праці і з посадовою інструкцією ознайомлена. Вважає,що відповідачем було допущено порушення її трудових прав,яке полягало в тому,що вона працювала більше ніж 40 годин в тиждень,а тому вона має право на отримання матеріального і морального відшкодування.

Представник позивача в судовому засіданні позов підримав та пояснив,що відповідачем були порушені трудові права позивача   в повному обсязі і звільнилася позивач  з роботи із-за того,що порушувалися її трудові права.В магазині працювало 2 адміні-стратори ,а мало бути так,щоб на кожного адміністратора було по 8 годин роботи.При звільненні з роботи з відповідачем розрахунок було проведено не повністю.Оскільки в 2002 році системи магазинів »Рукавичка» не існувало,то колективний договір від 2002 року,який не було зареєстровано в органах місцевого самоврядування є недійсним,отже позивача ознайомлювали з недійсними документами.  

Представник відповідача в судовому засіданні позов визнав частково-лише в частині позовних вимог про стягнення профспілкових внесків в сумі 553 грн 44 коп.В задоволенні решти позовних вимог просить відмовити з підстав наведених запереченні і додатково пояснив,що позивач не писала заяви про прийняття в члени профспілки,а тому їй слід повернути,відраховані з її заробітної плати за час роботи ,суми профспілкових внесків,які згідно підрахунків по розрахункових лстках становлять 553 грн 44 коп.Так як позивач працювала на умовах ненормованого робочого дня ,то за ці особливі умови роботи їй надавалася додаткова відпустка тривалістю 6 календарних днів.Позивачем пропущено встановлений  трьохмісячний строк звернення за вирішенням трудового спору  .

Заслухавши пояснення позивача та її представника і представника відповідача та з’ясувавши обставини у справі ї перевіривши їх доказами,судом було встановлено,що позивач працювала на посаді адміністратора магазину «Рукавичка» ТзОВ ТВК «Львівхолод» з 01.08.2006 р. по 20.08.2009 Р. (а.с.9-10,11,28)на умовах ненормованого робочого дня,а тому суд прийшов до висновку:

що позов в частині стягнення профспілкових внесків підлягає до повного задоволення;

в частині відшкодування моральної шкоди до часткового задоволення;

а в частині стягнення заборгованості по недоплаті заробітної плати в сумі 23839 грн 86 коп до задоволення не  підлягає;

виходячи з наступних підстав:

Відповідно до ч.1 ст.127 КЗпПУ відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках,передбачених законо-давством України.

                    -4-

Як стверджує позивач,вона членом профспілки не була і заяви на відрахування з її заробітної плати профспілкових членських внесків не писала.Тому визнання відповідачем позову в частині повернення позивачу сум профспілкових членських внесків,відрахованих з її заробітної плати за час роботи у відповідача,не суперечить закону

і суд приймає визнання позову в частині стягнення з відповідача 553 грн 44 коп.

Крім цього,судом було встановлено,що в недотримання вимог тру-дового законодавства,а саме ст.29 ч.1 п.2 КЗпП України, відпо-відачем не було виконано обов»язку щодо ознайомлення позивача з правилами внутрішнього трудового розпорядку та колективним договором,що призвело до появи у позивача сумнівів щодо правомірності встановлення відповідачем періодичності і  трива-лості роботи по змінах,часових параметрів роботи і відпо-чинку,правильності оплати робочого часу.Необхідно зазначити також,що відповідачем було подано суду копію Колективного договору ВАТ »Львівхолод» за 2002 рік/ас 83-98/і так і не було подано копії колективного договору ТзОВ ТВК «Львівхолод». Не було подано суду і копії Правил внутрішнього трудового розпорядку магазину «Рукавичка»,в якому позивач працювала адміністратором.Наведене,на думку суду,свідчить про те, що позивач не в повній мірі була ознайомлена з своїми трудовими правами і для з»ясування повноти своїх трудових прав та дотримання їх відповідачем ,позивач змушена була вживати додаткових зусиль,що виразилося в  її зверненні до суду з даним позовом.З врахуванням вищенаведених обставин  та тієї обставини,що на протязі всього часу роботи у відповідача,позивач не зверталася з приводу ущемлення її трудових прав за вирішенням трудового спору до органів прававомочнних вирішувати трудові спори,то суд дійшов висновку,що для отримання позивачем моральної сатисфакції за недоведення відповідачем до позивача  повної інформації про її трудові права,достатнім і справедливим буде визначення морального відшкодування в розмірі рівнозначному роз-міру мінімальної заробітної плати за три місяці в суі 2664 грн

/888 грн х 3 місяці/.

     Разом з тим,суд не знаходить законних підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості по недоплаті заробітної плати в сумі 23839 грн 86 коп з наступних міркувань:

Відповідно до п.п.5.1,5.4 Правил внутрішнього трудового розпорядку ТзОВ ТВК»Львівхолод» від 27 квітня 2005 року /ас 107-109/у всьому Товаристві встановлюється 40 годинний робочий тиждень з двома вихідними днями,крім працівників,які працюють по змінах. Для працівників Товариства,які працюють за змінами встановлюється підсумований облік  робочого часу з місячним обліковим періодом.

Відповідно до наказу № 388 –орг від 01 липня 2005 року з 01 липня 2005 року для всіх працівників ТзОВ  ТВК»Львівхолод» було встановлено ненормований робочий день та встановлено тривалість щорічної основної відпустки-24 календарних дні та тривалість щорічної додаткової відпустки,за особливий характер роботи(ненормований робочий день)-6 днів/ас 106/.

    Позивач,як свідчить з її підписів в заяві про прийняття на роботу від 01 серпня 2006 року/ас 30/,була ознайомлена з умовами праці та з посадовою інструкцією.

Отже,з врахуванням ознайомлення позивача з умовами праці,їй

                            -5-

було відомо про те,що вона працює на умовах  ненормованого робочого дня,за що отримує компенсацію у виді додаткової відпустки тривалістю 6 робочих днів.Тому,позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації за відпрацьовані нею 54 години як за роботу в надурочний час і за роботу в неробочі дні не ґрунтуються на законі.Зважаючи на це,в задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по недоплаті заробітної плати в сумі 23839 грн 86 коп слід відмовити за необгрунтованістю.

    В зв»язку з частковим задоволенням позову,з відповідача слід присудити:

на користь позивача понесені нею і документально підтверджені витрати по оплаті судових витрат в загальній сумі 45 грн 50 коп/8 грн 50 коп-судовий збір по вимогах про відшкодування моральної шкоди  плюс 37 грн витрати на ІТЗРС/(ас 1,21);

    на користь держави судовий збір в сумі 51 грн та витрати на ІТЗРС в сумі 83 грн/120 грн мінус 37 грн/.

 На підставі ст.ст.127,237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст.  8,10,11,60,88,209,212,214,215,218 ЦПК України,суд, -

  в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ТзОВ Торгівельно-Виробнича Компанія «Львівхолод»  на користь ОСОБА_1  553/п»ятсот п»ятдесять три/ гривні 44 коп відрахованих із заробітної плати профспілкових внесків,2664/дві тисячі шістсот шістдесять чотири/ гривні у відшкодування моральної шкоди та 45/сорок п»ять/ гривень 50 коп у відшкодування судових витрат.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ТзОВ Торгівельно-Виробнича Компанія «Львівхолод» в користь держави 51 грн. судового збору та 83 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до  апеляційного суду Львівської області через Бродівський районний суд Львівської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня винесення  рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

Головуюча                                 О.Тропак