Справа №22ц-5393 Головуючий в І інстанції - Сторожук С. М.
Категорія 21 Доповідач - Кузнецов В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
ЗО липня 2007 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду
Дніпропетровської області в складі:
Головуючого - Кузнецова В.О.
суддів - Красвітної Т.П., Пищиди MM.,
при секретарі - Журавель Ю.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в М. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді на рішення Павлоградського міськра-йонного суду від 23 квітня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді про перерахування щомісячних страхових виплат, -
ВСТАНОВИЛА.
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді про перерахування щомісячних страхових виплат.
В обгрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що у зв'язку зі встановленою стійкою втратою професійною працездатності з причин отриманого на виробництві трудового каліцтва йому проводяться щомісячні страхові виплати відповідачем. У результаті не правильного застосування правлінням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України ч.2 ст. 29 Закону „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання" №1105. йому було недораховано за період з 01.03.2002 року по 28.02.2007 року щомісячних страхових виплат у сумі 7372 грн. 56 коп.. Відповідач виконував перерахунки щомісячних страхових виплат на підставі постанов правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України:
від. 14.03.202р. №15 з 1-го березня 2002 р. на коефіцієнт 1, 193;
від 04.03.2003 р. №3 з 1-го березня 2003 р. на коефіцієнт 1, 182;
від 24.02. 2004 р. №5 з 1-го березня 2004 р. на коефіцієнт 1, 152;
від 28.02.2005 р. №3 з 1-го березня 2005 р. на коефіцієнт 1.238;
від 06.03. 2006 р. №3 з 1-го березня 2006 року на коефіцієнт 1, 203;
Він вважає, що даний перерахунок здійснено з грубим порушенням чинного законодавства, оскільки відповідач застосував коефіцієнт реальної заробітної плати, а не середньої заробітної плати за даними органу виконавчої влади з питань статистики, як це передбачено ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності». При проведені перерахунку повинні бути застосовані коефіцієнти Державного комітету статистики України, які складають: в 2002 році - 1, 352, в 2003 році - 1, 210, в 2004 році - 1, 228, в 2005 році - 1, 275, в 2006 році - 1, 367.
Посилаючись на викладені обставини, позивач просив стягнути з Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді суму недоплачених щомісячних страхових виплат з 01 березня 2002 року по 28.02.2007 року в сумі 7372 грн. 56 коп., встановити щомісячні страхові виплати з 01 березня 2007 рок в сумі 895 грн. 75 коп.3 наступним їх перерахуванням відповідно до чинного законодавства.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.04.2007 року позов було задоволено в повному обсязі.
В апеляційній скарзі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді ставить питання про скасування рішення суду, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права зазначивши, що при перерахунку страхових виплат позивачу застосовувались коефіцієнти, встановлені постановами правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України «Про перерахунок сум щомісячних страхових виплат потерпілим (членам їх сімей)» і підстав для застосування інших коефіцієнтів при перерахунку
лим (членам їх сімей)» і підстав для застосування інших коефіцієнтів при перерахунку виплат підстав не має.
Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що для перерахунку страхових виплат позивачеві необхідно застосовувати коефіцієнти зростання середньої заробітної плати, які вказуються Державним комітетом статистики України і складають в 2002 році - 1, 352, в 2003 році -1.210, в 2004 році - 1, 228, в 2005 році - 1, 275, в 2006 році - 1.367. Застосування саме таких коефіцієнтів, а не коефіцієнтів встановлених відповідачем, відповідає вимогам ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Згідно ч.2 ст. 29 зазначеного вище Закону, перерахунок сум щомісячних страхових виплат здійснюється також у випадку зростання в попередньому календарному році середньої заробітної плати в галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики. Такий перерахунок проводиться з першого березня наступного року. При цьому визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає. Тому ця норма закону містить обов'язкову умову застосування для перерахунку саме зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади з питань статистики, а не реальної заробітної плати, оскільки вона вказує на необхідність перерахунку саме за таким механізмом, а не тим, який визначений Правлінням Фонду соціального страхування. Тому суд обгрунтовано врахував ці вимоги закону.
Крім того, постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2005 року визнано недійсними зазначені вище постанови правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України №15 від 14.03.2002 року «Про перерахунок сум щомісячних страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) з 01.03.2002 року» та №3 від 04.03.2003 року «Про перерахунок сум щомісячних страхових виплат потерпілим (членам їх сімей) з 01.03.2003 року».
Ухвалою колегії суддів Вищого адміністративного суду України від 06.09.2006 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.06.2005 року залишено без змін з зазначенням, що вказані вище постанови не відповідають вимогам ч.2 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Посилання представників відповідача на те, що постанови Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді про проведення перерахунку страхової виплати з застосуванням коефіцієнтів 1, 193; 1, 182; 1, 152 не визнанні недійсними не можуть бути взяті до уваги, оскільки з врахуванням встановлених обставин суд обґрунтовано, з посиланням на норми матеріального права визнав неправильним саме застосування вказаних коефіцієнтів та розрахунок щодо розміру страхової виплати.
Ствердження про порушення судом норм матеріального права безпідставні. Рішення суду відповідає встановленим обставинам та вимогам закону, що регулює вказані правовідносини, підстав для його скасування не встановлено.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА
Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Павлограді відхилити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23 квітня 2007 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців.