РІШЕННЯ

                                                     ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                             № 2 – 2080/2010

18 червня 2010 року                          Старокостянтинівський районний суд

                                                              Хмельницької області

в складі:

головуючої – судді                                           Завадської О.П.

при секретарі                                                    Поважнюк О.Б.

з участю представника – адвоката                 ОСОБА_1

позивача                                                            ОСОБА_2

відповідача                                                        ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Старокостянтинові справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про вселення його та члені його сім’ї в квартиру, зобов’язання не чинити перешкод в її користуванні, встановлення порядку користування жилим приміщенням,

встановив:

ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 про вселення в квартиру, усунення перешкод в її користуванні та встановлення порядку користування приміщеннями в квартирі, посилаючись на те, що він являється співвласником відповідача – батька в Ѕ частці квартири АДРЕСА_1, де і зареєстрований. З серпня 2009 року він тимчасово припинив проживати в даній квартирі, так як одружився і тимчасово проживає в тещі. По сімейним обставинам /народження дитини, бажання проживати своєю сім’єю окремо/  він вирішив поселитися в своїй квартирі, в чому відповідач йому заперечив.

В судовому засіданні позивач уточнив свої вимоги, а саме, просив вселити його та членів його сім’ї /дружину – ОСОБА_4 та малолітню дочку – ОСОБА_5./ в дану квартиру, зобов’язати відповідача не чинити йому перешкод в її користуванні та встановити порядок користування приміщеннями в квартирі: виділити йому в користування жилу кімнату площею 11,1 кв. м., а відповідачу – жилу кімнату площею 8,2 кв. м., жилу кімнату площею 13,2 кв. м., кухню, ванну кімнату, туалет, коридор – залишити в спільному користуванні.

Відповідач визнав уточненні позовні вимоги з умовою подальшого обміну квартири.

Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача, та, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що сторони є співвласниками в рівних частках трьохкімнатної квартири АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого відділом приватизації Старокостянтинівської міської ради 01 листопада 1999 року.

Згідно даних інвентарної справи вищевказана квартира має загальну площу 49,0 кв. м., жилу – 32,5 кв. м. і складається з трьох жилих кімнат відповідно 8,2 кв. м., 11,1 кв. м. та 13,2 кв. м., кухні площею 5,4 кв. м., ванної кімнати площею 2,1 кв. м., туалету площею 1,2 кв. м., коридору площею 6,8 кв. м., балкону площею 1,0 кв. м.

Місце проживання сторін зареєстровано за даною адресою, що підтверджується паспортними даними та довідкою про склад сім’ї в матеріалах інвентарної справи.

Між тим в судовому засіданні сторони визнали право власності на квартиру один одного, не заперечили, що позивач має вільний доступ до квартири і що відповідач йому в цьому перешкод не створює. Крім того відповідач не проти, щоб члени сім’ї позивача проживали в квартирі. Даний житловий спір періодично виникає внаслідок особистих неприязних стосунків сторін як батька і сина.  

Положеннями ст. 319 ЦК України закріплено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ч. ч. 1 – 3 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитись про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.

Згідно ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Пленум Верховного Суду України в п. 14 постанови від 22 грудня 1995 року № 20 „Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності” роз’яснив, що квартира, яка є спільною сумісною чи спільною частковою власністю, на вимогу учасника /учасників/ цієї власності підлягає поділу в натурі, якщо можливо виділити сторонам ізольовані жилі та інші приміщення з самостійними виходами, які можуть використовуватись як окремі квартири або які можна переобладнати в такі квартири. У протилежному випадку може бути встановлено порядок користування приміщеннями квартири, якщо про це заявлено позов.

Відповідно до вимог ст. 156 Житлового кодексу України члени сім’ї власника квартири, які проживають разом з ним у квартирі, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. За згодою власника квартири член його сім’ї вправі вселити в займане ним жиле приміщення інших членів сім’ї. На вселення до батьків їх неповнолітніх дітей згоди власника не потрібно.  

   Оскільки сторони як співвласники спільної часткової власності визнали право власності кожного з них, дійшли згоди щодо порядку володіння та користування належним їм майном і їхні житлові права не порушуються, тому позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 209, 212, 214-215 ЦПК України, на підставі ст. ст. 319, 358, 391 ЦК України, ст. 156 Житлового кодексу України, п. 14 постанови Пленум Верховного Суду України від 22 грудня 1995 року № 20 „Про судову практику у справах за позовами про захист приватної власності”,

вирішив:

Позов задовольнити.

Вселити ОСОБА_2 та членів його сім’ї в квартиру АДРЕСА_1

Зобов’язати ОСОБА_3 не чинити перешкод в користуванні даною квартирою.

Встановити для ОСОБА_2 та ОСОБА_3 порядок користування приміщеннями в даній квартирі, виділивши їм в окреме користування відповідно жилі кімнати площею 11,1 кв. м. та 8,2 кв. м., а жилу кімнату площею 13,2 кв. м., кухню, ванну кімнату, туалет, коридор залишити в спільному користуванні.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Хмельницької області через Старокостянтинівський районний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги або шляхом подання в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.

Суддя  ___________