Справа   № 1-7/10

                                          В И Р О К

                                               І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

16 червня 2010 року                          Дубенський міськрайонний суд Рівненської  області

Суддя: Юзьвяк Б.Г.,

за участю прокурора: Бабич А.А.,

захисника: адвоката ОСОБА_1.,

законного представника потерпілого : адвоката ОСОБА_2.,

при секретарі :  Свирида М.І.

      розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубно кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженця та жителя м.Дубно Рівненської області, АДРЕСА_1, непрацюючого,   з середньою спеціальною освітою,  не одруженого, має дитину ІНФОРМАЦІЯ_4, громадянина України, раніше не  судимого,

 що обвинувачується  за   ч.5 ст.185   КК України,

                                                                  В С Т А Н О В И В     :

    За обвинувальним висновком органів досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується в тому, що 22 червня 2004 року, в нічний час, з корисливих спонукань, маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, проник в приміщення адміністративного будинку ЗАТ «Дубенське СПМК-7», що знаходиться за адресою: Рівненська область м.Дубно, АДРЕСА_2. Перебуваючи в зазначеному приміщенні, ОСОБА_3, реалізовуючи свій злочинний умисел, шляхом взлому замків на металевих гратах та пошкодження нижньої половини дерев’яних дверей, проник  в приміщення приватного магазину «Сфера GSМ», звідки таємно викрав майно фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, а саме:

    дев’ять телефонів марки «Nоkіа», різних модифікацій, та вартості,

    чотири телефони  марки «Sаmsung»,  різних модифікацій та вартості,

    чотири телефони марки «Моtоrоlа», різних модифікацій та вартості,

    три телефони марки «LG» різних модифікацій та вартості,

    три телефони марки «Sіmеns», різних модифікацій та вартості,

    два телефони марки «Sоnу  Еrіkssоn», різних модифікацій та вартості.

Крім того було викрадено картки поповнення рахунку оператора мобільного зв’язку:

    вартістю 40 гривень в кількості 200 штук, на суму 8000 гривень;

    вартістю 50 гривень в кількості 40 штук, на суму 2000 гривень;

    вартістю 60 гривень в кількості 50 штук на суму 3000 гривень.

    Також було викрадено стартові пакети :

    оператора мобільного зв’язку «АСЕ», вартістю 50 гривень, в кількості 23 штук, на загальну суму 1150 гривень;

    оператора мобільного   зв’язку «ВАSЕ», вартістю 50 гривень, в кількості 5 штук, на загальну суму 250 гривень;

        оператора мобільного   зв’язку «Нова команда», вартістю 60 гривень, в кількості 30 штук, на загальну суму 1800 гривень;

оператора мобільного   зв’язку «Новий клуб», вартістю 60 гривень, в кількості 10

                    2                                                                          штук, на загальну суму 600 гривень;

Крім того було викрадено гроші в сумі 1500 гривень.

Всього з  приватного магазину «Сфера GSМ», було викрадено майна ОСОБА_4,  на загальну суму 56820 гривень 00 копійок.

Підсудний ОСОБА_3 в судовому засіданні винним себе не визнав,   не  визнав цивільного позову та дав слідуючі показання. 21 червня 2004 року він прийшов до своєї колишньої дружини, щоб провідати дочку, і залишився там ночувати. На слідуючий день, вранці йому на мобільний телефон зателефонував ОСОБА_5, який є його однокласником, та розповів, що   у нього проблеми з магазином і попросив зустрітися. Зустріч мала відбутись біля магазину «Бєлградчик” що в районі «базарчика». При зустрічі ОСОБА_5 розповів, що  обікрали магазин, та попросив, щоб у випадку коли ОСОБА_3 щось почує про крадіжку, то повідомить ОСОБА_5. Потім ОСОБА_3 був в тому магазині, йому показували місце крадіжки, запитували, чи нічого йому про це не відомо.  Через місяці два до ОСОБА_3 на ринку  підійшли працівники міліції і запросили допомогти розібратися в бійці, яку він ніби то бачив. Але коли поїхали в міліцію, там працівники міліції почали розпитувати про знайомство з ОСОБА_6. Коли ОСОБА_3 відповів, що вони разом служили, працівники міліції повідомили, що ОСОБА_6 затриманий з викраденими телефонами, які отримав від ОСОБА_3 ОСОБА_3 відмовлявся від такого факту, тому привели ОСОБА_6, який в присутності ОСОБА_5 та ОСОБА_4 підтвердив те, що телефони отримав від ОСОБА_3. ОСОБА_5 і ОСОБА_4 теж вмовляли ОСОБА_3, щоб він зізнався у крадіжці, та віддав гроші. Таким чином допити тривали протягом двох днів. Після цього на вмовляння працівників міліції ОСОБА_3 написав явку з повинною, під їх диктовку. За написання явки працівники міліції обіцяли його відпустити. Але потім навпаки затримали і повели до слідчого. Там вже дали адвоката і ОСОБА_3 відразу відмовився від написаної явки з повинною. Після відмови від явки з повинною, ОСОБА_3 чомусь перевели в Млинівський райвідділ міліції, де протримали ще три дні, після чого відпустили.

З потерпілим, та його товаришами відносини у ОСОБА_3 були хороші, він неодноразово бував у них в магазині, купував телефони. Останній раз заходив десь за тиждень до крадіжки. З ОСОБА_6 ОСОБА_3 спілкувався, але телефонів йому не передавав. Які причинили у ОСОБА_6 його оговорювали, незнає.. Під час судового слідства підсудний ОСОБА_3 змінив свої покази і показав слідуче. В ніч, коли відбулась крадіжка з магазину він знаходився у своєї дружини, Вранці до нього дійсно телефонував ОСОБА_5, розповів про крадіжку з магазину і просив, що якщо щось буде відомо про це, щоб повідомити йому. Про те що з магазину викрадено телефони в місті знали багато людей,  але хто це вчинив, ніякої інформації не було. В липні 2004 року ОСОБА_3 зі своїми знайомими зайшов до бару ресторану «Іква», де знаходився покійний на даний час ОСОБА_8. Підійшовши до їх столика, ОСОБА_8 під час розмови розповів, що йому з Росії передали партію контрабандних телефонів і запропонував ОСОБА_3 та його знайомим зайнятись продажем цих телефонів. При цьому висловив умову, щоб телефони продавали не в Дубно, бо цим видом діяльності тут займається він, і вони в цьому випадку будуть «збивати» ціни. ОСОБА_3 з товаришами у нього ще запитали, чи не ці це  телефони, що викрадені з магазину Состиса, що ОСОБА_8 заперечив. Спочатку всі відмовились від цієї пропозиції. З часом ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_6 і запитав чи він не погодиться продати телефони що ввезені нелегально. ОСОБА_6 на це погодився, тому ОСОБА_3 сказав ОСОБА_8, що його товариш може продати ці телефони, але грошей у нього немає, то він віддасть гроші після продажу. ОСОБА_8 погодився на такі умови, тому ОСОБА_3 зателефонував ОСОБА_6, щоб він приїхав в м.Дубно і забрав телефони. ОСОБА_6 приїхав автомобілем в м.Дубно на автовокзал, туди ж приїхав ОСОБА_8 і привіз телефони. ОСОБА_3 пропонував ОСОБА_8, щоб він сам передав ОСОБА_6 телефони, але ОСОБА_8 не погодився, сказавши, що оскільки вони з ОСОБА_6 щось на цьому мають заробити, то й

                    3                                                                          нехай самі займаються цим питанням.. Сумнів що телефони можуть бути крадені був, але ОСОБА_5 розповідав, що було викрадено і телефони і картки поповнення, та стартові пакети, а ОСОБА_8 пропонував на продаж  лише телефони, не згадуючи про картки поповнення і стартові пакети. Коли ОСОБА_3 затримали працівники міліції, він боявся   розповісти, що телефони передав йому ОСОБА_8. Цей чоловік двічі був судимий за вбивство, користувався авторитетом у злочинному світі, тому ОСОБА_3 боявся негативних для себе наслідків. Тому спочатку написав явку з повинною, а потім думав все з’ясується.  Якби дав показання проти ОСОБА_8, і затримали б їх двох, ОСОБА_8 в СІЗО через своїх знайомих міг би йому помститися.  Але після того нічого не змінилось, слідство проводилось в одному руслі, тому ОСОБА_3 розповів все як було адвокату, який порадив йому сказати в суді всю правду про ці події.

    Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав цивільний позов та дав слідуючі показання. Зі своїми товаришами ОСОБА_9, та ОСОБА_5, він вирішив зайнятись бізнесом. Для цього знайшли приміщення в СПМК-7, зробили там ремонт і готувались до відкриття магазину, завезли товар, тобто мобільні телефони та інші аксесуари. ОСОБА_3, який був його однокласником, іноді йдучи зі спортзалу заходив до них. Останній раз заходив десь за два дні до крадіжки. Товар тоді стояв в коробках і сумках в приміщенні магазину і ОСОБА_3 це бачив. 21 червня 2004 року телефони частково виставили на прилавок, бо незадовго мав відкриватись магазин. На слідуючий день зателефонував ОСОБА_5, та повідомив, що з приміщення магазину вчинено крадіжку. Приїхавши в магазин потерпілий побачив, що вибито двері магазину і все майно викрадене. Після розмов з ОСОБА_5, та ОСОБА_9, вирішили запитати чи нічого не чув про крадіжку ОСОБА_3, оскільки він має багато знайомих в місті. Потім звернулись в міліцію, надавши перелік викрадених телефонів. Через деякий час працівники міліції повідомили, що в Тернопільській області виявлено три викрадених телефони. Користувачі вказаних телефонів, розповіли, що телефони їм дав ОСОБА_6. А вже після цього потерпілий дізнався, що затримано ОСОБА_3. Коли з ОСОБА_5 поїхали у райвідділ міліції та зустрілись з ОСОБА_3, на запитання навіщо він це зробив, останній відповів, що у кожного своя робота, більше нічого не пояснюючи.

    Свідок ОСОБА_10 в судовому засіданні показав, що працює в Дубенському МРВ УМВС України в Рівненській області. 22 червня 2004 року в міліцію надійшла заява ОСОБА_4 про викрадення мобільних телефонів з його магазину.  Пізніше три телефони, що значилися викраденими, було вилучено у громадянина ОСОБА_6, який повідомив, що  у нього вдома є і інші викрадені телефони, і що він їх придбав у ОСОБА_3. Після цього ОСОБА_3 був затриманий і написав явку з повинною.

    Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показав, що знайомий з ОСОБА_3 по службі в армії. В липні 2004 року до нього зателефонував ОСОБА_3, та сказав, що у нього є мобільні телефони під реалізацію, які друзі привезли йому з Росії. ОСОБА_6 попросив свого товариша ОСОБА_11 і вони поїхали в м.Дубно, щоб зустрітись з ОСОБА_3. Зустрілись на автовокзалі біля 22-23 години. ОСОБА_3 вже чекав і коли ОСОБА_6 вийшов з машини, передав йому сумку з мобільними телефонами. При передачі ОСОБА_3 відкривав сумку і показав, що там знаходяться мобільні телефони в коробках.. Телефони були нові, з інструкціями, в кількості біля 20 штук. ОСОБА_6 взяв їх на реалізацію,  з умовою, що по мірі продажу телефонів буде віддавати гроші. ОСОБА_3 назвав оптову ціну, а що за більшу ціну продасть ОСОБА_6 телефони, в цьому й була його вигода. ОСОБА_6 вдалося продати 4 телефони, після чого приїхали працівники міліції і виявилось, що телефони крадені. ОСОБА_6 тоді й розповів, де взяв телефони і віддав ті що залишились у нього. Крім телефонів, ОСОБА_3 йому нічого не передавав.

    Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав , що на початку серпня 2004 року ОСОБА_6 запропонував йому мобільний телефон в користування, а якщо підійде, то купити цей телефон. Це був телефон Нокіа. Через неділі дві ОСОБА_6 подзвонив і сказав, що

                        4

телефон треба повернути, нічого не пояснивши. Десь в той же період ОСОБА_6 звертався до нього з проханням завезти його в м.Дубно, щоб щось забрати. Поскільки ОСОБА_11 був випивший, то за кермо сів ОСОБА_6 і вони разом поїхали в м.Дубно. Там ОСОБА_6 зустрівся  з якимось чоловіком і десь через неділю після  тієї зустрічі запропонував купити мобільний телефон. Ще один телефон в користування взяла його дружина але теж не розплатилась за нього.  На досудовому слідстві йому пред’являли для впізнання особу, з якою зустрічався ОСОБА_6 і він впізнав цю особу більш-менш по статурі.

    Свідок ОСОБА_13 в судовому засіданні показав, що у 2004 році у свого знайомого ОСОБА_6 взяв у розстрочку мобільний телефон за 350 грн. з умовою, що розрахується протягом 2-3 місяців. Але через кілька днів до нього приїхав ОСОБА_6, та сказав, що телефон потрібно терміново повернути, бо він крадений.

    Свідок ОСОБА_14 в судовому засіданні показав, що в серпні 2004 року його знайомий ОСОБА_6 залишив у нього вдома на зберіганні два поліетиленових пакети «Босс» з мобільними телефонами на зберігання, з умовою, що за кілька днів забере. Телефони були нові, в упаковці. Скільки їх було свідок незнає. За кілька днів ОСОБА_6 їх забрав.

    Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показав, що його товариш ОСОБА_4 мав відкрити магазин, і свідок йому допомагав у цьому.     22.06.2004 року о 8 годині ОСОБА_5 зателефонували і повідомили, що обікрали магазин. Коли він приїхав в приміщення магазину, то побачив, що решітка на дверях була відкрита, без замків, двері на половину вибиті. Тоді приїхала опергрупа, зняли відбитки, почали розшук.  Через місяць часу працівник міліції ОСОБА_10 сказав, що один телефон “засвітився “ в м. Тернополі. Там виявили особу, яка користувалася телефоном і повідомила, що телефон придбала у ОСОБА_6. ОСОБА_6 признався що придбав телефони у ОСОБА_3 і віддав решту телефонів які у нього були. На слідуючий день після крадіжки ОСОБА_5 дійсно телефонував до ОСОБА_3, який є його близьким знайомим, розповів про крадіжку і просив його допомоги, в тому розумінні, що якщо щось буде відомо про крадіжку, щоб розповів йому. З того часу з ОСОБА_3 зустрічались, але ОСОБА_3 говорив, що про крадіжку нічого не чув. Коли ОСОБА_3 затримали, свідок зі своїми друзями просив ОСОБА_3 віддати телефони що не вилучені або гроші, на що ОСОБА_3 дав відповідь, щоб вони звертались до ОСОБА_15.

    Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні показала, що в 2004 році працювала охоронцем  в СПМК. 22.06.2004 року прийшовши зранку на роботу з охоронцем ОСОБА_17 піднялись в адміністративне приміщення СПМК  і побачили, що в магазині підприємця ОСОБА_4 були вибиті двері. Директор повідомив про це міліцію. На даний час  ОСОБА_17 вже помер. Охоронці знаходились в будці на території двору і час від часу робили обхід території підприємства. Двері в адміністративне приміщення на ніч закривались і що там робилось, в приміщенні охорони не чути.

    Свідок ОСОБА_18 в судовому засіданні показав, що проживає в будинку, де проживає ОСОБА_19, що її прізвище ОСОБА_20, незнає. Підсудного ОСОБА_19 особисто незнає, знає лише в обличчя, де його бачив не може згадати. Його викликали працівники міліції, розпитували про ОСОБА_19, що проживала по сусідству. Він пояснив, що про неї нічого незнає. Підсудного може й бачив у  під’їзді де проживає.

    Свідок ОСОБА_21 в судовому засіданні показав, що проживає в квартирі АДРЕСА_3 в м.Дубно.  Знає, що приблизно з 1998 року в квартирі  № 52 живе ОСОБА_19 з своєю сім”єю, інколи їздить на місяці три на роботу. Її прізвище свідку не відоме. Підсудного ОСОБА_19 незнає і раніше не зустрічав. В міліцію його викликали лише раз, розпитували чи не збираються у ОСОБА_19 компанії, на що він відповів, що нічого незнає.

    Свідок ОСОБА_20 в судовому засіданні показала, що підсудний ОСОБА_3 є її колишнім чоловіком, з яким у неї є спільна дитина. Десь в 2002-2003 році, вони

                        5

розірвали шлюб, але і після розірвання шлюбу підтримували нормальні стосунки. Були такі випадки, що після розлучення ОСОБА_3  приходив до дитини і залишався ночувати. 21.06.2004 року ОСОБА_3 теж прийшов до дитини та залишився ночувати. Цю дату вона пам’ятає , бо саме тоді в куми було день народження  і вони вирішили відмітити цю подію. Всю ніч ОСОБА_3 був у неї і пішов біля 9 години ранку.

    Свідок ОСОБА_22 в судовому засіданні показав, що в серпні 2004 року, його знайомий ОСОБА_6 запропонував йому новий мобільний телефон    “Моторола” трохи дешевше ніж в магазині. Вік купив телефон, а через два місяці його вилучили працівники міліції, сказали, що він крадений. При продажі телефону ОСОБА_6 повідомив, що  знайомий передає телефони з Росії, вони не розмитнені, тому і коштують дешевше. Замість 500 грн. свідок заплатив — 400.  Гроші за телефон ОСОБА_6 йому повернув.

    Свідок ОСОБА_23 в судовому засіданні показала, що 22.06.2004 року, десь біля пів першої, чи пів другої ночі, вона з братом ОСОБА_9 вийшли з офісу ПМК-7 де знаходився магазин  сфера «GSМ». Десь за хвилин 15 брат повернувся, бо свідок забула  в магазині  пакет. Після чого пішли додому. В 8 годині  ранку свідку подзвонили і сказали, що в магазині вибиті двері. Коли поїхала туди, то побачила, що двері наполовину розрізані нижче замка. Решітка і замок були зірвані. Приїхали працівники міліції, у всіх відібрали відбитки пальців, склали протокол.

    Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні показав, що в ніч з 21 на 22 червня 2004 року до нього на мобільний телефон кілька разів дзвонили і ОСОБА_3 і його дружина ОСОБА_19 Вони говорили, що святкують день народження куми, та кликали його до себе, щоб він теж прийшов. Він спочатку відмовлявся, потім вже думав йти, але чув, що вони вже досить випивші, тому й так і не пішов. Скільки разів вони дзвонили вже не пам’ятає, але дзвінків було багато, і розмови тривали досить довго.

    Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні показав, що був співвласником магазину «Сфера GSМ». Перед відкриттям магазину завезли товар, 21 червня 2004 року закрили магазин біля 24 години. Вранці 22 червня подзвонили з прохідної СПМК-7, та повідомили що в магазині виламані двері. До магазину приїхали він, ОСОБА_5, та ОСОБА_4, викликали міліцію, після чого було складено всі необхідні документи щодо крадіжки. В магазині провели ревізію, та виявили, що було викрадено більше 20 нових телефонів, картки поповнення, та стартові пакети, в якій кількості вже не пам’ятає. Загальна сума викраденого становила біля 60 тисяч  гривень. В процесі розслідування працівниками міліції було встановлено, що три телефони з викрадених працюють в мережі. Після цього було встановлено, що телефони цим людям дав ОСОБА_6, у нього виявили і решту телефонів. Майже всі телефони крім одного чи двох повернуто. Із стартових пакетів та карток поповнення не виявлено і  повернуто нічого. На думку свідка один чоловік винести таку кількість товару з коробками, по об’єму не міг фізично.

    Свідок ОСОБА_24 в судовому засіданні показав, що до нього звернувся ОСОБА_3, щоб підтвердити факт їх зустрічі із ОСОБА_8  влітку 2004 року. ОСОБА_3, свідок і ОСОБА_25 влітку 2004 року зайшли в бар ресторану «Іква».До них за столик підсів їх спільний знайомий ОСОБА_8 і розповів що у нього є партія мобільних телефонів нелегально ввезених з Росії, і що коли їх продати, то можна щось заробити. Свідка це не зацікавило, бо він далекий він продажу мобільних телефонів, але чувши про крадіжку з одного з магазинів м.Дубно, він запитав, чи не викрадені це телефони, на що ОСОБА_8 відповів заперечно. Пропозицією конкретно ніхто не зацікавився, тому розмова на цьому і закінчилась.

    Свідок ОСОБА_25 в судовому засіданні дав аналогічні показання як і свідок ОСОБА_24 Крім того доповнив, що розмова мала місце 12 липня 2004 року, бо в бар друзів запрошував саме він, щоб відзначити день народження сина.

    Протокол огляду місця події вказує на те, що при огляді адміністративного приміщення СПМК-7 по АДРЕСА_2  в м.Дубно, на другому поверсі, в

                        6

приміщенні магазину «Сфера GSМ» зафіксовано сліди взлому дверей, виявлено та вилучено стамеску. (т.1 а.с.12-19.)

    Згідно акта інвентаризації товаро-матеріальних цінностей по магазину «Сфера GSМ» загальна сума викрадених товаро-матеріальних цінностей становить 56220 грн. (т.1 а.с.43,44.)

    Протокол огляду місця події, вказує на те, що 12 серпня 2004 року за місцем проживання ОСОБА_6 було виявлено та вилучено 20 мобільних телефонів різних марок. (т.1 а.с.63,64.)

    Протокол огляду місця події, вказує на те, що 11 серпня 2004 року,  в м.Тернопіль, в службовому кабінеті ОСОБА_22 було виявлено та вилучено мобільний телефон «Моторола» (т.1 а.с.61.)

    За висновком дактилоскопічної експертизи №169 від 25.03.2005 року на поверхні долота, вилученого 22.06.2004 року під час проведення огляду місця події – магазину   «Сфера GSМ», слідів рук не виявлено. (т.1 а.с.187,188.)

    При проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_3 речей, які б мали відношення до крадіжки товаро- матеріальних цінностей із магазину «Сфера GSМ» не виявлено. (т.1 а.с.235.)

     Оцінивши зібрані і перевірені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_3 у скоєнні інкримінованого йому злочину, а саме у викраденні чужого майна (крадіжка), поєднаному з проникненням в інше приміщення, вчиненому в особливо великих розмірах не доведена.

    Так версія підсудного ОСОБА_3 щодо того, що він отримав телефони, що були викрадені з магазину  «Сфера GSМ»  від іншої особи, не знаючи що ці телефони  «крадені»   і передав їх для реалізації ОСОБА_6 обвинуваченням не спростована. Не наведено жодного беззаперечного доказу, що ОСОБА_3 22 червня 2004 року проник в приміщення магазину «Сфера GSМ», зламав замки та вхідні двері і заволодів товаро-матеріальними цінностями, а саме мобільними телефонами, картками поповнення та стартовими пакетами. Щодо карток поповнення, та стартових пакетів, в матеріалах справи взагалі немає ніяких   доказів щодо їх виявлення та вилучення.

    Не можуть бути доказом проникнення ОСОБА_3 в приміщення магазину роздруківки розмов з його телефону, які самі по собі абсолютно не підтверджують факту проникнення і не спростовують його версії що мали місце розмови зі ОСОБА_15 з приводу запрошення в гості.  

    Слід зазначити, що свідок ОСОБА_9 в судовому засідання висловив думку, що одна особа не могла винести таку кількість товару за об’ємом, настільки б фізично сильною не була. Сумнів в тому, що крадіжку могла вчинити одна особа висловлювали в судовому засіданні і інші співвласники магазину, тобто ОСОБА_4 і ОСОБА_5.  

    Доводи обвинувачення щодо того, що показання підсудного слід оцінювати критично, як такі, що змінювались з метою уникненні відповідальності, суд не може приймати до уваги. Суд погоджується з позицією захисника щодо того, що підсудний має право змінювати доповнювати свої показання в процесі слідства, або взагалі відмовитись від дачі показань.

    За змістом ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зважаючи на викладене,  керуючись ст.323, 324, 327 КПК України, суд

                                З А С У Д И В :

    ОСОБА_3 за ч.5 ст.185 КК України виправдати.

    Речові докази по справі – мобільні телефони в кількості 21 штуки передані

                        7

потерпілому ОСОБА_4, залишити у його власності, стамеску, що зберігається в камері зберігання речових доказів УМВС України в Рівненській області, залишити там на зберіганні, мобільні телефони марки «Sіmеns М-55»,  «Nоkіа 3310» , «Nоkіа 3310»,  «Nоkіа 6230»,  «Sаmsung С-100», «Sаmsung С-100», «Sаmsung С-R210», та  «Моtоrоlа-С-205»,  що зберігаються при матеріалах справи, зберігати при матеріалах справи.

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Рівненської області    протягом 15 діб з моменту проголошення вироку, через Дубенський міськрайонний суд.

                    Суддя: підпис

                    Вірно суддя: