Справа № 2-5-2010 рік

                                          Р І Ш Е Н Н Я

                     І М Е Н Е М               У К Р А Ї Н И

23 червня 2010 року Лутугинський районний суд Луганської області

у складі : головуючого судді Кулешової Л.В.

при секретарі Шкурко В.В.

за участю адвоката ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Лутугине цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа –Успенська селищна рада про встановлення меж земельної ділянки,

                                          В С Т А Н О В И В :

    22 травня 2008 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовною заяву про встановлення меж земельної ділянки, в якому просив встановити межі земельної АДРЕСА_1 Лутугинського району загальною площею 1788 кв.м. по лівій стороні – довжиною 130,5 м, по правій стороні – 131,9 м., шириною по червоній лінії – 16 м. в кінці – 10,8 м.

    У судовому засіданні позивач змінив позовні вимоги та просив встановити межі земельної АДРЕСА_1 Лутугинського району загальною площею 1788 кв.м. по лівій стороні – довжиною 130,5 м, по правій стороні – 131,9 м., шириною по червоній лінії – 16 м. в кінці – 10,8 м., зобов’язати відповідачів ОСОБА_5 і ОСОБА_4 знести самовільно збудовані будівлі : гараж, туалет, кухню, душ, які частково збудовані на його земельній ділянці, звільнивши самовільно зайняту земельну ділянку площею 23,6 кв.м. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року померла його баба ОСОБА_6 після її смерті він прийняв спадщину за законом на житловий будинок, господарські будівлі і споруди, які розташовані в смт.Успенка, АДРЕСА_1. Земельна ділянка площею 1788 кв.м. була виділена його бабі ОСОБА_6 на підставі рішення Успенської селищної ради № 83 від 13 травня 1974 року. У 1980 – х роках відповідачі без дозволу ОСОБА_6 збудували гараж, кухню, туалет і душ, які частково знаходяться на його земельній ділянці, а саме : гараж заходить на його земельну ділянку на 0,8 м по ширині та 4м в довжину; підвал, туалет і кухня – на 2 м по ширині і 10,7 м в довжину. Внаслідок самовільного будівництва його земельна ділянка зменшилася на 23,6 кв.м. Відповідачі добровільно відмовилися звільнити його земельну ділянку. Він звертався до Успенської селищної ради з заявою про порушення меж земельної ділянки і радою було прийнято рішення, згідно з яким межа була встановлена по фактичному користуванню, самовільно зайнята земельна ділянка площею 23,6 кв.м. залишена  в користуванні відповідачів.

    У судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги. Надав суду пояснення про те, що земельна ділянка та будівлі дісталися йому в спадщину після смерті баби та батька. Спадщину він прийняв 3 вересня 2004 році. В спадковому будинку він проживав постійно зі дня народження. Раніше до суду не звертався, так як не було грошей. Рішення Успенської селищної ради, яким було встановлені межі земельної ділянки він не оскаржував.  Гараж, кухня, душ і туалет відповідачів знаходяться на його земельній ділянці та заважають йому користуватися земельною ділянкою.

    Відповідач ОСОБА_3 позов не визнала. Надала суду пояснення про те, що їх земельна ділянка та земельна ділянка позивача раніше були однією земельною ділянкою. В 1928 році її батьки збудували будинок. В 1934 році її сестрі – бабі позивача з цієї садиби виділи земельну ділянку. Гараж, туалет, душ будували на своїй земельній ділянці. Збудували самовільно. Гараж збудували в 1968 році. туалет і душ – в 1972-1973 роках. Потім прийняли їх в експлуатацію. Будинок позивача знаходиться на їх земельній ділянці. Межі земельної ділянки вони не порушили.

    Відповідач ОСОБА_4 позов не визнала. Надала суду пояснення про те, що раніше земельні ділянки позивача та їх були однією земельною ділянкою. Більше 70 років межі не було зовсім. Будівлі були збудовані на їх ділянці, згідно з виділеної їм ділянці  - 11 соток. Будинок же позивача заходить на їх ділянку на 2,5 м. Будівлі свої будували з дозволу батька позивача та його баби. Це було більше 42 років потому. Як би вони не дали дозвіл, то і не будували би. Самовільно збудовані будівлі були прийняті в експлуатацію. За самовільне будівництво вона сплатила штраф.

    Представник Успенської селищної ради позов не визнав. Надав суду пояснення про те, що позивач звертався до ради з заявою про наведення межі. Комісія вийшла на місце і було встановлено, що гараж, підвал, душ і туалет відповідачів заступають на земельну ділянку позивач. Оскільки будівлі були збудовані давно, то виконавчий комітет Успенської селищної ради 21 листопада 2007 року прийняв рішення про встановлення межі між земельними ділянками позивача та відповідачів по фактичному користуванню, а саме : межа між земельними ділянками проходить по стінам будівель, гаражу, дерев’яного забору, туалету, душу, а в огородах по матеріалам технічних паспортів на земельні ділянки.

    Представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнав. Надав суду пояснення про те, що самовільно збудовані будівлі та споруди прийняті в експлуатацію, межа між земельними ділянками встановлена рішенням виконавчого комітету Успенської селищної ради від 21 листопада 2007 року, зазначене рішення ніким не оскаржене, а тому немає підстав для задоволення позову.

    Заслухавши пояснення сторін, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, суд вважає позов необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

    Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

    Згідно зі ксерокопією свідоцтва про право на спадщину за законом  від 6 вересня 2004 року позивач ОСОБА_2 є спадкоємцем майна після смерті свого батька ОСОБА_7, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_6, померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 року, на спадкове майно : житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходить в АДРЕСА_1, розташованого на земельній ділянці, розмір якої буде встановлено при оформленні державного акту на право власності на землю /а.с.15/, що також підтверджується ксерокопією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 7 жовтня 2004 року /а.с.16/.

    Рішенням виконавчого комітету Успенської селищної ради № 83 від 6 травня 1974 року «Про відвід під індивідуальне будівництво земельної ділянки» ОСОБА_6 було дозволено будівництво кухні за земельній АДРЕСА_1 в с.Успенка загальною площею 1200 кв.м. /а.с.22/.

    Згідно з генеральним планом на зазначене домоволодіння станом на 22 жовтня 1966 року площа земельної ділянки – 1788 кв.м., ширина по червоній лінії – 16 м., в кінці ділянки – 10,80 м. Межа у дворі зі сторони земельної ділянки відповідачів проходить по стіні будівель.

    Відповідач ОСОБА_4 набула право власності на 1/2 частку  АДРЕСА_2 , що підтверджується ксерокопією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 30 серпня 2008 року смерті свого батька ОСОБА_8, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Власником іншої 1/2 частки зазначеного домоволодіння є відповідач ОСОБА_3 на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки, що підтверджується витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно від 4 вересня 2008 року.

    Рішенням виконавчого комітету Успенської районної ради від листопада 1957 року закріплено за ОСОБА_8 та ОСОБА_3 земельна ділянка № 31-а /на час розгляду справи № АДРЕСА_2 площею 700 кв.м.

    Згідно з договором про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку від 10 січня 1958 року, посвідченого 14 вересня 1958 року державним нотаріусом Успенської нотаріальної контори, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 була надана земельна ділянка для забудови площею 700 кв.м. на підставі рішення Успенської районної ради № 18 від 12 листопада 1957 року.

    Згідно з генеральним планом на АДРЕСА_2, в с.Успенка станом на 5 березня 2008 року площа земельної ділянки – 700 кв..м., по червоній лінії – 12,15 м., в кінці ділянки – 6,05 м.

    У відповідності до ст..125 Земельного Кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування  виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

    Проте, як встановлено в судовому засіданні позивач  не оформив право власності на земельну ділянку або право постійного користування нею та не має державних актів, які б посвідчували його права на земельну ділянку. В матеріалах справи та в інвентаризаційній справі № 978 на домоволодіння, яке була досліджена в судовому засіданні, відсутні будь-які докази про надання земельної ділянки в безстрокове користування. Земельна ділянка до складу спадщини не входила і позивач всупереч  вимогам Земельного Кодексу України як після 1 січня 2002 року, так і після прийняття спадщини 6 вересня 2004 року, не зареєстрував її. Від проведення судово-технічної експертизи відмовився.

    Рішенням виконавчого комітету Успенської селищної ради від 21 листопада 2007 року межа між земельними ділянками сторін встановлена по фактичному користуванню : від вугла будинку № 55 по стіні, по забору, по стіні гаража, по дерев’яному забору, по стіні туалету та душа і далі по межі, яка зазначена в матеріалах БТІ /а.с.23/.

    Зазначене рішення позивачем не оскаржувалося, що підтвердив в судовому засіданні позивач.

    Свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10,, кожен окремо, в судовому засіданні показали, що межа між ділянками сторін була встановлена по фактичному користуванню, як і користувалися попередні власники. Самовільно збудовані відповідачами будівлі були збудовані в 1970 роках. Самовільно збудовані будівлі прийняті в експлуатацію.

    Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що знає сім*ю ОСОБА_6 40 років. Вони постійно сваряться із-за межі. Йому відомо, що гараж, душ, туалет були збудовані відповідачами до 1970 року.

    Позивач посилається на те, що його баба і батько, після смерті котрого він прийняв спадщину користувалися земельною ділянкою, були не згодні з межою, а тому сварилися з відповідачами. Проте, як встановлено в судовому засіданні, попередні власники домоволодіння, яке розташоване на земельній ділянці, з приводу вирішення спору про встановлення межі земельної ділянки не зверталися в Успенську селищну раду або до суду, проти чого не заперечував в судовому засіданні позивач та підтвердила відповідач ОСОБА_4, яка пояснила, що самовільно збудовані будівлі були збудовані з їх дозволу і суперечок між ними не виникало.

    Крім того, у відповідності до ст..120 Земельного Кодексу України у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлі та споруди, які розміщені на земельній ділянці , наданій у користування, до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій розміщені ці споруди на умовах, що були у попереднього користувача. Позивач просив суд зобов*язати відповідачів знести самовільно збудовані гараж, туалет, кухню і душ, які частково збудовані на його земельній ділянці.

    Згідно з ч.4 ст.376 ЦК України якщо власник /користувач/ земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила самочинне будівництво.

    Але рішенням виконавчого комітету Успенської селищної ради № 52/1 від 22 травня 2008 року самовільно збудовані споруди за адресою : АДРЕСА_2 залишені в користуванні та затверджено акт прийомки в експлуатацію самовільно збудованих споруд /а.с.81/.

    Як вбачається з акту державної приймальної комісії від 20 травня 2008 року комісія у складі головного архітектора Лутугинського району, інспекції держархбудконтролю, органів державного-епідеміологічного нагляду та органів державного пожежного нагляду вирішила самовільно збудовані службова прибудова, веранда, сараї, літня кухня, тамбур, підвал і гараж прийняти в експлуатацію.

    Оскільки позивач не є власником або користувачем земельної ділянки, самовільно збудовані будівлі прийняті в експлуатацію, а тому вимоги про знесення самовільно збудованих будівель не підлягають задоволенню.

    Беручи до уваги, що позивач не є власником або користувачем земельної ділянки на підставах, передбачених ст..125 ЗК України, від проведення судово-технічної експертизи відмовився, рішенням виконавчого комітету Успенської селищної ради, яке ніким не оскаржене, встановлена межа земельної ділянки, самовільно збудовані відповідачами будівлю прийняті в експлуатацію, а тому суд вважає, що позов заявлено необґрунтовано, а тому в задоволенні позову слід відмовити.

    На підставі наведеного, керуючись ст..125 Земельного Кодексу  України, ст..ст.10,11,60.209, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд

                                              В И Р І Ш И В :

    Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа – Успенська селищна рада про встановлення межі земельної ділянки за необґрунтованістю.    

    Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Луганської області через Лутугинський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст.295 ЦПК України.

                                               Суддя :