Код суду 0527                                                                                                                    № 2 –3637\10

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

2 липня 2010 року.           Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області в складі:

головуючого судді                  Соларєвої Т.О.

при секретарі                             Бовкуненко Н.П.

за участю:

предст. позивача                       Олейнікової Ю.С.            

відповідача                                ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому судовому засіданні в м. Костянтинівка справу за позовом комунального підприємства ”Компанія “Вода Донбасу” в інтересах відокремленого підрозділу Костянтинівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за воду і стоки,

в с т а н о в и в:

27.05.2010 позивач звернувся до суду з позовом до відповідача у справі про стягнення заборгованості за воду і стоки, посилаючись на те, що відповідач проживає в квартирі, розташованій  в АДРЕСА_1, користується послугами водопостачання та водовідведення і за період  з 1 жовтня 2000 року по 1 травня 2010 року має заборгованість по оплаті за воду і стоки  у розмірі 877,79 грн. Просив стягнути з відповідача на користь позивача вказану заборгованість та судові витрати.

У  судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив стягнути з відповідачів вказану заборгованість та судові витрати.

    Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги позивача  не визнала, пояснила  що з жовтня 2006 року оплату за послуги водопостачання та водовідведення здійснює на підставі показань лічильника води в повному обсязі. Згідно рішення суду з неї стягується заборгованість за період з 2003 року по травень 2006 року. Просила застосувати позовну давність до позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 1.01.2000 по 1.09.2003.

    Вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази суд вважає, що позов не підлягає  задоволенню, з наступних підстав.

Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Стаття 68 ЖК України передбачає, що наймач житлового приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду зобов’язаний щомісяця вносити квартирну плату та плату за  комунальні послуги.

Відповідно до  п.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом .

Правилами  надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою КМ України від 21.07.2005 № 630, встановлено, що:розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Система оплати послуг (щомісячна або авансова) та форма оплати послуг (готівкова або безготівкова) визначаються у договорі між споживачем і виконавцем  – п.18 Правил; плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку, а у разі  відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого постачання холодної та гарячої води і водовідведення — з розрахунку на одну особу та на ведення особистого підсобного господарства;- пп.20,21 Правил.

Відповідач ОСОБА_2 проживає в квартирі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою про склад сім”ї.

КП “Компанія “Вода Донбасу” надає відповідачу послуги водопостачання та водовідведення, а відповідач  зобов'язана  щомісячно оплачувати  надані послуги, однак надані послуги відповідач оплачувала  не в повному обсязі, унаслідок чого станом на 01.05.2010  має  заборгованість по оплаті за надані послуги у сумі 877,79 грн., яка утворилась за  період з 01.01.2000 по 01.09.2003, що визнано сторонами у справі і підтверджується довідкою про нарахування та оплату, яка перевірена судом і визнана правильною ( а.с.7-11).

В судовому засіданні відповідач  наполягала  на застосуванні до позовних вимог позовної давності.

  Відповідно до статті 256 ЦК України  позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

  Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлена тривалістю у три роки.

  Згідно зі статтею 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов’язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Позивач звернувся до суду з позовом 27 травня 2010 року, тому  перебіг строку позовної давності за загальним правилом  слід обчислювати з 1 травня 2007 року. Заборгованість відповідача  за період з 1 січня 2000 року по 1 вересня 2003 року у сумі 877,79 грн. знаходиться поза межами строку позовної давності. Зазначена обставина визнана сторонами у справі, тому вказана сума заборгованості  не підлягає стягненню з відповідача.

На підставі  викладеного, керуючись ст. ст. 10, 60, 88, 212 – 215 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позову комунального підприємства ”Компанія “Вода Донбасу” в інтересах відокремленого підрозділу Костянтинівського виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства  до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за воду і стоки  у сумі 877 грн.79 коп.-  відмовити.

    Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

    Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання  заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано, а якщо вона подана, але апеляційна скарга не була подана у 20- денний строк, рішення набирає законної сили після закінчення цього строку.        

                  Суддя