Справа №2-591/1
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
(заочне)
3 лютого 2010 року Дніпровський районний суд м.Києва у складі головуючого судді Губської О.А. при секретарі Клименко І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання їх такими, що втратили право користування житловою площею, посилаючись на те, що він є співвласником квартири АДРЕСА_1 на підставі рішення суду. Відповідачі у 2002 році відповідно до договору купівлі-продажу придбали цю квартиру, але у 2004 році договір купівлі-продажу квартири за рішенням суду був визнаний недійсним. 2.10.2008 року відповідачів було виселено із квартири АДРЕСА_1. На даний час вони не проживають у квартирі, за комунальні послуги не сплачують, тому позивач просить їх визнати такими, що втратили право на користування квартирою.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 до суду не з»явився. Про день та час розгляду справи повідомлений належним чином. Про причини неявки суд не повідомив.
Відповідач ОСОБА_3 до суду не з»явилася. Про день та час розгляду справи повідомлена належним чином. Про причини неявки суд не повідомила.
Третя особа ОСОБА_4 до суду не з»явилася. Про день та час розгляду справи повідомлена належним чином. Про причини неявки суд не повідомила.
За таких обставин, відповідно до ч.4 ст.169 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності відповідача та прийняти по справі заочне рішення відповідно до ст.224 ЦПК України.
Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як було встановлено рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 13 травня 2004 року, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зареєстрували шлюб 15 березня 1988 року. 16 вересня 1999 року на підставі рішення Ватутінського районного суду м.Києва від 4.10.1993 року шлюб було розірвано, актовий запис №749. В період шлюбу 25.07.1996 року ОСОБА_1 та ОСОБА_4 була придбана спірна квартира АДРЕСА_2, яка 15.08.2002 року продана ОСОБА_4 ОСОБА_2 без згоди ОСОБА_1 (а.с.6-7).
Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 13 травня 2004 року було також встановлено, що спірна квартира була придбана за спільні кошти подружжя ОСОБА_1 і є спільною сумісною власністю як майно, придбане в період шлюбу.
Відповідно до рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 13 травня 2004 року договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 був визнаний недійсним та виселено ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх неповнолітніх дітей із спірної квартири. Рішення суду набрало законної сили.
Відповідно до ст..61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної
сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть
участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці
обставини.
Таким чином, факт того, що спірна квартира була придбана за спільні кошти подружжя і є спільною сумісною власністю подружжя встановлений в рішенні суду, яке набрало законної сили.
Відповідно до довідки ЖРЕО 404 від 22.10.2009 року у квартирі АДРЕСА_2 зареєстровані ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_7, ОСОБА_8 (а.с.11).
Відповідно до Постанови про закінчення виконавчого провадження від 2 жовтня 2008 року ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх неповнолітніх дітей виселено із квартири АДРЕСА_2 (а.с. 16).
Факт не проживання відповідачів у квартирі підтверджується рапортом працівника міліції від 23 грудня 2009 року та поясненнями сусідів АДРЕСА_3 від 22 грудня 2009 року, що містяться у матеріалах справи (а.с.29-30 ).
Відповідно до ст.. 71 Житлового кодексу України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців.
Відповідно до ст.. 72 Житлового кодексу України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
На підставі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Враховуючи викладене, позивачем у справі було надано достатні та належні докази на підтвердження позовних вимог, а відповідачами будь-яких доказів до суду надано не було. Таким чином, оскільки відповідачі не проживають у квартирі з жовтня 2008 року, то суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, а відповідачів необхідно визнати такими, що втратили право користування жилим приміщенням.
Крім того, відповідно до ст.88 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача державне мито у сумі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст..71,72ЖК України, ст..ст.10,58,60,209,212,213,215,218,224 ЦПК України, суд-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування житлом задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_7 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням – АДРЕСА_1.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 державне мито у сумі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 37 грн.00 коп.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м.Києва протягом 20 днів після подачі заяви про апеляційне оскарження, яку може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення.
СУДДЯ