Справа 2-656/1
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 квітня 2010 року Дніпровський районний суд м.Києва у складі головуючого судді Губської О.А. при секретарі Клименко І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійсненні права власності,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання його таким, що втратив право на користування житловим приміщенням та зняття його з реєстрації, посилаючись на те, що 4.12.2003 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб. 24.02.2004 року ОСОБА_1 надала згоду ОСОБА_2, як члену своєї сім»ї, на реєстрацію та проживання в АДРЕСА_1. Дана квартира належала ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору дарування квартири №2у-2014 від 11.12.1993 р. 29.10.2008 року рішенням Дніпровського районного суду м.Києва шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. На підставі рішення суду сторонам було видане свідоцтво про розірвання шлюбу №НОМЕР_3, зареєстроване в книзі реєстрації розірвань шлюбів, актовий запис №1124. ОСОБА_2 фактично не проживає за місцем реєстрації з початку жовтня 2008 року, особисті речі відповідача у квартирі відсутні. Однак він відмовляється у добровільному порядку знятися з реєстрації. Крім того, позивач здійснює оплату житлово-комунальних послуг за користування АДРЕСА_1 у м.Києві додатково ще за одну зареєстровану особу власним коштом.
Представник позивача у судовому засіданні уточнив позовні вимоги та просив усунути перешкоди у здійсненні права власності АДРЕСА_1 в м.Києві шляхом зняття відповідача з реєстраційного обліку. Від позовних вимог, що стосуються визнання відповідача таким, що втратив право на користування житловим приміщенням відмовився, оскільки спору щодо користування спірним житловим приміщенням у сторін не виникало. Відповідач перешкоджає позивачу у здійсненні права власності тим, що, будучи сторонньою особою для позивача, зареєстрований у квартирі, яка належить на праві власності позивачу. Пояснив, що наявність реєстрації відповідача у квартирі, незаконно обмежує право власності позивача на квартиру та перешкоджає у його здійсненні, оскільки позивач не може вільно на власний розсуд використовувати всю загальну та житлову площу, безперешкодно відчужувати свою власність шляхом її продажу, передачі в заставу, в оренду, а крім того, сплачує комунальні послуги за сторонню особу. Позивач має намір продати квартиру, належну їй на праві власності, але наявність в ній зареєстрованого відповідача перешкоджає у здійсненні права власності квартирою, а тому вона звернулась за захистом свого порушеного права до суду. Місце проживання відповідача на даний момент позивачу невідоме.
Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову мотивуючи тим, що спірні правовідносини повинні регулюватися нормами житлового законодавства, а не цивільного законодавства. Відповідач дійсно є колишнім членом сім»ї позивача, але вселився у спірну квартиру та зареєструвався в ній на законних підставах. Разом з тим, припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє колишніх членів його сім»ї права користуватися займаним приміщенням. Відповідач дійсно не проживає у квартирі, але сама наявність реєстрації відповідача у спірній квартирі не порушує будь-яких прав позивача.
Представник третьої особи - відділ ГІРФО Дніпровського РУГУ МВС України в м.Києві в судове засідання не з»явився. До суду надійшла заява, в якій просять розгляд справи проводи у відсутність представника третьої особи.
Суд, вислухавши пояснення представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору дарування від 11.12.1993 року (а.с.5).
Зазначений договір був посвідчений державним нотаріусом 10 Київської державної нотаріальної контори ОСОБА_3, зареєстровано в реєстрі за №2у-2014.
З рішення Дніпровського районного суду м.Києва та свідоцтва про розірвання шлюбу вбачається, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 04.12.2003 року по 25.11.2008 рік (а.с. 5, 6).
Із матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 (а.с.106 ).
Із матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 був зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 з 24.02.2004 року (а.с.25 ). Про цей факт свідчить і копія паспорту ОСОБА_2 серія НОМЕР_1 (а.с. 19).
Разом з тим, із копії іншого паспорту ОСОБА_2 серія НОМЕР_2 вбачається, що відповідач в цей же час був зареєстрований ще й за іншою адресою – АДРЕСА_2 з 09.04.2009 року по 10.04.2009 року (а.с.66).
Як вбачається із свідоцтва про зміну імені, ОСОБА_1 змінила ім.»я на ОСОБА_4, про що в Книзі реєстрації зміни імені відділу реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м.Києві 4 серпня 2009 року зроблено запис №80 (а.с.105).
В матеріалах справи містяться рахунки на сплату житлово-комунальних послуг як позивача у справі, так і відповідача (а.с.14-18, 55-62).
В судовому засіданні представник відповідача посилався на те, що спірні правовідносини повинні регулюватися нормами житлового законодавства, а не цивільного законодавства. Однак, як було встановлено в судовому засіданні, житлові права сторін під час вирішення спору не порушуються, питання щодо режиму проживання сторін у спірному приміщенні не піднімалися, оскільки відповідач у спірній квартирі не проживає і питання щодо виселення відповідача або визнання його таким, що втратив право на користування житловим приміщенням позивачем не ставилось. Крім того, відповідач в судовому засіданні теж не заявляв будь-яких вимог щодо поділу спірної квартири, вселення у квартиру або встановлення порядку користування спірною квартирою. На підставі наведеного, суд прийшов до висновку, що спірні правовідносини повинні регулюватися норами цивільного законодавства, які регламентують безпосередньо непорушне право власності позивача.
Відповідно до ст..15 ЦПК України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно звернувся із позовом щодо усунення перешкод у здійсненні ним права власності у зв’язку із наявністю небажаної реєстрації відповідача у квартирі, яка перебуває на праві власності позивача. Наявність реєстрації відповідача у квартирі, яка є власністю позивача на підставі договору дарування, незаконно обмежує її право власності на квартиру та перешкоджає у його здійсненні, оскільки позивач не може вільно на власний розсуд використовувати всю загальну та житлову площу, безперешкодно відчужувати свою власність шляхом її продажу, передачі в заставу, в оренду, а крім того, сплачує комунальні послуги за сторонню особу.
Відповідно до ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до ст.319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Відповідно до ст.391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
На підставі ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Враховуючи викладене, позивачем у справі було надано достатні та належні докази на підтвердження позовних вимог. Оскільки позивач у справі є єдиним власником квартири, то вона має повне право володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, тому суд вважає, що позов підлягає задоволенню.
На підставі наведеного та керуючись ст.. 316, 319, 391 ЦК України, ст..ст.10,58,60,209,212,213,215,218 ЦПК України, суд-
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_5 про усунення перешкод у здійсненні права власності задовольнити.
Усунути перешкоди у здійсненні права власності (користування, розпорядження) житловим приміщенням –АДРЕСА_1 в м.Києві шляхом зняття з реєстрації ОСОБА_2.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення або протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження рішення, яка подається протягом десяти днів з дня проголошення рішення .
СУДДЯ