Справа № 2-505/1/10р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 березня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого судді : Губська О.А.
при секретарі: Клименко І.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Служби безпеки України, третя особа: Адміністрація Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України про забезпечення права на медичну допомогу,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернулась до суду з позовною заявою до Служби безпеки України, третя особа: Адміністрація Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України посилаючись на те, що 14 лютого 2009 року вона була звільнена з посади старшого інспектора 2-го відділу РСВ Держспецзв’язку України, маючи вислугу 27,5 років в системі МОГ, СБУ та Держспецзв’язку України. До виходу на пенсію ОСОБА_1 обслуговувалась у військово-медичному управлінні Служби безпеки України, з яким керівництво Держспецзв’язку України мало відповідну угоду на надання медичної допомоги його працівникам, оскільки свого медичного закладу не мало. Крім того, чоловік ОСОБА_1 загинув при виконанні обов’язків військової служби. У відповідності до п. 9 ст. 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії соціального захисту» члени сім’ї загиблого військовослужбовця мають право при виході на пенсію чи зміні місця роботи користуватися поліклініками та шпиталями, за якими вони були прикріплені за попереднім місцем роботи. У відповідь на звернення позивача Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України не дає конкретних відповіді по суті заданих питань, в свою чергу Служба безпеки України посилається на відсутність відповідної угоди на медичне обслуговування, яку Державна служба спеціального зв’язку та захисту інформації України укладати відмовляється. Таким чином, порушується право позивача на отримання медичної допомоги.
Позивач в судовому засіданні позов підтримала, уточнивши позовні вимоги. Просить визнати за нею право на користування поліклінікою та шпиталем, які підпорядковані СБУ, де вона стояла на обліку; зобов’язати Службу безпеки України поставити її на медичний облік.
Представник відповідача проти позову заперечував та пояснив, що відповідно до
ч.2 ст. 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» члени сімей військовослужбовців та осіб, звільнених у запас або у відставку, а також військовослужбовців, які загинули (померли), пропали безвісти, стали інвалідами під час проходження військової служби або постраждали у полоні в ході бойових дій (війни) чи під час участі в міжнародних миротворчих операціях, якщо ці особи прослужили у Збройних Силах України, інших, утворених відповідно до законів України військових формуваннях та правоохоронних органах не менш як 20 календарних років, мають право на медичне обслуговування у закладах Міністерства оборони України. За цією нормою у позивача пільг немає, оскільки її чоловік не прослужив 20 календарних років в Збройних силах України. Також, відповідно до п.3.4. Інструкції про порядок медичного забезпечення в Службі безпеки України, затвердженої наказом СБУ від 08.10.2007 року № 718, військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу, пенсіонери з числа військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, члени їх сімей Держспецзв’язку України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, а також інших, утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, перебувають на медичному обліку у закладах охорони здоров’я СБУ в порядку, передбаченому законодавством України та угодами, укладеними цими органами з відповідними закладами охорони здоров’я СБУ. ОСОБА_1 є пенсіонером Держспецзв’язку України, вона втратила зв'язок з СБУ при переході на службу до іншого державного органу. Тому саме цей орган має нести обов’язок щодо фінансового забезпечення законних прав осіб, які до звільнення зі служби відносилися до Держспецзв’язку України і відповідно до законодавства України мають право на користування військово-медичними закладами. На теперішній час, договору між Держспецзв’язку України та СБУ не укладено, а правових підстав для забезпечення ОСОБА_1 медичною допомогою у закладах охорони здоров’я СБУ за рахунок асигнувань, виділених СБУ з державного бюджету для надання медичної допомоги особовому складу СБУ, немає.
Представник третьої особи - Адміністрація Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України позов підтримав та просив задовольнити, оскільки позивач підпадає під дію Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», який є основним нормативним актом з вищою юридичною силою, а всі інші акти є підзаконними.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, який проти позову заперечував, пояснення представника третьої особи, який позов підтримав в повному обсязі, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про можливість ухвалення рішення про задоволення позову.
Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих ветеранів війни, що підтверджується посвідченням, яке видане 10 грудня 1998 року (Серія НОМЕР_1) (а.с. 4).
Як вбачається із повідомлення Кольського районного військового комісаріату від 19 травня 1989 року за №764 та відповіді Київського міського військового комісаріату від 11.03.2010 року за №802 чоловік позивача - капітан 3 рангу ОСОБА_3 загинув при виконання обов’язків військової служби ІНФОРМАЦІЯ_1 року (а.с.6. ).
Як вбачається із витягу з послужного списку, ОСОБА_1 проходила службу у в Службі безпеці України з 23.05.2000 р. по 31.12.2006 року (а.с. 49-50 ).
Відповідно до Довідки Адміністрації Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України за №59 від 23.03.2010 року старший прапорщик Держспецзв»язку ОСОБА_1 проходила службу за контрактом осіб рядового і начальницького складу та була звільнена із служби наказом за №2-ос від 21.01.2009 року. Виключена із списків особового складу 13.02.2009 року наказом за №9-ос. Вислуга років на пенсію на 13.02.2009 року складає календарна - 23 роки 21 день (а.с. 47 ).
Як вбачається із довідки військово-медичного управління СБУ від 01.03.2010 року за №20/565, ОСОБА_1 перебувала на медичному обліку у центральній поліклініці ВМУ СБ України: з 11 жовтня 2000 року по 31 грудня 2006 року; з 01 січня 2007 року по 08 січня 2009 року (відповідно до договорів, укладених із Адміністрацією Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України) (а.с. 48 ).
В судовому засіданні також встановлено, що позивач неодноразово зверталась до Служби безпеки України та інших установ із проханням поновити її на медичному обліку у поліклініці та шпиталі СБ України після виходу на пенсію, але отримувала відмову (а.с.7,8,12 -15).
Пояснюючи підстави відмови у постановці на медичній облік, представник відповідача у судовому посилався на постанову Кабінету Міністрів України за №1923 від 18.10.1999 року «Про затвердження Порядку надання медичної допомоги у військово-медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями» та на Договори про надання медичної допомоги, які були укладені на виконання цієї постанови (а.с. 51-60 ).
Так, відповідно до п.5 зазначеного вище Порядку, надання медичної допомоги у військово-медичних закладах інших військових формувань провадиться за наявності засвідченого відповідною печаткою направлення уповноваженої на його видачу
посадової особи, в якому зазначається міністерство, інший
центральний орган виконавчої влади, якому підпорядковане військове
формування, місцезнаходження і банківські реквізити органу
військового управління (військової частини), уповноважена посадова
особа якого буде здійснювати оплату, та медичний висновок про
необхідні види і обсяги медичної допомоги.
Відповідно до п.11 зазначеного вище Порядку, пенсіонерам з числа військовослужбовців, яким відповідно до законодавства надані пільги щодо безоплатного користування військово-медичними закладами відповідних військових формувань, медична допомога у військово-медичних закладах інших військових
формувань надається на умовах, передбачених цим Порядком для
надання медичної допомоги військовослужбовцям.
Відповідно до п.3.4. Інструкції «Про порядок медичного забезпечення в Службі безпеці України», затвердженої наказом СБУ від 08.10.2007 року за №718 військовослужбовці, особи рядового і начальницького складу, пенсіонери з числа військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу, члени їх сімей Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України, а також інших, утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів, - в порядку, передбаченому законодавством України та угодами, укладеними цими органами з відповідними закладами охорони здоров»я СБУ.
Разом з тим, відповідно до пункту 9 частини першої статті 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» особам, на яких поширюється чинність цього Закону (стаття 10), надається пільга користування при виході на пенсію (незалежно від часу виходу на пенсію) чи зміні місця роботи поліклініками та госпіталями, до яких вони були прикріплені за попереднім місцем роботи.
Як вбачається із частини першої ст..10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до осіб, на яких поширено дію зазначеного Закону віднесено членів сімей військовослужбовців, які загинули під час виконання обов’язків військової служби.
Відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до членів сімей загиблих (тих, які пропали безвісти) військовослужбовців належать один з подружжя, який не одружився вдруге, незалежно від того, виплачується йому пенсія чи ні.
В судовому засіданні було з’ясовано, що позивач вдруге не одружилася, що підтверджується копією паспорта, що міститься у матеріалах справи (а.с.16-19).
Із документів, що містяться в матеріалах справи, вбачається, що позивачка є членом сім»ї військовослужбовця, який загинув під час виконання обов’язків військової служби, а отже має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих військовослужбовців, зокрема, на пільгу щодо користування поліклініками та шпиталями, до яких вони були закріплені за попереднім місцем роботи.
Відповідно до ст..8 ЦПК України суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до ч.2 ст.. 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
Відповідно до ст.. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами
України.
Відповідно до ст..22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ст.49 Конституції України кожен має право на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування.
Таким чином, суд не приймає до уваги доводи відповідача в тій частині, що позивач після виходу на пенсію позбавлена права на безоплатну медичну допомогу у закладах охорони здоров»я СБУ, де вона перебувала до цього на обліку, оскільки вона втратила зв'язок під час переходу на службу із СБУ до іншого органу державного управління, а реалізація її права на медичне обслуговування у закладах охорони здоров»я СБУ має здійснюватись за рахунок цього державного органу відповідно до укладеного з СБУ договору.
В судовому засіданні встановлено, що позивач має право на медичне обслуговування у поліклініці та шпиталі СБУ відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як член сім»ї загиблого військовослужбовця, а Постанова Кабінету Міністрів України за №1923 від 18.10.1999 року «Про затвердження Порядку надання медичної допомоги у військово-медичних закладах і взаєморозрахунків за неї між військовими формуваннями», яка є підзаконним нормативним актом, встановлює такий порядок надання медичної допомоги, який суттєво звужує зміст та обсяги прав позивача, що встановлені Законом.
Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна особа зобов’язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень.
На підставі наведеного вище, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та такий, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст..ст.8,19,22 Конституції України, ст. ст. 9, 15 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 130, 213, 215, 218 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Служби безпеки України, третя особа: Адміністрація Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України про забезпечення права на медичну допомогу – задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 право на користування поліклінікою та шпиталем за адресою: АДРЕСА_1, які підпорядковані Службі безпеці України, де позивач перебував на обліку.
Зобов’язати Службу безпеки України поставити ОСОБА_1 на медичний облік.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його оголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через районний суд.
СУДДЯ: