Судове рішення 2-540/1/10 від 26.11.2010

Судове рішення #10048266

Справа № 2-540/1-10

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Губської О.А.

при секретарях Клименко І.М., Моцьор О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації про усунення перешкод у здійсненні батьківського права на спілкування з дитиною,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду про усунення перешкод у здійсненні батьківського права на спілкування з дитиною, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що сторони з 1998 року підтримували фактичні шлюбні відносини, але офіційно шлюб не реєстрували. ІНФОРМАЦІЯ_2 року у них народився син – ОСОБА_3. У грудні 2008 року сторони розірвали фактичні шлюбні відносини і стали проживати окремо. Їх спільний син ОСОБА_3 залишився проживати з матір»ю у АДРЕСА_1. За період з грудня 2008 року по середину січня 2009 року відповідачка лише декілька разів надавала можливість відповідачу бачитися з сином, хоча відповідач постійно звертався із таким проханням. Починаючи з середини січня 2009 року відповідачка взагалі перестала давати йому можливість бачитися з сином. Позивач був вимушений звернутися до опікунської ради. 4 березня 2009 року рішенням опікунської ради йому було встановлено дні та години для спілкування сина з батьком, а саме середа з 16-00 год. до 20-00 год. та неділя з 10-00 год. до 20-00 год. Після ухвалення рішення опікунської ради відповідач продовжувала створювати перешкоди в спілкуванні, мотивуючи це частим хворобливим станом дитини та іншими причинами, або просто не відповідала на телефонні дзвінки та не відчиняла двері, що і стало причиною для звернення його до суду з позовом про встановлення днів та годин для побачень з сином. Відповідач вважає, що режим зустрічей із дитиною, який встановлений органом опіки та піклування, не відповідає потребам у спілкуванні батька та дитини, тому просить збільшити чисельність та час таких зустрічей. Відповідач просить зобов»язати відповідача не чинити перешкод та надавати побачення з сином ОСОБА_3 окремо від матері не менше, аніж два дні на тиждень у вівторок з 18-00 год. до 21-00 год.; двічі на місяць через тиждень кожний другий та четвертий тиждень місяця, у період з 17-00 год. у п»ятницю до 21-00 год. у неділю. Також просить суд надати можливість відпочивати разом із сином на курортах або оздоровчо-профілактичних закладах України (в тому числі і за кордоном з нотаріальним дозволом матері) двічі на рік та не менше аніж 46 календарних днів на рік, а саме: 24 календарних дні з 26 квітня по 19 травня кожного року та 22 календарних дні з 1 серпня по 22 серпня кожного року. Позивач просить надати можливість проводити з сином час на день його народження – 23 серпня кожного року окремо від відповідачки з 10-00 год. до 15-год.; надати можливість проводити час із сином у святкові дні з 10-00 год. до 15-00 год. Визначити місцем передачі сина фактичну адресу проживання дитини з матірю»ю - АДРЕСА_1, а місцем повернення сина - фактичну адресу його проживання АДРЕСА_3.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, позов просить задовольнити повністю. Уточнив, що під святковими днями розуміються святкові дні, встановлені державою, наприклад, 8 березня, 1 та 9 травня та т.ін. Вважає, що зустрічі з батьком тільки позитивно впливають на психіку дитини, син хоче частіше з ним бачитися, частіші зустрічі з батьком будуть в інтересах дитини.

Представник позивача в судовому засіданні просив позов задовольнити в повному обсязі, оскільки перешкоджаючи у спілкуванні батька з дитиною, матір таким чином порушує інтереси як батька, так і дитини. Син за позивачем дуже скучає, хоче бачити батька частіше, а йому не дозволяють цього робити.

У судовому засіданні відповідач позов не визнала зазначивши, що не чинить перешкод у побаченні батька з дитиною. Не заперечувала, що мали місце такі факти, коли позивач приїжджав за сином, але йому відмовляли у можливості побачення з дитиною, але це було пов»язане тільки із хворобою дитини у той час. Не заперечуючи проти законних прав позивача щодо спілкування та участі ОСОБА_1 у вихованні сина, вона заперечує проти строків, часу спілкування та місця передачі дитини, які викладені в позові. З жовтня 2009 року син відвідує дитячий дошкільний заклад з режимом роботи з 8-00 год. і до 18-00 год. щоденно крім суботи та неділі, а також двічі на тиждень додатково ввечері займається із вчителем. Ввечері та на вихідні необхідно робити домашні завдання. А з вересня 2010 року син йде до школи і навантаження ще збільшиться. Оскільки дитина рано встає, щоб встигнути на 8-00 год. ранку до дитячого садочку та о 21-00 год. лягає спати, то неможливими є побачення батька з сином декілька разів на тиждень та до 21-00 год. вечора. Дитина має проблеми із здоров»ям, часто хворіє та потребує ретельного догляду, гігієни та спеціального харчування, а тому неможливим є залишення сина у відповідача декілька разів на місяць з п»ятниці до неділі вечера. Крім того, син ще маленький має власний розпорядок дня, своє коло інтересів, а часті зустрічі з батьком будуть порушувати власне життя і спокій дитини, яка в цей час можливо хоче гратися, малювати, дивитися мультфільми, а не одягатися і їхати з дому. У разі задоволення позовних вимог позивача у дитини не буде взагалі вільного часу для спілкування з однолітками, родиною, для власних захоплень, інтересів і відпочинку.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та зазначив, що такий графік побачень позивача з сином, який має місце у позовній заяві, не підходить для маленької дитини, яка навіть ще не пішла до школи. Не заперечуючи право позивача на побачення з сином та безпосередньо на відпочинок з сином влітку на території України, вважає, що конкретні терміни повинні встановлюватись батьками з врахуванням конкретних обставин та, безумовно, бажання дитини. Щодо місця передачі дитини, вважає позовні вимоги такими, що будуть порушувати інтереси дитини, оскільки влітку ОСОБА_3 постійно проживає з бабусею та дідусем на дачі в Обухівському районі, де є річка, свіжі ягоди, фрукти. І декілька разів на тиждень відвозити хлопчика до Києва для побачень із батьком, а потім пізно ввечері знову везти його назад на дачу - такий режим не піде на користь маленькій дитині. Крім того, у відповідності до рішення засідання комісії з питань опіки та піклування Дніпровської районної у м.Києві ради, було узгоджене питання щодо регулярного моніторингу психоемоційного стану ОСОБА_3 дитячим психологом, який у своїх висновках зазначив, що ситуація, яка склалася навколо хлопчика, є дуже для нього травмуючою, що може привезти до нервового зриву. Зважаючи на вікові та індивідуальні особливості Дими, психологом рекомендувалось спілкування з татом проводити лише із згоди та бажання хлопчика. Представник позивача у судовому засіданні запропонував такі дня та часи побачення батька з дитиною: кожної середи з 16-00 до 20-00, кожної неділі місяця з 10-00 до 20-00; 23 серпня кожного року (на день народження сина) з 10-00 до 15-00; у визначені і встановлені державою святкові дні крім 1 січня кожного року – з 10-00 до 15-00. Встановити можливість щорічного спільного відпочинку батька з дитиною для оздоровлення на території України – 10 днів в будь-який літній місяць кожного року за домовленістю батька і матері.

Представник третьої особи – органу опіки та піклування в судове засідання не з»явився, просив справу розглядати без присутності представника в судовому засіданні, підтримав висновок опікунської ради.

Вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, представника відповідача, свідків, дослідивши висновок опікунської ради Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації, матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить про можливість задоволення позову частково, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, з 1998 року по грудень 2008 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у фактичних шлюбних відносинах без офіційної реєстрації шлюбу.

ІНФОРМАЦІЯ_2 року у сторін народилась спільна дитина – ОСОБА_3 (а.с. 11).

У грудні 2008 року після розірвання стосунків сторін у справі дитина – ОСОБА_3 залишився проживати з матір»ю у квартирі АДРЕСА_2. Даний факт сторонами не оспорюється, тому є встановленим і не підлягає доказуванню.

4 березня 2009 року рішенням Опікунської ради Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації (витяг із протоколу засідання комісії від 4.03.2009 року за №4) було встановлено дні та години для спілкування сина з ОСОБА_1, а саме середа з 16-00 год. до 20-00 год. та неділя з 10-00 год. до 20-00 год. (а.с.21).

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні зазначив, що відповідачем ОСОБА_2 не виконується рішення опікунської ради, а тому він звернувся до суду із позовом і просить відповідача не чинити перешкод у спілкуванні з дитиною.

Під час судового розгляду у справі були частково підтверджені факти створення перешкод у спілкуванні позивача з дитиною, що підтверджується матеріалами справи та показами свідка ОСОБА_4, тому позов в цій частині підлягає задоволенню.

Суд критично оцінює покази свідка ОСОБА_5 в тій частині, де свідок зазначив, що позивач взагалі не займався вихованням дитини, оскільки в матеріалах справи міститься лист директора школи Монтессорі 1 ступеня - дошкільного навчального закладу з поглибленим вивченням англійської мови за №132 від 21.05.2009 р., в якому зазначається, що протягом 2007-2008 року ОСОБА_3 до школи переважно приводив і забирав тато, а також безпосередньо він відвідував батьківські конференції (а.с.12).

Разом з тим, враховуючи інші покази свідка ОСОБА_5 та показання свідка ОСОБА_6, які повідомили, що з самого народження дитини переважну участь у догляді за дитиною брали мати та бабуся, батько – позивач у справі не володіє достатніми навиками догляду за маленькою дитиною, а тому не зможе задовольнити всі потреби дитини, дитина з перших днів життя дуже хвороблива і потребує постійного догляду та спостереження, часто перебуває на медичних обстеженнях, враховуючи вік дитини та нагальну потребу в такому віці дотримуватися жорсткого режиму дня, оскільки дитина повинна залишатися на ніч в тому місці, де вона постійно проживає, суд прийшов до висновку, щодо неможливості задоволення позовних вимог у частині надання можливості спілкування з дитиною двічі на місяць через тиждень кожний другий та четвертий тиждень місяця з вечора п’ятниці до вечора неділі.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_7, яка працює психологом Дніпровського районного у м.Києві центру соціальних служб для сім»ї, дітей та молоді повністю підтримала своє Психологічне заключення від 09.04.2009 року за №64/220 , що міститься у матеріалах справи (а.с. 13-14 ) і пояснила, що за результатами аналізу нею був зроблений висновок про те, що у хлопчика спостерігаються переживання з приводу того, що у мами з татом напружені стосунки і батько тепер живе окремо. Проживання в неповній сім»ї й виключення із сім»ї батьківської фігури викривляє уявлення дитини про сім»ю, а обмеження спілкування з татом саме хлопчика робить фемінне викривлення у його вихованні.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 - дитячий та сімейний психолог, доцент кафедри психології та педагогіки Інституту педагогіки і психології Національного університету ім. М.П. Драгоманова підтримала свої висновки спеціаліста від 2 квітня 2009 року, від 21 квітня 2009 року, від 25 травня 2009 року, від 1 липня 2007 року (а.с. 41-48). Свідок ОСОБА_8 пояснила, що вона неодноразово та систематично протягом березня-липня 2009 року і останній раз восени 2009 року зустрічалася з хлопчиком, робила психологічне обстеження, але помітила, що його емоційний стан значно погіршився. Якщо спочатку він мав хороший настрій, доброзичливо ставився до запропонованих питань, виконував їх зацікавлено, то трохи пізніше він став більш роздратованим, замкнутим в собі. Було з’ясовано, що ситуація, яка склалася навколо ОСОБА_3, полягає у постійному з»ясуванню стосунків між мамою і татом, а тому виявилася для нього психотравмуючою. На момент повторних обстежень дитина знаходилась на межі нервового зриву, що може виявитися у повторенні істерик вподальшому. Зважаючи на вікові та індивідуальні особливості ОСОБА_3, бажано б було встановити можливість спілкування його з татом тільки за бажанням хлопчика, а не на вимогу батька. Крім того, проаналізувавши розповіді ОСОБА_3 про тата, свідок прийшла до висновку, що у хлопчика образ тата пов'язаний лише з подарунками та розвагами, він не завжди задовольняв життєво важливі потреби хлопчика у їжі, дотриманні режиму, а тому більш продуктивними були б зустрічі батька та сина, якби б позивач урізноманітнив зміст спілкування з сином та не залучав ОСОБА_3 до своїх суперечок із ОСОБА_2 .

Відповідно до ст..157 Сімейного кодексу України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини,
зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до ч.2 ст.159 Сімейного кодексу України суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

Разом з тим, з приводу позовних вимог щодо можливості відпочинку з сином влітку за кордоном, суд вважає, що такий відпочинок та терміни повинні встановлюватись безпосередньо батьками з врахуванням конкретних обставин та, безумовно, бажання дитини.

Крім того, суд не може визначати місцем передачі дитини будь-яку конкретну адресу, оскільки спір вирішується на майбутнє і за цей час може змінитися адреса проживання не тільки позивача у справі ОСОБА_1, але й матері і дитини, які в холодну пору року мешкають у м.Києві, а у літній період - за межами м.Києва в Обухівському районі у батьків відповідача ОСОБА_2

Таким чином, аналізуючи вищенаведене, враховуючи вік дитини – п»ять років, схильність дитини до частих простудних захворювань, фізичний та психічний стан дитини в результаті зустрічей з батьком, його щоденну зайнятість та велику завантаженість у зв’язку із перебуванням у дошкільному закладі до 18-00 год., а також необхідність жорсткого дотримання режиму дня у цьому віці, суд прийшов до висновку про можливість задоволення позову частково.

На підставі викладеного, керуючи ст. ст.150, 157, 159 СК України, ст. 10, 11, 57, 60, 88, 213, 215, 218 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа орган опіки та піклування Дніпровської районної у м.Києві державної адміністрації про усунення перешкод у здійсненні батьківського права на спілкування з дитиною задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 в спілкуванні з сином ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2.

Встановити дні та години побачень ОСОБА_1 з дитиною ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2:

• кожної середи з 16-00 до 20-00, кожної неділі місяця з 10-00 до 20-00;

• 23 серпня кожного року (на день народження сина) з 10-00 до 15-00;

• у визначені і встановлені державою святкові дні крім 1 січня кожного року – з 10-00 до 14-00.

Встановити можливість щорічного спільного відпочинку батька з дитиною для оздоровлення на території України – 14 днів в будь-який літній місяць кожного року за домовленістю батька і матері.

Визначити місцем передачі і повернення сина ОСОБА_3 фактичну адресу проживання сина з матір»ю.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його оголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через районний суд.

СУДДЯ