Справа № 2- 1363/1
Рішення
Іменем України
14 травня 2010 року Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
Головуючого - судді - Губської О.А.,
при секретарі - Клименко І.М.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АКБ «Форум», третя особа ЗАТ «Автомобілебудівельний завод», ОСОБА_2 про визнання кредитного договору удаваним,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду із позовом до АКБ «Форум» про визнання Кредитного договору, укладеного між ОСОБА_1 та АКБ «Форум», - удаваним правочином. Крім того, позивач просить застосувати наслідки удаваного правочину та визнати кредитний договір таким, що укладений у національній валюті – гривні, а саме: вважати, що кредит був наданий в сумі 98 454,60 грн. на умовах, визначених у договорі; застосувати наслідки удаваного правочину та затвердити в якості додатку до кредитного договору новий графік платежів, складений із розрахунку того, що кредит був наданий у національній валюті – гривні в порядку, визначеному договором; застосувати наслідки удаваного правочину та визнати, що станом на 11.02.2010 року ОСОБА_1 сплатив АКБ «Форум» по кредитному договору 48420,70 грн. – тіла кредиту та 23863,75 грн. процентів за користування кредитом. Свій позов ОСОБА_1 мотивує тим, що 30.07.2007 року між ним та ЗАТ «Автомобілебудівельний завод» було укладено договір купівлі- продажу автомобілю за №3356. Згідно умов договору, ЗАТ «Автомобілебудівельний завод» зобов’язався передати у власність позивача автомобіль марки «Шеврове» модель «Епіка», а позивач зобов’язався оплатити і прийняти зазначений автомобіль. Ціна договору складала 110940 грн.00коп. 30.07.2007 року позивач вніс на користь ЗАТ «Автомобілебудівельний завод» через касу №40 Київської філії АБ «Брокбізнесбанк» плату в розмірі 11094 грн. Для сплати решти вартості автомобіля, яка становить 110 940 грн., позивач звернувся до АКБ «Форум» з метою отримання даних коштів у кредит. 7 серпня 2007 року між АКБ «Форум» та ОСОБА_2 був укладений договір поруки, а між позивачем та АКБ «Форум» укладено Кредитний договір, за умовами якого, відповідач надав позивачу цільовий кредит в сумі 19770 доларів США., що в еквіваленті складало 98454,60 грн. Такий спосіб отримання кредиту (в доларах США) позивачу було рекомендовано працівниками банку. При цьому, як вважає позивач працівники банку усвідомлювали той факт, що розрахунки по договору купівлі-продажу будуть проводитись не у доларах США, а в національній валюті. Сума кредиту банку для купівлі позивачем автомобіля за договором складає 90% від вартості автомобіля, тобто 99846 грн. Кредит надавався шляхом перерахування банком суми кредиту на рахунок продавця - ЗАТ «Автомобілебудівельний завод». Таким чином, оскільки позивачу була видана банком сума не в доларах США, а в гривні, насправді, кредитний договір є удаваним правочином, так як його було вчинено з метою приховування іншого правочину, який сторони вчинили в дійсності, а саме було здійснено надання кредиту в національній валюті України – гривні. Відповідач АКБ «Форум» перерахував на виконання умов договору купівлі-продажу в якості оплати кредитних коштів за автомобіль на користь ЗАТ «Автомобілебудівельний завод» 99 846 грн. згідно договору купівлі-продажу. Тому відповідно до ч.2 ст.235 ЦК України якщо правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили. Оскільки між позивачем та відповідачем фактично був укладений договір про надання позивачу кредиту в національній валюті – гривні в розмірі 98454,60 грн., що було еквівалентно 19 770,00 доларів США станом на 07.08.2007 року по комерційному курсу відповідача, тому відносини між позивачем та відповідачем повинні бути врегульовані саме таким договором. Виходячи із наведеного вище, кредитний договір був укладений фактично в гривні на суму 98454,60 грн., а тому мають бути перераховані в українську гривню всі платежі, сплачені позивачем в доларах США за комерційним курсом відповідача, який діяв в вдень погашення позивачем заборгованості по кредиту.
Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі та просив задовольнити. Пояснив, що видача відповідачем кредиту в іноземній валюті відбувалось із порушенням вимог чинного законодавства, оскільки АКБ «Форум» не мав права видавати кредит в іноземній валюті, тому що відповідно до ст..99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Відповідно до ст..3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» валюта України є єдиним засобом платежу на території України, а відповідно до ст..533 ЦК України грошове зобов’язання повинно бути виконано тільки у гривні. Саме тому договір купівлі-продажу автомобілю, укладений між ОСОБА_1 та ЗАТ «Автомобілебудівельний завод», було виконано в національній валюті - гривні. Крім того, відповідач АКБ «Форум» повинен був мати крім генеральної ліцензії ще й індивідуальну ліцензію, якої у банку не має, оскільки індивідуальні ліцензії потребують операції з використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави. Крім того, відповідно до п.2 ст.13 Декрету , уповноважені банки, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи. Укладення кредиту у доларах США значно порушує права позивача, оскільки після підвищення курсу долара він повинен сплачувати значно більшу суму тіла кредиту в гривні, ніж фактично отриману від відповідача та значно більшу суму відсотків.
Позивач позов підтримав у повному обсязі із підстав, викладених у позовній заяві та просить його задовольнити.
Представник відповідача заперечувала проти позовних вимог та просила відмовити у їх задоволенні. Посилання позивача на невідповідність кредитного договору ч. 1 ст. 524, ст. 533 ЦК України не відповідає дійсності. Відповідно до ч. 3 ст. 533 ЦК України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускаються у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Згідно ч. 2 ст. 198 ГК України грошові зобов’язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб’єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов’язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону. Законодавчими актами, що встановлюють право банку здійснювати операції в іноземній валюті, є Закон України “Про банки і банківську діяльність”, Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, Закон України “Про Національний банк України”. Банк має право здійснювати операції з іноземною валютою, у тому числі операції з надання кредитів в іноземній валюті, на підставі отриманої від Національного банку України банківської ліцензії, а тому вираження в іноземній валюті грошового зобов’язання за кредитним договором відповідає вимогам законодавства. Відповідно до умов Кредитного договору підписання цього договору позивачем свідчить про те, що всі умови кредитного договору йому зрозумілі і він вважає їх справедливими по відношенню до себе та підтверджував свою здатність виконувати умови договору. Крім цього, для отримання кредитних коштів позивач мав можливість обрати будь-яку іншу з належною діловою репутацією банківську або кредитну установу, зареєстровану у передбаченому законодавством порядку та яка має відповідні дозволи, ліцензії тощо, але все ж таки звернувся з цього приводу до відповідача, що підтверджує усвідомлення позивача своїх дій при укладенні кредитного договору. Про згоду позивача з умовами укладання кредитного договору також свідчить і те, що з моменту укладання договору він весь час виконував умови кредитного договору, вчасно, в повному обсязі сплачував грошові кошти за користування кредитом. Крім того, кредит у сумі 19 770 доларів США був отриманий позивачем у повному обсязі на підставі його заяви. Після здійснення позивачем валютно-обмінної операції, сума кредиту у розмірі 99 846 грн. була перерахована позивачем через касу АКБ «Форум» на поточний рахунок ЗАТ «Автомобілебудівельний завод», що передбачено умовами Договору купівлі-продажу від 30 липня 2007 року. Оскільки кредит видавався у іноземній валюті, а перераховувався через касу банку у національній валюті, то банком не були порушені норми чинного законодавства.
Представник третьої особи ЗАТ «Автомобілебудівельний завод» та ОСОБА_2 до суду не з»явилися. Про день та час слухання справи повідомлені належним чином. Про причини неявки суд не повідомили.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що даний позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, 30 липня 2007 року між ЗАТ «Автомобілебудівельний завод» та ОСОБА_1 був укладений Договір купівлі-продажу автомобіля (а.с.6).
Відповідно до п.1.1. Договору продавець продає, а покупець приймає у власність та оплачує автомобіль модель «Єпіка» марки «Шевролє» за вартістю 110 940 грн.
Відповідно до умов договору, покупець за рахунок власних грошових коштів в порядку, передбаченому цим Договором, сплачує продавцю частину вартості автомобіля у сумі 10%, тобто 11094 грн. Сплату різниці коштів між вартістю автомобіля та сплаченим авансом покупець здійснює за рахунок коштів, отриманих від банку на умовах укладеного між банком та покупцем договору кредиту. Сума кредиту банку для купівлі покупцем автомобіля за цим Договором складає 90% від вартості автомобіля, тобто 99846 грн. Кредит надається шляхом перерахування банком суми кредиту на поточний рахунок продавця.
Як вбачається із квитанції №58 від 30.07.2008 року, позивач перерахував частину коштів за автомобіль у сумі 11094 грн. на рахунок, зазначений у договорі (а.с.12).
ОСОБА_1 у позовній заяві посилається на те, що між ним та АКБ «Форум» укладений кредитний договір у іноземній валюті, який є удаваним правочином, так як його було вчинено з метою приховання іншого правочину, який сторони вчинили в дійсності, а саме було здійснено надання кредиту в національній валюті – гривні. Таким чином, оскільки позивач отримував кредит у гривні, а не у доларах США, як це передбачено умовами договору, то він повинен повертати кредит та нараховані відсотки у національній валюті гривні, а не у доларах США.
Відповідно до ст..235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили.
Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами
для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили,
відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який
сторони насправді вчинили.
Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, 7 серпня 2007р. між АКБ «Форум» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір № 0042/07/00-AL7 (а.с.9-10).
Відповідно до Розділу 1 Договору банк надає позичальнику кредит для придбання автомобіля у сумі 19770 доларів США. Кредитні кошти надаються строком до 06 серпня 2014 року. За користування кредитними коштами встановлюється плата в розмірі 10,5% річних.
Відповідно до п.1 розділу 2 Договору забезпеченням повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування та можливої неустойки є Договір застави автомобіля CHEVROLET EPICA 2007 р. від 07.08.2007 р., укладений між сторонами та Договір поруки, укладений з ОСОБА_2.
Відповідно до п.3 розділу 2 Договору позичальник здійснює повернення кредиту щомісячно, починаючи з місяця, наступного за місяцем отримання кредиту, в сумі не менше ніж 235 доларів США на відкритий йому розрахунковий рахунок №НОМЕР_1 в АКБ «Форум», МФО НОМЕР_2.
Відповідно до п.7 розділу 2 Договору проценти за користування кредитними коштами позичальник сплачує самостійно в валюті кредиту на рахунок №НОМЕР_1 в АКБ «Форум», МФО НОМЕР_2 щомісячно не пізніше 20-го числа місяця, наступного за місяцем користування кредитними коштами.
Відповідно до розділу 3 банк був зобов’язаний на умовах, передбачених п.2.2 цього Договору в сумі, що передбачена п.1.1 цього Договору надати позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки, перерахування на поточний рахунок позичальника або перерахування за наданими позичальником платіжними документами відповідно до заявки позичальника.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було виконано умови Договору та видано кошти з поточного рахунку згідно із договором № 2620/09/113344 від 07.08.2007 р. на загальну суму 19 770 доларів США, що за курсом НБ України у еквіваленті складає 99838,50 грн., що підтверджується заявою ОСОБА_1 на видачу готівки №48698 від 7 серпня 2007 року (а.с. 39 ).
Крім того, в той же день 7 серпня 2007 року ОСОБА_1 у АКБ «Форум» була здійснена валютно-обмінна операція отриманої у кредит суми 19 770 доларів США, що після обміну складала 98 454,60 грн. (за комерційним курсом банку 1 долар США= 4,98 грн.). (а.с. 39 ).
Після здійснення валютно-обмінної операції ОСОБА_1, сума коштів у розмірі 99846 грн.00 коп., передбачена умовами Договору купівлі-продажу автомобіля від 30.07.2008 р., була перерахована через касу АКБ «Форум» на поточний рахунок продавця ЗАТ «Автомобілебудівельний завод», що підтверджується квитанцією №48060 від 7 серпня 2007 року (а.с.11).
Таким чином, в судовому засіданні було встановлено, що Кредитний договір між ОСОБА_3 та АКБ «Форум» був укладений в іноземній валюті – доларах США, позивач отримав кредитні кошти відповідно до заяви на видачу готівки, яка міститься у матеріалах справи, теж у доларах США. Відповідно до заяви позивача, яка міститься у матеріалах справи, ним була здійснена валютно-обмінна операція у цьому ж банку з іноземної валюти – доларів США на національну валюту – гривню, а кошти у сумі 99846 грн.00 коп. були перераховані позивачем через касу АКБ «Форум» на поточний рахунок продавця ЗАТ «Автомобілебудівельний завод». Отже, в судовому засіданні не було доведено позивачем, що Кредитний договір, укладений в іноземній валюті – доларах США було вчинено з метою приховати інший правочин, укладений у гривні. А тому у цьому випадку не можливо застосувати наслідки удаваного правочину та визнати, що кредитний договір укладено у національній валюті – гривні у сумі 98 454,60 грн.
Суд не приймає також до уваги посилання позивача на те, що використання іноземної валюти не відповідає вимогам законодавства, оскільки відповідно до ч.3 ст.533 Цивільного кодексу України використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов’язаннями допускається у випадках, у порядку та на умовах, встановлених законом. Відповідно до ст. 192 ЦК України законним платіжним засобом, обов”язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця – гривня, а іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти) у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем.
Як вбачається із позовної заяви, позивач також посилається на те, що АКБ «Форум» не мав права надавати позивачу кредит в іноземній валюті для його використання з метою проведення розрахунків іноземною валютою між резидентами України без індивідуальної ліцензії НБУ.
Відповідно до п.3 ч.1 ст..47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
Відповідно до ст.2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” кошти – це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Відповідно до ст..49 Закону України «Про банки та банківську діяльність”, зазначені вище операції вважаються кредитним обслуговуванням позичальників.
Відповідно до статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, на здійснення валютних операцій Національний банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії.
Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.
Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Пунктами “в” та “г” частини 4 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” передбачено, що індивідуальної ліцензії потребують, зокрема, операції щодо: надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.
Виходячи з положень наведеної вище статті, обов’язковість одержання індивідуальної ліцензії на проведення валютної операції зумовлено лише у випадках перевищення встановлених законодавством меж термінів і сум таких кредитів, та у випадках використання іноземної валюти як засобу платежу або як застави. Оскільки чинним законодавством України не встановлені будь-які обмеження щодо граничних розмірів сум та термінів повернення кредитів в іноземній валюті, тому здійснення операцій по отриманню чи наданню кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України. Отже, посилання позивача ОСОБА_1 на вимоги наявності у банка індивідуальної ліцензії не може бути прийнято судом до уваги.
Крім того, відповідно до статті 2 Закону України “Про банки і банківську діяльність” банківський кредит – це будь-яке зобов’язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов’язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов’язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов’язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Виходячи з положень коментованої статті, банківський кредит взагалі і в іноземній валюті зокрема, за своєю правовою природою не ототожнюється із договором купівлі-продажу, а іноземна валюта є не засобом платежу, а валютою виконання зобов’язання.
Як вбачається із матеріалів справи, АКБ «Форум» здійснює банківську діяльність на підставі ліцензії Національного банку України №62 від 3 грудня 2001 року, на право здійснювати банківські операції, визначені частиною 1 та пунктами 5 – 11 частини 2 статті 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність” , на підставі Дозволу №62-5 Національного банку України від 22 вересня 2009 року на право здійснювати банківські операції, визначені п.1-4 частини 2 та частиною четвертою статті 47 Закону України “Про банки і банківську діяльність” та Додатком до Дозволу №62-5 від 22 вересня 2009 року (а.с. 31-33 ).
Пунктом 5.3 глави 5 Положення “Про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій”, затвердженому постановою Національного банку України від 17.07.2001 р. №275 визначено, що письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що відповідач має всі необхідні ліцензії для здійснення банківських операцій, здійснення банком кредитних операцій не потребує наявності індивідуальної ліцензії, а тому будь-яких порушень банком норм чинного законодавства судом не встановлено.
Враховуючи наведене вище, позичальник ОСОБА_1 теж не повинен був одержувати індивідуальні ліцензії НБУ на отримання кредиту в іноземній валюті та подальшої сплати кредитних платежів.
Разом з тим, оскільки в судовому засіданні було встановлено, що перерахунок коштів позивачем через касу АКБ «Форум» на рахунок ЗАТ «Запорізький автомобілебудівний завод» відбувався у національній валюті – гривні, то будь-якої індивідуальної ліцензії і в цьому випадку сторони не повинні були отримувати.
У позовній заяві ОСОБА_1 посилається на те, що внесення в кредитний договір пункту, яким передбачається виплата відсотків та повернення кредиту у доларах США значно погіршує становище позичальника, оскільки суттєво змінився курс долара до гривні, а тому він звертається за захистом своїх прав відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів».
В судовому засіданні представник позивача також зазначив, що позивач не міг передбачити зміну курсу валют, але це твердження також не може бути прийняті судом до уваги, оскільки діючим законодавством не передбачений стабільний курс долара США до національної валюти – гривні.
Відповідно до п.1 ст.8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю” для валютних операцій використовуються валютні обмінні курси іноземних валют, виражені у валюті України. Зазначені курси встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.
Статтею 36 Закону України „Про Національний банк України” теж зазначається, що офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України.
Відповідно до Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банку України за №496 від 12.11.2003 р., офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється щоденно. Таким чином, при укладенні кредитного договору в іноземній валюті та беручи на себе обов’язки щодо погашення цього кредиту саме доларах США позивач повинен був усвідомлювати, що курс гривні до іноземної валюти не є незмінним та те, що зміна цього курсу можливо настане, а тому повинен передбачити всі ризики за цим договором.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків,
зокрема, є договори та інші правочини, що передбачено ч.2 ст..11 Цивільного кодексу України.
Відповідно до розділу 7 Кредитного договору усі зміни та доповнення до Договору вносяться шляхом укладання в письмовій формі Додаткових угод, які стають невід»ємною частиною цього Договору.
Таким чином, враховуючи викладене вище, а також те, що Кредитний Договір не визнано судом удаваним, судом також не може бути задоволена позовна вимога позивача з приводу затвердження в якості додатку до кредитного договору нового графіку платежів, складеного із розрахунку того, що кредит був наданий в національній валюті – гривні та не може бути визнано, що позивачем станом на 11.02.2010 року сплачено тіло кредиту у сумі 48420 грн.70 коп., а відсотки у сумі 23863 грн.75 коп., оскільки зазначені питання регулюються шляхом досягнення згоди безпосередньо між учасниками договірних правовідносин та укладенням Додаткових угод.
Статтею 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Виходячи з викладеного, істотними умовами кредитного договору відповідно до чинного законодавства є умови про предмет, ціну та строк його дії.
В судовому засіданні встановлено, що сторонами укладено Кредитний договір, за умовами якого банк надає Позичальнику кредит в доларах США, а Позичальник зобов'язується отримати кредит, використати його за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти за користування кредитом на основі процентної ставки та комісії в узгоджених розмірах, виконати інші зобов'язання . Графік погашення заборгованості є додатком до кредитного договору.
Як вбачається із розділу 7 Договору, сторони фіксують свою згоду тим, що ними узгоджені всі умови, і зобов’язуються надалі ніяких претензій одна до одної з цього приводу не мати. Цей Договір відображає повне розуміння сторонами його предмету з питань, зазначених у договорі. Умови кредитування відповідно до п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» позичальником отримано до укладення цього договору.
Таким чином, між позивачем та банком були досягнуті всі істотні умови по Кредитному договору , що підтверджується підписами. Крім цього, з моменту укладення кредитного договору по день подання позовної заяви до суду позивач здійснював оплату кредиту та відсотків за користування кредитними коштами саме в іноземній валюті – доларах США. На час подачі позивачем позовної заяви була відсутня заборгованість за кредитним договором, що не заперечувалось представником відповідача АКБ «Форум» у судовому засіданні.
Відповідно до ст..60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі наведеного, суд приходить до висновку, що позивачем позовні вимоги не обґрунтовані та не доведені, а тому позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 6,11, 192, 235,533 ЦК України, ст.ст.5, 8 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, ст..ст. 2, 47,49 Закону України “Про банки і банківську діяльність», ст..36 Закону України «Про національний банк України» ст. 10,11,57,60,88,213,215,218 ЦПК України, суд,-
ВИРІШИВ:
У позові ОСОБА_1 до АКБ «Форум», третя особа ЗАТ «Автомобілебудівельний завод», ОСОБА_2 про визнання кредитного договору удаваним відмовити.
Заява про апеляційне оскарження рішення може бути подана протягом 10 днів з дня його оголошення до Апеляційного суду м. Києва через районний суд. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через районний суд.
СУДДЯ