ВИРОК                                  

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

17 травня 2010 року                                                                                                     м. Чернівці

 Військовий місцевий суд  Хмельницького гарнізону у відкритому судовому засіданні, у складі:

головуючого - підполковника юстиції Антонюка О.В.,

при секретареві – Михайлюк І.М.,

з участю державного обвинувача - військового прокурора Чернівецького гарнізону капітана юстиції Вдовитченка В.О., потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а також захисника-адвоката ОСОБА_9, в розташуванні військової прокуратури Чернівецького гарнізону розглянув кримінальну справу по обвинуваченню військовослужбовця військової частини А0264, командира бойової машини, молодшого сержанта за контрактом,  

                                                                      ОСОБА_10 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Мигово, Вижницького району, Чернівецької області, українця, громадянина України, з середньою освітою, несудимого, розлученого, маючого на своєму утриманні малолітню дитину і колишню дружину, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною, на військовій службі з 2005 року за призовом Вижницько-Путильського ОРВК, в тому числі на службі за контрактом з травня 2006 року, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1,

у скоєнні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України ,

 Судовим слідством військовий місцевий суд,

ВСТАНОВИВ:

 В період з вересня по листопад 2008 року, на території розташування військової частини А0264 в м. Чернівцях, молодший сержант за контрактом ОСОБА_10, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, шляхом обману, а в інших випадках зловживання довірою, неодноразово заволодів чужим майном потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а саме грошовими коштами на загальну суму 17200 (сімнадцять тисяч двісті) гривень, якими розпорядився на власний розсуд.

Злочин підсудний скоїв за наступних обставин.

В   вересні 2008 року, ОСОБА_10, дізнавшись  про  бажання співслужбовця ОСОБА_3 достроково звільнитись з військової служби за контрактом, вирішив шляхом обману заволодіти його грошовими коштами. З цією метою,  він пообіцяв ОСОБА_3, позитивно вирішити для нього питання дострокового звільнення з військової служби за скороченням штатів, використовуючи свої родинні зв’язки з відповідними посадовими особами.  При цьому,  підсудний спочатку повідомив про необхідність передачі йому грошових коштів, а пізніше, в вересні 2008 року отримав на території військової частини А0264 від ОСОБА_3 2000 (дві тисячі) грн. для нібито забезпечення виконання взятого зобов’язання.   Отриманими коштами ОСОБА_10 розпорядився на власний розсуд.

Після цього, в вересні 2008 року, ОСОБА_10, діючи з аналогічною метою і таким же способом, кожного разу повторно, пообіцявши потерпілим допомогти достроково звільнитись з військової служби , отримав від  ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, кожного окремо, грошові кошти в сумі по 2000 (дві тисячі) грн. для нібито забезпечення виконання взятого зобов’язання, якими розпорядився на власний розсуд.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного задуму на заволодіння чужим майном , діючи з аналогічною метою, шляхом зловживання довірою, кожного разу повторно,  ОСОБА_10, в жовтні 2008 року, спочатку повідомив кожному з потерпілих про необхідність передачі йому додатково грошових коштів, для нібито вирішення виниклих ускладнень при оформленні документів на звільнення, а пізніше в жовтні того ж року, на території військової частини А0264 отримав від ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, кожного окремо, по 600 (шістьсот) грн., якими розпорядився на власний розсуд.  

Крім того, в листопаді 2008 року, ОСОБА_10,  діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, зловживаючи довірою, кожного разу повторно, повідомив  потерпілих про необхідність додатково передати йому грошові кошти, нібито для прискорення вирішення питання дострокового звільнення з військової служби, а пізніше, в листопаді того ж року, на території військової частини А0264, отримав від ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_8, кожного окремо, по 300 (триста) грн., а від ОСОБА_7 лише частину необхідних для передачі коштів в сумі 100 (сто) грн. Отриманими коштами підсудний  розпорядився за власним розсудом.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_10, повністю визнав себе винним в пред’явленному обвинуваченні і про мотиви та обставини скоєного дав покази, аналогічні описовій частині вироку.  

Крім того, підсудний показав, що отримуючи грошові кошти від потерпілих він достовірно знав, що не зможе виконати обіцяне, а саме допомогти звільнитись з військової служби до закінчення строку контракту, за скороченням штатів. При цьому, він переслідував мету лише на заволодіння грошовими коштами потерпілих, які витратив на потреби сім’ї, та погашення кредитних зобов’язань в різних банках. В скоєному щиро розкаюється.

Крім особистого визнання своєї вини підсудним ОСОБА_10, його вина у скоєному злочині, повністю підтверджується зібраними по справі і дослідженими в судовому засіданні доказами.

 Так, потерпілий ОСОБА_3 суду показав, що приблизно в вересні 2008 року він особисто повідомив ОСОБА_10, про своє бажання звільнитись достроково з військової служби, на що останній пообіцяв допомогти вирішити таке питання протягом місяця, користуючись своїми родинними зв’язками  з відповідними посадовими особами. При цьому, підсудний повідомив  про необхідність передачі йому грошових коштів в сумі 2000 (двох тисяч) грн. для вирішення питання дострокового звільнення, на що він погодився і через декілька днів в вересні 2008 року, на території військової частини передав ОСОБА_10 вказану суму грошей.

В подальшому, в жовтні і листопаді 2008 року, за пропозицією підсудного він передав останньому додатково гроші в сумі 600 (шістьсот) грн. і 300 (триста) грн. відповідно, які за словами ОСОБА_10, необхідні були для вирішення питання про дострокове звільнення, якого так і не відбулось. Всього він передав підсудному 2900 (дві тисячі дев’ятсот) грн., які після звернення його матері до командира частини в січні 2010 року,  ОСОБА_10 повністю йому повернув. Підсудному ОСОБА_10, він (ОСОБА_3) спочатку повірив і передав кошти, оскільки вважав, що ОСОБА_10 в дійсності має відповідні зв’язки і зможе допомогти йому звільнитись, а пізніше він передавав кошти підсудному, оскільки довіряв і вважав його більш досвідченим військовослужбовцем.

Потерпілий ОСОБА_4, суду показав, що в вересні 2008 року, дізнавшись в розмовах серед військовослужбовців про те, що молодший сержант ОСОБА_10 може допомогти звільнитись з військової служби до закінчення строку контракту за скороченням штатів, він (ОСОБА_4) разом з ОСОБА_5 звернувся до підсуднього. Отримавши обіцянку ОСОБА_10, вирішити таке питання і на пропозицію підсудного він передав, на території військової частини А0264 останньому, в вересні 2008 року 2000 (дві тисячі) грн. для вирішення питання щодо дострокового звільнення, а пізніше в жовтні і листопаді того ж року, там же, додатково 600 (шістьсот) грн. і 300 (триста) грн. відповідно, які за словами ОСОБА_10, необхідні були для вирішення виниклих ускладнень при оформленні документів і прискорення вирішення питання дострокового звільнення. Спочатку він передав кошти підсудному, оскільки повірив його переконливим обіцянкам позитивно вирішити питання дострокового звільнення з військової служби, пізніше додатково передавав кошти, оскільки довіряв, як більш досвідченому військовослужбовцю, в силу виниклих стосунків. Всього він передав ОСОБА_10 2900 (дві тисячі дев’ятсот) грн., але питання дострокового звільнення так і не було вирішено.

Аналогічні покази дав суду і потерпілий ОСОБА_5, зазначивши крім того, що він звертався до ОСОБА_10 з приводу звільнення, а пізніше передавав кошти в присутності ОСОБА_4

Потерпілий ОСОБА_6, суду показав, що в вересні 2008 року до нього звернувся підсудний і запропонував допомогти достроково звільнитись з військової служби за контрактом за 2000 (дві тисячі) грн., на що він погодився і через декілька днів, того ж місяця, на території військової частини А0264 передав ОСОБА_10 вказану суму грошей. Пізніше в жовтні і листопаді того ж року, він (ОСОБА_6) на пропозицію ОСОБА_10 передав йому додатково 600 (шістьсот) грн. і 300 (триста) грн., відповідно, для вирішення, зі слів підсудного, виниклих проблем при оформленні документів і прискорення вирішення питання звільнення. Всього він передав ОСОБА_10 2900 (дві тисячі дев’ятсот) грн. Вперше він передав гроші підсудному, оскільки повірив в його можливості допомогти достроково звільнитись з військової служби, пізніше додатково передавав кошти, оскільки довіряв, як більш досвідченому військовослужбовцю, в силу виниклих стосунків.

Аналогічні покази дали суду, кожен окремо, потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 При цьому ОСОБА_7 зазначив, що вірогідніше за все він передав підсудному всього 2700 (дві тисячі сімсот) грн.

Свої покази кожен з потерпілих, окремо, підтвердив в ході проведення відтворення обстановки і обставин події (т.1 а.с. 77-82, 99-103, 109-116, 123-128, 135-138, 152-155).

Згідно протоколу явки з повинною (т1. а.с.31-33) підсудний ОСОБА_10 01 березня 2010 року з’явився у військову прокуратуру Чернівецького гарнізону і повідомив заявою про вчинений ним злочин.

По службі підсудний характеризується посередньо.

Таким чином, оцінюючи зібрані по справі і досліджені в судовому засіданні докази, суд визнає їх достовірними, а вину підсудного ОСОБА_10 доведеною, в тому, що він в період з вересня по листопад 2008 року, на території розташування військової частини А0264 в м. Чернівцях, діючи з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, шляхом обману та зловживання довірою, неодноразово заволодів чужим майном, а саме грошовими коштами потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на загальну суму 17200 (сімнадцять тисяч двісті) гривень, якими розпорядився на власний розсуд.

Такі дії підсудного ОСОБА_10, суд  розцінює, як шахрайство, вчинене повторно і кваліфікує за ч.2 ст.190 КК України.

Призначаючи підсудному покарання, суд враховує, конкретні обставини справи, а саме тривалість злочинної діяльності ОСОБА_10, заподіяну злочином шкоду, кількість потерпілих від злочину осіб.

В той же час, суд враховує, що до кримінальної відповідальності підсудний притягується вперше, а також думку потерпілих, які не наполягають на суворому покаранні ОСОБА_10.

В якості обставин, що пом’якшують покарання ОСОБА_10, суд визнає,  його щире каяття і сприяння органам досудового слідства в розслідуванні кримінальної справи, а також часткове добровільне відшкодування потерпілим заподіяної шкоди.

         З врахуванням характеру і ступеню суспільної небезпеки вчиненого, а також всіх даних  про особу підсудного, його   характеристики по службі і конкретних обставин справи,  суд вважає за необхідне призначити підсудному покарання у вигляді обмеження волі з альтернативних, передбачених в санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу.

         В той же час, враховуючи  тяжкість злочину, особу винного, його сімейного становища, обумовленого наявністю утриманців і  обставини справи,   суд приходить до переконання про можливість виправлення і перевиховання підсудного ОСОБА_10 без ізоляції від суспільства, а тому застосовує до нього ст.ст.75, 76 КК України і звільняє від відбування покарання з випробуванням.

    На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 322-324, 333-335 КПК України, військовий місцевий суд,-                      

                                                         З А С У Д И В  :      

                ОСОБА_10  визнати винним у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст.190 КК України, на підставі якої,  призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років обмеження волі.

      На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_10  від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком в 2 (два) роки.

      На підставі ст.76 КК України покласти на засудженого   ОСОБА_10  обов’язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи,  а також  повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи або навчання.

      Виконання вироку не здійснювати, якщо засуджений протягом іспитового строку не вчинить іншого злочину і виконає покладені на нього обов’язки.

      Запобіжний захід відносно ОСОБА_10- нагляд командування військової частини А0264 – відмінити.

               Судові витрати по даній кримінальній справі, пов”язані з проведенням фоноскопічної експертизи у  розмірі 1340 (одна тисяча триста сорок) грн. 50 коп. – звернути  на рахунок держави.  

                Після набрання вироком законної сили речовий доказ по справі:

- диктофон «SAMSUNG», який зберігається в кімнаті речових доказів військової прокуратури Чернівецького гарнізону - повернути за належністю – власнику ОСОБА_6.

              Арешт, накладений на майно засудженого ОСОБА_10 – відмінити.

              На вирок може бути подана апеляція у військовий апеляційний суд Центрального регіону,  через військовий місцевий суд Хмельницького гарнізону, протягом 15 діб з моменту його проголошення.

      Головуючий по справі

      Підполковник юстиції                                                                   О.В.Антонюк