ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2009 року № 23936/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
Головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів Олендера І.Я., Шавеля Р.М.,
при секретарі судового засідання Балко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу фермерського господарства «Прислуцьке» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2009 року у справі за позовом прокурора Полонського району в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області до фермерського господарства «Прислуцьке» про стягнення заборгованості по податку на додану вартість,-
В С Т А Н О В И Л А :
В січні 2009 року прокурор Полонського району Хмельницької області звернувся до суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Полонському районі Хмельницької області до фермерського господарства «Прислуцьке», в якому просив про стягнення з відповідача 1864,00 грн. неперерахованих на спеціальний рахунок коштів податку на додану вартість.
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 березня2009 року позов задоволено. Постановлено стягнути з фермерського господарства «Прислуцьке» на користь державного бюджету 1864 грн. податку на додану вартість, використаних не за цільовим призначенням.
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, зазначену постанову оскаржив відповідач фермерське господарство «Прислуцьке», який просить суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану постанову Хмельницького окружного адміністративного суду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції в мотивувальній частині свого рішення посилається на п. 22.21 ст.11 Закону України «Про податок на додану вартість». Проте Законом України «Про першочергові заходи запобігання негативним наслідкам фінансової кризи та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 31.10.2008 р. № 639-VI із Закону України «Про податок на додану вартість» п.п. 11.21, 11.29 виключено. Ці зміни згідно п. 10 набули чинності з 01.01.2009 р. Отже, на час розгляду справи і ухвалення рішення суду (16.03.09р.) п. 11.21 та п. 11.29 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» не діяли.
Представники сторін в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про час, місце та дату апеляційного розгляду, тому на підставі ч.4 ст.196 КАС України, такий проведено за їхньої відсутності.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Згідно п. 11.21 ст. 11 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.
Сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності, які не обрали спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського, лісового господарства та рибальства, передбачений статтею 81 цього Закону, і на загальних підставах вважаються платником податку на додану вартість, за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції.
Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1999 р. № 271 «Про Порядок акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини», передбачено, що на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з податку на додану вартість за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум податку на додану вартість за попередній звітний період.
Залишок податкових зобов’язань відповідно до декларації з податку на додану вартість з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою податку на додану вартість, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою податку на додану вартість, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми податку на додану вартість до бюджету. Не перераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету у безспірному порядку.
Із матеріалів справи вбачається, що фермерським господарством «Прислуцьке» подано декларацію по ПДВ № 15210 від 22.09.2008 року, що підтверджується копією декларації у матеріалах справи, але разом з тим не перераховано 1864 грн. податку на додану вартість на окремий рахунок, тобто допущено нецільове використання зазначених коштів.
Оскільки відповідачем допущено нецільове використання податку на додану вартість в сумі 1864 грн., отриману від реалізації сільськогосподарської продукції, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що таку суму податку необхідно стягнути в примусовому порядку на користь державного бюджету.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції, при ви несені постанови від 16.03.2009 року у справі № 2а-2151/09/2270/1 вірно дано правову оцінку обставинам у справі та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.
На підставі наведеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу фермерського господарства «Прислуцьке» залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 16 березня 2009 року у справі № 2а-2151/09/2270/1 – без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
Судді І.Я. Олендер
Р.М. Шавель
Повний текст ухвали виготовлено 30.04.2010 р.