ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 квітня 2010 року № 12393/09/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі :
головуючого судді Каралюса В.М.,
суддів: Олендера І.Я., Шавеля Р.М.,
при секретарі судового засідання Балко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області на постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 березня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області про стягнення недоплаченої пенсії,-
В С Т А Н О В И Л А:
В лютому 2009 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, в якому просить відновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, стягнути з відповідача на її користь доплату до пенсії за 2007 рік у сумі 1453,50 грн. або з липня 2007 року у розмірі 742,50 грн.
Постановою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 березня 2009 року позов задоволено частково. Визнано відмову Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області № 187/03 від 29.12.2008 року про підвищення розміру пенсії як дитині війни протиправною. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії як дитині війни із урахуванням підвищення на 30% мінімального розміру пенсії за віком, згідно ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», право на яке надане ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятою постановою, Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області подало апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати, та винести нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни» передбачає, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджується Верховною радою України, а не із бюджету Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, тому будь-яких порушень законодавства з боку відповідача не вбачається.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.
На думку колегії суддів суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги позивача, правомірно виходив з того, що останній має право на підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до вимог ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». У зв’язку з тим, що рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 було визнано неконституційними окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», якими було зупинено і обмежено право на отримання спірних доплат, то суд першої інстанції прийшов до переконання, що відмова Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області у проведенні нарахування і виплати позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є протиправною.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо зобов’язання здійснення перерахунку та виплати підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року, оскільки ч.2 ст.152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, тому доводи апеляційної скарги відповідача в цій частині є необґрунтованими.
Крім того, апелянтом у відповідності до ч.1 ст.100 КАС України, не заявлено клопотання про застосування річного строку звернення до суду визначеного ст.99 КАС України, а тому відсутні наведені підстави для відмови позивачу у нарахування та виплаті підвищення до пенсії як дитині війни.
За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов’язання Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області провести нарахування та виплату на її користь підвищення до пенсії за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, а також правомірність задоволення цих вимог судом першої інстанції.
Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України в особі Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, обов’язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.
У відповідності до п.3 ч.2 ст.64 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» обов’язок по здійсненню функції щодо призначення (перерахунку), забезпечення своєчасного та в повному обсязі фінансування і виплати пенсій та надання соціальних послуг покладено на відповідну виконавчу дирекцію Пенсійного фонду України та її територіальні органи і визначення розмірів конкретної заборгованості перед позивачем є неможливим без проведення Управлінняv Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області відповідного перерахунку його пенсії на підставі даних відповідної пенсійної справи, а тому колегія суддів приходить до переконання, що позовні вимоги про нарахування та виплату визначеної позивачем суми заборгованості задоволенню не підлягають.
Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» розмірі колегія суддів не вбачає.
Згідно ст.88 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено що в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов’язаних з розмежуванням джерел виплати пенсій між Державним бюджетом України та Пенсійним фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України, а тому доводи апелянта в частині ненадходження коштів з державного бюджету на дані виплати колегією суддів до уваги не приймаються.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його не спростовують.
На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 16 березня 2009 року у справі № 2а-312/09 – без змін .
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та згідно з вимогами Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами» № 1691-VI від 18 лютого 2010 року може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України у порядку цивільного судочинства протягом двох місяців після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя В.М. Каралюс
Судді І.Я. Олендер
Р.М. Шавель
Повний текст ухвали виготовлено 30.04.2010 р.