Справа № 2-751/2010 року

 РІШЕННЯ

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 липня 2010 року, Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим в складі:

     Головуючого, судді – Козуб О.В.,

     при секретарі – Кузь Т.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Джанкой цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа СГРМФО Джанкойського МВ (по обслуговуванню території м.Джанкой та Джанкойського району) ГУ МВС України в АРК про визнання особи таким, що втратив право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації, -

встановив:

     30.10.2009 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про усунення перешкод у розпорядженні її власністю шляхом визнання відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням у її будинку АДРЕСА_2 та зняття з реєстрації місце його проживання за цієї адресою, посилаючись на ст.ст. 391, 405 Цивільного кодексу України.  

     В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі, підставу або предмет позову не змінила, просила суд визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування жилим приміщенням у будинку АДРЕСА_2 який належить їй на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.06.1993 року, внаслідок відсутності і не проживання відповідача у вказаному будинку понад 1 рік без поважних причин на підставі ст. 405 ЦК України, та зняти з реєстрації місце його проживання у вказаному будинку, пояснивши, що відповідач ОСОБА_2 є колишнім членом сім’ї її дочки ОСОБА_3 – колишнім чоловіком її дочки, оскільки шлюбу між ними розірваний на підставі рішення суду в жовтні 2009 року, він вже не є членом сім’ї її дочки і не має права проживати у цьому будинку – втратив право проживання. Місце проживання її дочки ОСОБА_3, яка не проживає у вказаному будинку з серпня 2009 року і поїхала до Російської Федерації, прийняла громадянство Росії, і відповідача ОСОБА_2 та їх спільної дочки ОСОБА_5, сина ОСОБА_6 зареєстровані у її власному будинку. Позивач зазначила, що вона надавала згоду на проживання відповідача ОСОБА_2 у її будинку і давала згоду на реєстрацію його місця проживання в її будинку як члена сім’ї її дочки ОСОБА_3 –  її чоловіка, оскільки він зареєстрував шлюб з її дочкою ОСОБА_3, він поселявся у вказаний будинок як член сім’ї її дочки, договорів з відповідачем або зі своєю дочкою вона не укладала. Відповідач з квітня 2009 року не проживає у її будинку без поважних причини, проживає у іншої жінки за іншою адресою, чи є у нього інше постійне місце проживання, інше житло вона не знає. Відповідач забрав частину своїх речей у квітні 2009 року, а потім частинами забирав свої речі. Відповідач намагався вселитися у її будинок в липні 2009 року, оскільки не витратив інтерес до житлової площі в її будинку, прийшов з сумкою із своїми речами, але вона його не впустила, перешкоджала йому проживати у її будинку і не впускала його у двір будинку, намагалася вигнати його. Пояснила, що після погіршення стосунків між її дочкою і відповідачем, вони перестали проживати разом, відповідач скривдив дочку і пішов до іншої жінки. З ним неможливо було проживати разом, він влаштовував сварки, у зв’язку з чим вона з дочкою викликала дільничного інспектора, зверталися з заявою до Джанкойського МВ. Відповідач влаштував скандал у липні 2009 року, і раніше влаштовував скандали. Вона сплачує комунальні послуги за відповідача, що підтверджується квитанціями, грошей на комунальні послуги він не надає, вона з позовами про його виселення у зв’язку з неможливістю проживання не зверталася. Зазначила, що має намір зняти з реєстрації відповідача, оскільки він не є членом сім’ї її дочки, шлюб розірваний, він втратив право проживання у її будинку, у зв’язку з чим вона і не впустила його у свій будинок в липні 2009 року, навіщо він їй потрібен у будинку. Позивач не заперечувала, що вона змінила замок у будинку в серпні 2009 року, ключ від замка відповідачу не надавала, оскільки він відповідачу взагалі не потрібен, а змінила вона замок не спеціально, він зламався. 12 або 13 червня 2010 року відповідач знов приходив до неї, сказав їй, що ріднею вони ніколи не були, але ніхто його не виселить.

    В судове засідання з'явився відповідач ОСОБА_2, не визнав позовні вимоги у повному обсязі, просив відмовити у їх задоволенні у повному обсязі, оскільки він не втратив права проживання у будинку позивача, зацікавлений у цій житловій площі, іншого житла у нього немає, тимчасово проживає у іншої жінки за іншою адресою, він не проживав у будинку позивача з квітня 2009 року з поважних причин. Йому перешкоджали позивач та її дочка проживати у вказаному будинку, він намагався вселитися в травні-червні 2009 роки, приходив біля 3-х разів, а потім приходив з речами у липні 2009 року, його не впустили у будинок, викликали дільничного інспектора. Він щоб не сплачувати комунальні послуги за адресою позивача у його тимчасову відсутність, написав заяву с 01.10.2009 року до сільської ради.  Він працює водієм на Придніпровській залізниці і характер його роботи роз’єздний, по декілька днів буває у командировках. Він приїхав у березні 2009 року, а його речі були зібрані і винесені позивачем і її дочкою з будинку, він їх забрав в будинок, переночував там, а наступний день після роботи, він знову знайшов їх в гаражі, дочка позивача та позивач закрилися у будинку і не впускали його в будинок, після чого він пішов з дому наймати квартиру.

     Представник третьої особи СГРМФО Джанкойського МВ (по обслуговуванню території м.Джанкой та Джанкойського району) ГУ МВС України в АРК з'явилася, у судовому засіданні визнала заявлені позовні вимоги позивача і не заперечувала проти їх задоволення з підстав заявлених позивачем, а потім у судових дебатах просила суд прийняти рішення у вказаній справі на підставі наданих матеріалів на розсуд суду, не заперечувала проти того, що відповідач зареєстрований за згодою позивача у її будинку, і до теперішнього часу його місце проживання зареєстровано у будинку позивача.

    Суд, заслухавши пояснення позивача, відповідача, представника третьої особи, дослідивши матеріали цивільної справи № 2-751\2010 року, та оцінивши надані сторонами докази, пояснення свідків ОСОБА_14, ОСОБА_10, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.

     Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.06.1993 року, позивач ОСОБА_1 успадкувала після смерті чоловіка ОСОБА_11 будинок АДРЕСА_2. У вказаному будинку згідно будинкової книги та адресної довідки від 06.04.2010 року зареєстровано місце проживання позивача ОСОБА_1 її дочки ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_2 та їх дітей. Місце проживання відповідача ОСОБА_2 у вказаному будинку зареєстровано з 08.02.1999 року.

    Відповідач ОСОБА_2 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 з 17.01.1985 року, що підтверджено рішенням Джанкойського міськрайонного суду АРК від 06.10.2009 року, яке набрало законної сили. Місце проживання відповідача ОСОБА_2 зареєстровано у будинку позивача ОСОБА_1 за її згодою у зв’язку із реєстрацією шлюбу її дочки ОСОБА_3 з відповідачем, вона надала згоду на його проживання у вказаному будинку як члену сім’ї її дочки, будь-яких договорів найму, оренди, тощо при вселенні і реєстрації позивачем ОСОБА_1 відповідача ОСОБА_2 у її будинок не укладалося, що підтверджено позивачем в судовому засіданні і не оспорюється сторонами, і відповідно до ч. 1 ст. 61 ЦПК України не підлягає доказуванню.

    Рішенням Джанкойського міськрайонного суду АРК від 06.10.2009 року розірваний шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2, розірвання якого зареєстровано 23.04.2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Джанкойського міськрайонного управління юстиції АРК, актовий запис № 94, і ОСОБА_3 видано 23.04.2010 року свідоцтво про розірвання шлюбу НОМЕР_1.

    Згідно акту від 21.10.2009 року, складеного у с.Новостепове Джанкойського району АРК, підтверджено особами, які його підписали: депутатом Ізумруднівської сільської ради Джанкойського району АРК ОСОБА_13, сусідами позивача ОСОБА_14 і ОСОБА_10, що відповідач ОСОБА_2 з квітня 2009 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, а проживає з квітня 2009 року за іншою адресою: АДРЕСА_2 з співмешканкою.

    Відповіддю Голови Ізумруднівської сільської ради Джанкойського району АРК від 01.04.2010 року за № 299\02-22\02-25, повідомлено суду, що згідно даних погосподарської книги № 17 сторінка 28, ас 1136 за 2006-2010 роки, відповідач ОСОБА_2 зареєстрований і проживає за адресою: АДРЕСА_1.

   Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, але оскільки він не проживає, і комунальні послуги не сплачує з 01.10.2009 року по теперішній час, що підтверджено наданою довідкою Відділення № 2 СВК «Ізумрудний» № 68 від 15.06.2010 року.

      З наданих письмових доказів вбачається і встановлено судом, що відповідач ОСОБА_2 не проживає за адресою місця своєї реєстрації з квітня 2009 року, що не оспорюється сторонами і не підлягає доказуванню, а також підтверджується відповіддю за № 59\18056 від 05.08.2009 року та постановою про відмову у порушенні кримінальної справи Джанкойського МВ ГУ МВС України в АРК від 30.07.2009 року, актом від 21.10.2009 року с.Новостепове Джанкойського району АРК. З вищевказаних відповіді та постанови Джанкойського МВ вбачається, що за заявою ОСОБА_3 від 24.07.2009 року проведено перевірку стосовно того, що її чоловік ОСОБА_2 – відповідач у вказаній цивільній справі, 22.07.2009 року вчинив сварку, погрожував їй фізичною розправою, але при проведенні перевірки працівниками Джанкойського МВ було встановлено, що ОСОБА_2 пішов з сім’ї в квітні 2009 року до іншої жінки. 22.07.2009 року ОСОБА_2 приїхав до дому в с.Новостепове Джанкойського району, вул.Садова, б.11, і намагався попасти у будинок і перевірити зберігання його речей у будинку, але його не впустили у будинок, у зв’язку з чим виникла спільна сварка, ініціаторами якої були обидві сторони. Вказана заява ОСОБА_3 була нею відкликана 25.07.2009 року.

      Згідно положень ст. 391 ЦК України, передбачено усунення перешкод у здійсненні власником майна права користування та розпорядження його майном на свій власний розсуд. Гарантуючи захист права власності. Закон надає власнику право вимагати усунення порушень його прав, хоч би ці порушення і не було пов’язані з позбавленням володіння. Об’єктом власності може бути квартира, будинок, садиба. Права власника житлового будинку визначені ст.ст. 383 ЦК України і ст. 150 Житлового Кодексу, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів своєї сім’ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

        Відповідно до ст.41 Конституції України, та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції, закріплено принцип непорушності права приватної власності, а саме право особи на безперешкодне користування, володіння і розпорядження своїм майном, право на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб, що також передбачено ст.ст. 316, 317, 319, 321 ЦК України.

     Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України і приймаючи до уваги положення ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім’ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить на праві власності, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником. Згідно з положення вказаної статті, право користування житлом зберігається за членами сім’ї власника житла, які припинили з ним сімейні відносини.  Ч.4 ст. 156 ЖК України, передбачає збереження права користування житлом для членів сім’ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку. Вказані положення не суперечать ст. 47 Конституції України, ст.9 ЖК України, ст.311 ЦК України, враховуючи що право на житло (користування житлом, усунення перешкод в користуванні ним) підлягає захисту лише у випадках порушення прав особи. Обмеження та втручання у право власника можливе лише на підставах, передбачених законом.

      Суд відмовляючи у задоволенні вимог позивача у повному обсязі, виходить з того, що відповідач ОСОБА_2 є колишнім членом сім’ї дочки позивача, він тривалий час користувався житловим приміщенням у будинку відповідача як член сім’ї її дочки, набув право користування цим приміщенням, при його вселенні між позивачем – власником будинку та відповідачем не було інших угод про порядок користування цим приміщенням, договорів найму (піднайму), оренди не укладалося.

      Відповідно до ч. 3 ст. 405 ЦК України, підставою для визнання особи такою, що втратила права користування житловим приміщенням у будинку власника (втрата членами сім’ї власника будинку права проживання) є їх не проживання у цьому житловому приміщенні понад 1 рік без поважних причин.

   Підстави для визнання відповідача ОСОБА_2 таким, що втратив право на користування житловим приміщенням у будинку позивача відповідно до ч. 3 ст. 405 ЦК України відсутні, оскільки позивач зазначила період, з якого відповідач не проживає у її будинку - квітень 2009 року, що не оспорюється сторонами і підтверджено матеріалами цивільної справи, а звернулася позивач до суду з вказаними вимогами з зазначених у позові підстав 30.10.2009 року, а саме до спливу річного строку з моменту не проживання відповідача у її будинку, на який вона посилається як на підставу позову. Річний строк відсутності відповідача у будинку позивача, який передбачений ч. 3 ст. 405 ЦК України, з моменту коли він пішов, виник у квітні 2010 року, а позивач звернулася до суду 30.10.2009 року – через пів року, і вже у жовтні 2009 року заявлено нею про не проживання відповідача у її будинку більше 1 року.

    Доводи позивача щодо оплати комунальних послуг за відповідача, який не проживає у її будинку не підтверджено, оскільки згідно наданої відповідачем довідки СВК «Ізумрудний», він повідомив про його відсутність за місцем проживання позивача і йому не нараховували плату за комунальні послуги.

    Також, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог позивача з тих підстав, що позивачем не доведено і не надано доказів того, що відповідач не проживав у її будинку більше 1 року та не проживав там без поважних причин, і втратив інтерес до вказаного житлового приміщення, має інше постійне місце проживання. При цьому, суд приймає до уваги пояснення позивача та відповідача щодо не проживання відповідача з квітня 2009 року, письмові докази, які надавалися в підтвердження цих обставин.

    Суд приймає до уваги пояснення свідків ОСОБА_14 і ОСОБА_10, які підтвердили, що відповідач є колишнім зятем позивача, не проживає у будинку позивача приблизно 1 рік з цього часу, але вони точно не могли зазначити з якого часу не проживає відповідач та з яких підстав він не проживає у будинку позивача, чи вивіз він свої особові речі, але свідки підтвердили, що відповідач неодноразово приїжджав до позивача, будь-яких сварок, скандалів вони не бачили і не чули між ними, раніше у позивача з відповідачем також були нормальні стосунки, чули про те, що відповідач має іншу жінку і проживає у неї. Свідок ОСОБА_10 пояснила, що вона бачила відповідача з рюкзаком біля будинку позивача, для чого він приходив не бачила, а також він приїжджав у цьому 2010 році, чому приїжджав вона не знає.

      Суд, вважає, що відповідач не втратив права користування житловим приміщенням у будинку позивача, оскільки він не проживав з квітня 2009 року у вказаному будинку на момент звернення позивача до суду 30.10.2009 року менше 1 року, а також він там не проживав з поважних причини, а саме у зв’язку із перешкоджанням позивача та її дочки проживати у вказаному будинку, що підтверджено в суді поясненнями самої позивача, та відповіддю за № 59\18056 від 05.08.2009 року і постановою про відмову у порушенні кримінальної справи Джанкойського МВ ГУ МВС України в АРК від 30.07.2009 року.

       Суд, відмовляє в задоволенні позовних вимог позивача ОСОБА_1 щодо зняття з реєстрації місце проживання відповідача ОСОБА_2 за вищевказаною у позові адресою, виходить з того, що відповідно до вимог ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» та Примірного регламенту з оформлення документів та контролю з питань реєстрації і зняття з реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, затвердженого Наказом МВС України № 96 від 03.02.2006 року, підставою для зняття з реєстрації місце проживання особи, за відсутністю її письмової заяви, є судове рішення про визнання особи такою, що втратила право проживання у житловому приміщенні, про визнання особи безвісно відсутньою, тощо. Органом, який має повноваження по здійснювати реєстрації або зняття з реєстрації місце проживання особи, є відповідні сектори громадянства, імміграції, реєстрації фізичних осіб.

        На підставі ст.405 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 60, 88, 212, 215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

вирішив:

      Відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа СГРМФО Джанкойського МВ (по обслуговуванню території м.Джанкой та Джанкойського району) ГУ МВС України в АРК про визнання особи таким, що втратив право користування жилим приміщенням та зняття з реєстрації у повному обсязі.

     Рішення може бути оскаржено в Апеляційний суд Автономної Республіки Крим через Джанкойський міськрайонний суд Автономної Республіки Крим шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку, передбаченому ч.4 ст.295 Цивільного процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                                           Козуб О.В.