№2-4100/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
( з а о ч н е )
5 липня 2010 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого – судді Волкової С.Я.
при секретарі Топал А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві, про визнання договору дарування квартири недійсним,
в с т а н о в и в :
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеними вимогами. В заяві зазначила у листопаді 2007 р. попередньо домовились із ОСОБА_2 про те, що той належним чином буде виконувати свої зобов’язання за договором довічного утримання, за яким вона мала передати свою кв.АДРЕСА_1 в м. Києві у власність відповідача, взамін чого той зобов’язувався забезпечувати її утриманням або доглядом довічно, що передбачено ст.744 ЦК України. Також ОСОБА_2 пообіцяв їй належне матеріальне забезпечення, а саме: витрати на продукти харчування, комунальні послуги, для задоволення її побутових потреб, що він і робив на протязі двох років. А 16.02.2007 р. при укладенні договору вона не розібралася в юридичному значенні договору дарування, хоча при його підписанні мала на увазі договір довічного утримання, та не мала наміру дарувати квартиру. До того ж договір дарування є угодою безоплатною, а вони із відповідачем є сторонніми одне одному людьми, вона ж зареєстрована та постійно проживає у цій квартирі. Останній рік відповідач неналежно виконував домовленість щодо матеріальної допомоги та обслуговування її побутових потреб, а іноді і зовсім їх не виконував. А, оскільки наміру дарувати квартиру у неї не було, в момент укладення угоди мала на увазі одержання матеріальної допомоги, тому угода є недійсною.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_1, її представник ОСОБА_3 підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
В судове засідання відповідач ОСОБА_2 не з’явився, про час і місце судового розгляду оповіщений у встановленому порядку.
В судове засідання третя особа: Головне управління юстиції у м. Києві не з’явилася, про час і місце судового розгляду оповіщена у встановленому порядку, від третьої особи надійшла заява про розгляд справи за її відсутності.
Суд, вивчивши матеріали справи, вислухавши учасників судового розгляду, вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст.235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
З наданого суду договору дарування, посвідченого 16.11.2007 р. державним нотаріусом Двадцятої Київської державної нотаріальної контори Фещук Н.І., вбачається, що ОСОБА_1 (дарувальник) подарувала, а ОСОБА_2 (обдарований) прийняв у дар кв.АДРЕСА_1 в м. Києві.
Зазначену угоду було вчинено сторонами для приховання іншого правочину, а саме: договору довічного утримання, оскільки в судовому засіданні достовірно встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 при укладенні договору мали на увазі умови іншого договору, зміст якого передбачається ст.744 ЦК України. Так позивачка в позовній заяві, в судовому засіданні пояснювала, що вона, підписуючи документ, була впевнена, що підписує договір довічного утримання.
Зазначені обставини знайшли своє підтвердження в судовому засіданні в матеріалах справи.
Відповідно до ч.1 ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдарованому) безоплатно майно (дарунок) у власність. Однією з характерних ознак дарування є збільшення обсягу майна обдаровуваного за рахунок зменшення майна дарувальника без одержання останнім майнової взаємності.
Так наді суду документи свідчать про те, що відповідач ОСОБА_2 до укладення угоди дарування власноручно склав розписку від 26.09.2007 р., якою зобов’язувався надавати ОСОБА_1 матеріальну допомогу, продукти харчування та всіляко допомагати їй до її смерті по мірі своїх сил та можливостей. Дії позивачки свідчать про те, що вона не давала згоду на безоплатну передачу свого майна, оскільки відповідач протягом двох років належним чином виконував свої зобов’язання, матеріально допомагав, забезпечував її всім необхідним для задоволення її побутових потреб. Таким чином покладені на ОСОБА_2 права і обов’язки по піклуванню і догляду за ОСОБА_1 породжували правові наслідки щодо договору довічного утримання. Укладений договір дарування не породжує правовідносин щодо довічного утримання та матеріальної допомоги позивачки, тому угода є недійсною, оскільки наміру дарувати квартиру у ОСОБА_1 не було, в момент укладення угоди вона - жінка, ІНФОРМАЦІЯ_1, стара і хвора людина підписала документ, як вважала – договір довічного утримання, мала на увазі одержання матеріальної допомоги, однак фактично була позбавлена права власності на належну їй квартиру.
Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша зацікавлена особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.
Відповідно до ч.1 ст.216 ЦК України недійсність правочину не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.
Відповідно до п.7 постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 6.11.2009 р. “Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” та ч.1 ст.216 ЦК України при визнанні угоди недійсною наступає двостороння реституція, суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину.
Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивачки слід стягнути понесені та документально підтверджені судові витрати у розмірі 1822,56 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.215,216,235,717 ЦК України, ст.ст.3,4,11, 60,88,169,212-215,224-227,290 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
Позов – задовольнити.
Визнати недійним договір дарування кв.АДРЕСА_1 в м. Києві, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, посвідчений державним нотаріусом Двадцятої Київської державної нотконтори Фещук Н.І. 16.11.2007 р., зареєстрований в реєстрі нотаріальних дій за №6-4329.
Повернути кв.АДРЕСА_1 в м. Києві у власність ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1822,56 грн. судових витрат.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії. Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.
СУДДЯ