Справа № 22ц - 6357 2010 рік Головуючий в 1-й інстанції Подколзін В.М.
Категорія 27 Доповідач Пономарьова О.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
22 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Пономарьової О.М.
суддів Бондаренко Л.І.,Зінов’євої А.Г.,
при секретарі Валуйському В.А.,
за участю представника позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку
апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 12 січня 2010 року по цивільній справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
в с т а н о в и в:
27 жовтня 2009 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що в грудні 2008 року він на прохання відповідача передав йому гроші в сумі 10000 доларів США, про що був укладений письмовий договір позики від 24 грудня 2008 року. Про отримання грошей відповідач власноруч написав розписку. Суму позики відповідач повинен був повернути не пізніше 1 серпня 2009 року, але це зобов’язання не виконав. Просив суд стягнути з відповідача суму боргу 82600 грн., проценти за користування грошима, виходячи з облікової ставки Національного банку в сумі 948,56 доларів США або 7835, 10 грн. , а також неустойку в розмірі 1 % від простроченої суми за кожен день прострочення в сумі 71036 грн..
Рішенням Єнакіївського міського суду Донецької області від 12 січня 2009 року позовні вимоги задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 156207, 04 грн., судовий збір в розмірі 1615 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн..
Не погодившись з рішенням суду, відповідач ОСОБА_3 звернувся до апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду і направити справу на новий судовий розгляд. В обгрунтування своїх вимог апелянт посилився на те, що суд допустив грубе порушення норм матеріального і процесуального законодавства, неповно з’ясував обставини справи і зробив висновки, які не відповідають обставинам справи. Суд помилково визначив суму боргу 10000 доларів США, в той час як фактично він отримав від позивача 8800 доларів США, а решта зазначена як майбутні проценти, які він повинен сплатити. Ці обставини повинен був підтвердити позивач і свідки, яких суд не опитав. Суд неправильно провів розрахунок неустойки, оскільки виходив з неправильної суми боргу і не врахував положення ст.ст. 192, 193 ЦК України про те, що платіжним засобом на території України є гривня.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, рішення суду скасувати і направити справу на новий судовий розгляд..
Представник позивача ОСОБА_1 заперечував проти доводів апеляційної скарги і просив рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення відповідача і представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Стягуючи з відповідача заборгованість по договору позики 79905 грн., проценти за користування грошима, розмір яких дорівнює облікової ставки Національного банку України в сумі 7583,74 грн., суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача знайшли своє підтвердження в судовому засіданні і ґрунтуються на законі.
Такий висновок суду, на думку апеляційного суду, є правильним, відповідає встановленим у справі обставинам, вимогам закону.
Відповідно до ст. 1046 ЦК за договором позики одна сторона передає у власність другій стороні грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 24 грудня 2008 року сторони уклали договір, за яким ОСОБА_3 передав ОСОБА_2 10000 доларів США, які позичальник повинен повернути не пізніше 1 серпня 2009 року. Про отримання грошей в сумі 10000 доларів США відповідач власноруч написав розписку, де також зазначив строк повернення боргу 1 серпня 2009 року.
Відповідно до вимог ст. 526, 530 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк ( термін).
Борг відповідачем позивачу 1 серпня 2009 року не повернутий, тому в жовтні 2009 року позивач звернувся до суду за захистом свого права.
Стягуючи на користь позивача за договором суму боргу 79905 грн. та проценти в розмірі 7583,74 грн., суд правильно виходив з вимог закону та розміру грошового зобов’язання, зазначеного в договорі та розписці.
Доводи апелянта про те, що він отримав меншу суму, ніж зазначено в договорі, а суд не допитав з цього приводу позивача та свідків, не можна визнати підставними, оскільки відповідно до ст. 1051 ЦК України якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або бути одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.
Посилання апелянта на те, що договір не відповідає вимогам ст.ст. 192,193 ЦК України, оскільки платіжним засобом в Україні є гривня, не впливають на правильність ухваленого рішення суду.
Відповідно до ст. 533 ЦК України грошове зобов’язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов’язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплати у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. В рішенні суд, на виконання вищевказаних вимог закону, стягнув суму боргу, еквівалентну 10000 доларів США в гривнях за курсом Національного банку України на час ухвалення рішення.
Таким чином у зазначеній частині рішення суду є законним і обґрунтованим і доводи апеляційної скарги в цій частині не є такими, що впливають на рішення суду висновки суду, і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов’язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Пунктом 9 договору від 24 грудня 2008 року, який укладений сторонами, передбачено, що за прострочення виконання зобов’язань за цим договором позичальник виплачує пеню в розмірі одного відсотка від простроченої суми за кожен день прострочення.
Статею 624 ЦК України визначено, якщо за порушення зобов’язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.
Відповідно до вимог ст. 551 ч. 3 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Виходячи з викладеного та враховуючи обставини справи, апеляційний суд вважає можливим зменшити розмір неустойки і стягнути неустойку в розмірі 62218,61 грн..
Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума 149707,35 грн., де 79905 грн. – основна сума боргу, 62218,61 грн. – сума неустойки, 7583,74 грн. – проценти за користування грошима.
У зв’язку з цим рішення в частині стягнення судового збору в розмірі 1615 грн. підлягає зміні і з відповідача належить стягнути судовий збір в розмірі 1497,07 грн..
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316ЦПК України, апеляційний суд, -
в и р і ш и в :
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_2 частково задовольнити.
Рішення Єнакіївського міського суду Донецької області від 12 січня 2010 року змінити і стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 149707,35 грн., судовий збір в сумі 1497,07 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120 грн..
Рішення набирає чинності з моменту його проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання ним законної сили.
Головуючий
Судді