Справа № 22ц-3772 Головуючий у 1 інстанції Стріжакова Т.В.
Категорія 57 Доповідач Хейло Я.В.
У х в а л а
Іменем України
23 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючої: Новікової Г.В.
суддів: Хейло Я.В., Біляєвої О.М.
при секретарі Яменко А.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Торезького міського суду від 18 січня 2010 року за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Торезі про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії,-
в с т а н о в и в :
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії та просив суд поновити пропущений строк для звернення з позовом,визнати неправомірними дії відповідача щодо ненарахування йому доплати до пенсії як «дитині війни» у розмірах встановлених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та стягнути на його користь суму недоплаченої до пенсії державної соціальної допомоги за період з січня 2006 року по липень 2009 року.
Постановою Торезького міського суду від 18 січня 2010 року було частково задоволено позовні вимоги позивача та визнано протиправною бездіяльність управління Пенсійного фонду України в м. Торезі по нездійсненню нарахування та виплати підвищення до пенсії позивачу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 7 грудня 2008 року по 31 жовтня 2009 року в розмірах, передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Стягнуто з управління Пенсійного Фонду України в м. Торезі на користь позивача доплату до пенсії за період з 7 грудня 2008 року по 31 жовтня 2009 року сумі 1076,32 грн. В решті позовних вимог відмовлено через порушення строку звернення до адміністративного суду.
В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення про задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Суд дійшов до висновку, що відповідно до ст. 6 Закону відповідач повинен провести перерахунок та сплатити позивачу недоотримані суми щомісячної державної соціальної допомоги в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком з 7 грудня 2008 року по 31 жовтня 2009 року, оскільки відповідач вказаний перерахунок не зробив, суд визнав, що такі дії відповідача є неправомірними, та зобов’язав відповідача зробити зазначений перерахунок та виплатити кошти. Стосовно решти позовних вимог суд в задоволенні позову відмовив через порушення позивачем строків звернення до адміністративного суду.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити по справі нове рішення про задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Представник відповідача у судове засідання не з’явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином ,надав суду заяву в якій просить розглянути справу у його відсутність.
Заслухавши доповідача, доводи позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення буз змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Апеляційний суд вважає, що рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують.
Згідно з приписами статті 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення 2 вересня 1945 року Другої світової війни було менше 18 років. З паспорту позивача вбачається, що він є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, тому має право на отримання соціальних пільг, встановлених зазначеним Законом.
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до ст. 2 ч. 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни ", з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо необхідності часткового задоволення позовних вимог .
Тобто суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 7 грудня 2009 року звернувся в суд з позовом про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та зобов'язання нарахувати та виплатити щомісячну державну соціальну допомогу з січня 2006 року.
Відмовляючи частково в задоволенні позовних вимог, суд дійшов висновку про порушення позивачем строку звернення до адміністративного суду.
Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, встановлено річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч.1 ст.100 КАС України пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Ухвалюючи постанову про часткову відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції справу розглянув в адміністративному провадженні та дійшов висновку про те, що позивач не навів поважних причин пропуску строку звернення за захистом своїх прав, відповідач наполягав застосувати вказаний строк, а тому суд першої інстанції мав всі підстави для відмови в задоволенні позову з підстав пропуску річного строку звернення до суду.
Доводи апеляційної скарги в тієї частині, що позивач має право на нарахування підвищення до пенсії за 2006 рік не ґрунтуються на законі, оскільки ст.77 Закону "Про Державний бюджет т України на 2006 рік" від 20 грудня 2005 року зупинено на 2006 рік дію ст.6 Закону "Про соціальний захист дітей війни". Положення зазначеної норми закону не скасовано та неконституційними не визнано, що є підставою для відмови у задоволенні позову в частині виплати підвищення пенсії за 2006 рік.
Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та встановлених обставин справи, підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається.
Відповідно до ч.1. ст.303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Постанову Торезького міського суду від 18 січня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий:
Судді: