УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2010 р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Соколовського В.М.,
суддів: Горблянського Я.Д., Беркій О.Ю.,
секретаря Юрків І.П.,
з участю: позивачки ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі про поновлення пропущеного строку на звернення до суду та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни,
за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі на постанову Коломийського міськрайонного суду від 12 березня 2010 року, -
в с т а н о в и л а:
Управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі оскаржило постанову Коломийського міськрайонного суду, якою частково задоволено позов ОСОБА_1
Поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів.
Визнано відмову Управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі щодо виплати ОСОБА_1 щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком – протиправною.
Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі провести нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплаченого підвищення до пенсії як дитині війни 30% мінімальної пенсії за віком, згідно статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з урахуванням виплачених сум.
В решті позову відмовлено за безпідставністю вимог.
В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що рішення судом ухвалено з порушенням норм матеріального права. Хоча рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 року визнано такою, що не відповідає Конституції ст.111 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік і ст.6 Закону діє з 09.07.2007 року, однак жодного
_______________________________________________________________________________ Справа № 22ц- 913/2010 р. Головуючий у 1 інстанції Обідняк В.Д.
Категорія 57 Суддя-доповідач - Горблянський Я.Д.
нормативного акту на виконання даних вимог не було прийнято, не визначено на законодавчому рівні які органи повинні виплачувати підвищування, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку і яким чином обчислювати вказаний розмір.
Відповідно до п. 10 Положення «Про Пенсійний фонд України» кошти фонду використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. Крім того законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком» як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно ст.6 Закону, так як ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування передбачає що мінімальний розмір пенсії за віком, за наявності достатнього страхового стажу, визначеного законом, встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Проте в ч.3 даної статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно ст.3 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Крім цього Законом «Про державний бюджет України на 2008 рік» внесено зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно яких до пенсії або довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни – 10% прожиткового мінімуму осіб, які втратили працездатність. Дана виплата позивачу виплачується в повному обсязі.
Також позивачем було пропущено без поважних причин термін позовної давності, встановлений ст.99 КАСУ України.
Просить дану постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.
Судом першої інстанції встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо захисту порушеного права на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Оскільки, позивач відноситься до кола осіб, які мають право на отримання даного підвищення до пенсії, то суд першої інстанції прийшов до висновку про неправомірність дій відповідача щодо відмови у виплаті доплати до пенсії.
До такого висновку суд першої інстанції прийшов виходячи із наступних підстав.
Згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач відноситься до категорії осіб, які підпадають під дію даного Закону і відповідно до ст.6 цього Закону має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Однак Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» , а «Законом України про державний бюджет на 2008 рік» дану статтю викладено в новій редакції.
Однак, Конституційний Суд України зупинення ст.6 Закону та викладення її в новій редакції визнав неконституційними своїми рішеннями від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року.
Отже, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що позивач мала право на підвищення пенсії, яка їй виплачувалась, за період із 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року в розмірі 30% до мінімальної пенсії за віком.
Оскільки, відповідно до вимог ст. 87 ч.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, який призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-якими строками, то суд зобов’язав відповідача нарахувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.09.2008 року до 31.12.2008 року, відповідно до ч. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни ».
В решті позову ОСОБА_1 правомірно відмовлено, оскільки, рішення Конституційного Суду не стосувалися законодавства, яке діяло за минулий період.
З даними висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, яка підстав для скасування даної постанови та ухвалення нового рішення не вбачає.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст.307,308, ,313-315,317 ЦПК України, колегія суддів ,-
ухвалила :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Коломийському районі відхилити.
Постанову Коломийського міськрайонного суду від 12 березня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з
дня набрання законної сили.
Судді: В.М. Соколовський
Я.Д. Горблянський
О.Ю. Беркій