У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 червня 2010 р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Соколовського В.М.,
суддів: Горблянського Я.Д., Беркій О.Ю.,
секретаря Ільків О.А.,
з участю: представника апелянта ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в місті Коломиї про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни з перерахунком пенсії та стягнення моральної шкоди,
за апеляційними скаргами Управління Пенсійного фонду України в місті Коломиї та ОСОБА_2 на постанову Коломийського міськрайонного суду від 03 березня 2010 року, -
в с т а н о в и л а:
В грудні 2009 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до Управління Пенсійного фонду України в місті Коломиї, в якому просив зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії та стягнути недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни. Позовні вимоги мотивував тим, що він є дитиною війни і згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01 січня 2006 року йому повинна виплачуватись щомісячна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2009 роках йому така допомога не виплачувалась, що суперечить рішенню Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року щодо визнання неконституційними положень Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» та ст.22 Конституції України щодо неможливості обмежень державних соціальних гарантій. Вважав, що йому недоплачено соціальну допомогу як дитині війни відповідно до встановленого прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність в розмірі 6001 грн. 09 коп. Про належні йому як дитині війни виплати відповідач йому не повідомив, про факт порушення своїх прав дізнався із публікацій у пресі. Тому просив поновити пропущений ним строк для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів та стягнути з відповідача недоплачену йому державну соціальну допомогу до пенсії за період з 2006 по 2009 роки в сумі 6001 грн. 09 коп., а також моральну шкоду в сумі 2000 грн. і судові витрати по справі. Від вимоги про накладення арешту на рахунки відповідача відмовився в судовому засіданні.
Постановою Коломийського міськрайонного суду від 03 березня 2010 року позов задоволено частково. Визнано бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Коломиї щодо невиплати на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 22 травня 2008 року по 17 грудня 2009 року – протиправною. Зобов’язано Управління Пенсійного фонду України в місті Коломиї провести нарахування та виплату на користь ОСОБА_2 підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 22 травня 2008 року по 17 грудня 2009 року включно, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком, встановленого абзацом 1 частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням виплачених сум.
На дану постанову Управління Пенсійного фонду України в місті Коломиї подало апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В скарзі апелянт зазначає, що рішення судом ухвалено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права. Зокрема, вважає, що судом неправильно застосовано положення ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», яка застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, а тому не може застосовуватися при призначенні 30% надбавки за Законом України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідно до підпункту 2 абзацу 1 пункту 41 Закону України № 107-УІ від 28.12.2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визначено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Таке підвищення встановлено частиною 4 статті 14 Закону України № 3551-ХІІ від 22.10.1993 року «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і складає 10-ть відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Виходячи з цього, апелянт рахує, що починаючи з 01.01.2008 року позивачу правильно нараховувалось підвищення до пенсії в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 та 22. 05. 2008 років визнано такими що не відповідає Конституції норми ЗУ «Про державний бюджет України» на 2007- 2008 роки якими зупинено дію ст.6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» , однак Верховною Радою рішень, щодо врегулювання норм які були визнанні неконституційними не приймалося.
_______________________________________________________________________________ Справа № 22ц- 859 /2010 р. Головуючий у 1 інстанції Хільчук І.І.
Категорія 57 Суддя-доповідач Соколовський В.М.
Враховуючи цю обставину, Кабінетом Міністрів України було врегульовано питання пенсійного забезпечення, зокрема і осіб, яким пенсія призначена відповідно до Закону України № 2195-ІУ від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни», шляхом прийняття постанови № 530 від 28.05.2008 року «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», що набрала чинності з 22.05.2008 року. Пунктом 8 вказаної Постанови встановлено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня 2008 року – 48 грн. 10 коп.; з 01 липня 2008 року – 48 грн. 20 коп.; ; з 01 жовтня 2008 року – 49 грн. 80 коп. Тому, починаючи з 22 травня 2008 року позивачу нараховувалась пенсія із підвищенням, в розмірах, передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року, тобто з дотриманням норм діючого законодавства.
Також на вказану вище постанову суду подав апеляційну скаргу і ОСОБА_2, який просив постановити нове рішення про задоволення в повному обсязі його позовних вимог до Управління Пенсійного фонду України в місті Коломиї про нарахування та виплату надбавки до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період 2006-2008 роки, стягнення моральної шкоди в сумі 2000 грн. та судові витрати.
Скаргу мотивував тим, що постанова судом ухвалена всупереч нормам Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та без повного врахування рішення Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року. Вважає, що ігнорується п.5 рішення Конституційного Суду, який має преюдиційне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді спірних правовідносин, які виникають внаслідок дії положень статей визначених законів, які визнані неконституційними. Тобто суди повинні приймати рішення без доведення і не можуть бути спростовані при розгляді судами справ. Також вважає, що він довів перед судом і спричинення йому моральної шкоди.
Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта – Управління Пенсійного фонду Ковріжних В.В., який вимоги скарги підтримав, дослідивши матеріали справи та обговоривши мотиви і доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що скарга до задоволення не підлягає.
Суд першої інстанції встановив, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо захисту порушеного права на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Оскільки, позивач відноситься до кола осіб, які мають право на отримання даного підвищення до пенсії, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про неправомірність дій відповідача, який згідно із Положенням про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженим постановою Пенсійного фонду України від 30.04. 2002 року здійснює перерахунок підвищення до пенсії.
Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Ураховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, норма статті 6 «Про соціальний захист дітей війни» в редакції 2004 року поновила свою дію у 2007 році з 09. 07. 2007 року, у 2008 році - з 22. 05. 2008 року на підставі рішень Конституційного Суду України, якими зупинення ст.6 Закону та викладення її в новій редакції визнано неконституційними від 09.07.2007 року та 22.05.2008 року.
Тому ОСОБА_2 має право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, тому суд першої інстанції зобов»язав здійснити щомісячну виплату підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за відповідний період з урахуванням виплачених сум, за винятком періоду з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та раніше, право на яке позивач втратив, пропустивши строк звернення до суду з позовною вимогою.
Також суд правомірно відмовив позивачу в задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, поскільки, вини останнього у її заподіянні позивачу не вбачається за відсутності причинно-наслідкового зв’язку між шкодою і протиправними діями чи бездіяльністю заподіювача. Окрім того, така шкода не доведена перед судом самим позивачем.
Отже, відсутність конкретного механізму фінансування витрат, пов»язаних із забезпеченням даного виду соціального захисту осіб, не може бути підставою для позбавлення позивача на отримання зазначеної допомоги, реалізація якої є обов»язком держави, тому посилання апелянта на відсутність коштів та достатньо врегульованого порядку не може бути взята до уваги.
Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційних скарг його законності не спростовують.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 307,308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів ,-
У Х В А Л И Л А :
Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в місті Коломиї та ОСОБА_2 відхилити.
Постанову Коломийського міськрайонного суду від 03 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий: В.М. Соколовський
Судді: Я.Д. Горблянський
О.Ю. Беркій