У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
„18” травня 2010р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Соколовського В.М.,
суддів: Бідочко Н.П., Матківського Р.Й.,
секретаря Сурмачевської У.С.,
з участю: представника апелянтки ОСОБА_1, представників відповідачів – виконкому Івано-Франківської міськради Гуменного О.І. та ЖЕО № 4 Яворського М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_4 до виконкому Івано-Франківської міської ради, житлово-експлуатаційної організації № 4 м. Івано-Франківська про зобов’язання виділити їй квартиру АДРЕСА_1,
за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Богородчанського районного суду від 11 грудня 2009 року,-
в с т а н о в и л а :
ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом, в якому зазначала, що протягом 22-х років вона перебуває на квартирному обліку по місцю роботи на отримання житла і є першою у списку. Квартира, на яку вона претендує, після смерті попереднього власника ОСОБА_5 була визнана відумерлою спадщиною і перейшла у власність територіальної громади міста Івано-Франківська. Спільним рішенням адміністрації та профкому ЖЕО № 4 м. Івано-Франківська вказана квартира виділена їй як службова і нею проведено певні роботи по
________________________________________________________________________________
Справа № 22-ц-668/2010р. Головуючий у 1 інстанції Битківський Л.М.
Категорія 41 Суддя-доповідач Соколовський В.М.
облаштуванню квартири. За таких підстав просила зобов'язати ЖЕО № 4 м. Івано-Франківська підготувати необхідний пакет документів про розподіл їй квартири АДРЕСА_1 і передати документи до виконкому Івано-Франківської міської ради на затвердження. Також просила зобов'язати виконком Івано-Франківської міської ради виділити їй спірну квартиру та видати на неї ордер.
Рішенням Богородчанського районного суду від 11 грудня 2009 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено за його безпідставністю.
На дане рішення ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, вказуючи на його незаконність через порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вважає, що суд не керувався ст.8 Конституції України, яка встановлює верховенство права. При цьому, при ухваленні рішення суд припустився помилки, оскільки, вона не ставила жодної вимоги про надання їй квартири як службової. Вона ж претендує на спірну квартиру як ордерну. Не звернув уваги суд і на норми житлового законодавства, а саме: статті 42, 43, 45 ЖК України та пункти 3 і 44 Правил обліку громадян, які підтверджують її першочергове право на спірне житлове приміщення – квартиру АДРЕСА_2. Суд не врахував, що вона перебуває на черзі для отримання житлового приміщення з 1987 року, тобто більше 22-х років під № 1 в ЖЕО № 4 міста Івано-Франківська, де увесь цей час працює двірником. Суд безпідставно вважав, що Івано-Франківський міськвиконком має приймати рішення про переведення квартири в службову і через це суд не вправі зобов’язувати виконком – орган місцевого самоврядування здійснити вказані заходи. Однак, вона не ставила вимогу про переведення квартири в службову і тому суд прийшов до необґрунтованого висновку, який не відповідає обставинам справи. Не врахував суд і того, що вона з сім’єю привела квартиру в належний стан, здійснила ремонтні роботи, на що затратила значні кошти, вже більше двох років проживає в квартирі, в яку вселилася з дозволу адміністрації ЖЕО № 4 міста Івано-Франківська та профкому, за погодженням управління житлово-комунального господарства Івано-Франківського міськвиконкому. Відмовивши їй у позові, суд спонукає виконком міської ради до вчинення дій на позбавлення її житла, що є порушенням ст.47 Конституції України. В зв’язку з цим, просила скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.
В судовому засіданні представник апелянтки ОСОБА_1 підтримала вимоги апеляційної скарги з вище наведених мотивів та просила її задовольнити.
Представник виконкому Івано-Франківської міської ради Гуменний О.І. скаргу не визнав, вважає її безпідставною, а рішення - законним і обґрунтованим, яке просив залишити в силі, відмовивши у задоволенні скарги.
Представник ЖЕО № 4 м. Івано-Франківська Яворський М.М. вимоги скарги визнав, вважає її обґрунтованою, тому просив задовольнити апеляційну скаргу, рішення скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4
Вислухавши доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_4 працює двірником у ЖЕО № 4, перебуває по місцю роботи на квартирному обліку для отримання службового житла під № 1 (а.с.20). За згодою адміністрації та профкому ЖЕО № 4 вона з сім’єю зайняла як службову квартиру АДРЕСА_2 (а.с.47-48).
Відповідно до ст.118 ЖК України, жиле приміщення включається до числа службових виключно за рішенням виконавчого комітету відповідної місцевої ради. Порядок надання жилих приміщень громадянам та вселення до них визначено ст.ст.51, 58 ЖК України. Зокрема, жилі приміщення в будинках житлового фонду місцевих рад надаються громадянам виконавчим комітетом такої ради, а єдиною підставою для вселення в житло є ордер.
Про те, ордер позивачці на вселення у спірне житло не надавався, будь-яких рішень виконкому Івано-Франківської міської ради про переведення спірної квартири у службове житло не приймалось і з такою ініціативою ЖЕО № 4 міста Івано-Франківська до виконкому не зверталось, що не було спростовано представниками позивачки та ЖЕО № 4.
Отже, за даних обставин, суд першої інстанції, відповідно до житлового законодавства, прийшов до обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 за їх безпідставністю, поскільки, нею не доведено правомірність заселення у спірну квартиру та відсутність правових підстав у суду зобов’язати міськвиконком вирішити питання про надання квартири чи переведення її до службового житла в зв’язку з тим, що вирішення таких питань є виключною компетенцією виконавчого органу місцевого самоврядування.
З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.
Твердження апелянтки про неврахування судом всіх обставин по справі та невідповідності його висновків обставинам справи, що призвело до порушення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає надуманими і голослівними, які не можуть братися до уваги.
Судом першої інстанції повно та всебічно досліджено обставини справи та дано їм вірну юридичну оцінку, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують законності та обґрунтованості постановленого судом рішення, підстав для скасування якого колегія cуддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Богородчанського районного суду від 11 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий-суддя В.М. Соколовський
Судді: Н.П. Бідочко
Р.Й. Матківський
Згідно з оригіналом
Суддя В.М. Соколовський