У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 лютого 2010 р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі :
головуючого Соколовського В.М.
суддів: Пнівчук О.В., Ясеновенко Л.В.,
секретаря Балагури М.О.,
з участю: відповідача-позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні власністю та за позовом ОСОБА_1 до Болехівської міської ради, ОСОБА_3 про визнання незаконним рішення виконавчого комітету Болехівської міської ради за № 19 від 06.02.2003 року щодо введення в експлуатацію житлового будинку по АДРЕСА_1, 49 в м. Болехові, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого на ім’я ОСОБА_4, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Болехівського міського суду від 02 грудня 2009 року,-
в с т а н о в и л а :
Ухвалою Болехівського міського суду від 11 вересня 2008 року позови ОСОБА_3 та ОСОБА_1 об’єднані в одне провадження.
При розгляді даної справи в суді першої інстанції відповідач-позивач ОСОБА_1 збільшив свої позовні вимоги та просив скасувати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на спадкове майно у вигляді домоволодіння по АДРЕСА_1, 49 у м. Болехові.
Рішенням Болехівського міського суду від 02 грудня 2009 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Зобов’язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_3 у користуванні погребом (літера «Е»). В решті
____________________________________________________________________
Справа № 22-ц-248/2010р. Головуючий у І інстанції Поляниця М.М.
Категорія 5 Суддя-доповідач Соколовський В.М.
позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судові витрати в розмірі 16 грн. та 200 грн. за надання правової допомоги.
Частково задоволено і позов ОСОБА_1. Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 13.02.2003 року серії САА № 929518, видане на ім’я ОСОБА_4, в частині визнання за ним права власності на гараж (літера «В»), вбиральню (літера «Ж»), криницю (1), ворота (№ 2). Скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане державним нотаріусом Долинської районної державної нотаріальної контори 29.03.2003 року та зареєстроване в реєстрі за № Д-182 ОСОБА_3 після смерті спадкодавця ОСОБА_6, яка була спадкоємцем ОСОБА_4, в частині спадкового нерухомого майна на гараж (літера «В»), вбиральню (літера «Ж»), криницю (1), ворота (№ 2). Також скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 10.04.2003 року, видане на ім’я ОСОБА_3, в частині визнання за ним права власності на гараж (літера «В»), вбиральню (літера «Ж»), криницю (1), ворота (№ 2). В решті позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 81 грн. судових витрат та 200 грн. витрат за надання правової допомоги.
На дане рішення ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, вказуючи, що судове рішення в частині відмови йому в задоволенні позову до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні гаражем та в частині задоволення позову ОСОБА_1 до нього є таким, що суперечить нормам чинного законодавства та у зазначеній частині підлягає до скасування. Судом не враховано, що ОСОБА_1 не надано жодного документу про належність йому майна, право власності на яке було встановлено рішенням виконкому Болехівської міської ради за № 19 від 06.02.2003 року. При цьому, ОСОБА_1 не ставив питання про визнання за ним права власності на спірне майно, а суд, всупереч нормам процесуального законодавства, в мотивувальній частині рішення констатував факт порушення його майнових прав, хоча він не являється власником спірного майна, що підтверджується інвентарною справою, актом введення в експлуатацію від 03.04.1983 року, рішенням виконкому Болехівської міської ради від 12.04.1984 року. Також суд безпідставно взяв до уваги покази допитаних в судовому засіданні свідків про те, що господарські споруди були побудовані ОСОБА_1 за власні кошти. Однак, суд не взяв до уваги, що згідно чинного на той час законодавства ОСОБА_1 міг ставити питання не про визнання за ним права власності на побудовані споруди, а на відшкодування затрат на будівництво, якщо він надавав свою допомогу забудовнику не безоплатно. Необґрунтованим є і висновок суду про те, що акт про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального житлового будинку від 28.01.2003 року виготовлений без фактичного обстеження будинку, виходячи з того, що в акті зазначено, що будинок є двоповерховий, а фактично – одноповерховий. Проте, вважає, що описка щодо житлового будинку не може знецінювати вказаний документ, який містить відомості про надвірні будівлі, і який було затверджено рішенням виконкому Болехівської міської ради за № 19 від 06.02.2003 року. При цьому, суд не врахував, що ні в міської ради, ні у працівника СЕС, прізвище якого значилось в акті від 28.01.2003 року, не мали жодних претензій до будинковолодіння НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 ні під час прийняття його в експлуатацію, ні під час його експлуатації, ні під час набуття ним, апелянтом, права власності на будинковолодіння. Не взяв до уваги суд і того, що належність спірного приміщення (гаражу) до будинковолодіння НОМЕР_1 підтверджено документами з інвентарної справи: зведеним актом вартості будівель від 09.08.2002 року; журналом зовнішніх обмірів від 09.08.2002 року; оціночним актом. При цьому, в інвентарній справі відсутні будь-які записи про наявність самовільного будівництва чи переобладнання. Такі докази свідчать про безпідставність висновків суду, що гараж не був завершеною будівлею, що він не був введений в експлуатацію та що гараж знаходився на земельній ділянці ОСОБА_1 Допустив суд і порушення норм процесуального права щодо меж судового розгляду, поскільки, ОСОБА_1 не заявлялись позовні вимоги про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.04.2003 року, виданого на його, апелянта, ім’я. Безпідставним є і висновок суду про те, що ОСОБА_1 не пропустив строків позовної давності, оскільки, вважає, що ОСОБА_1 було відомо набагато раніше, а ніж в серпні 2008 року, про факт належності спірних будівель саме йому, апелянту. Скасовуючи свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 29.03.2003 року в частині визнання за апелянтом права на гараж, вбиральню, криницю, ворота, суд не застосував належної норми матеріального права, не навів підстав для такого скасування. За таких обставин, просив скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні його позовних вимог до ОСОБА_1 щодо усунення перешкод в користуванні гаражем та в частині задоволення позову ОСОБА_1 до нього і Болехівської міської ради про скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 13.02.2003 року в частині визнання права на гараж, вбиральню, криницю, ворота, виданого на ім’я ОСОБА_4, скасування свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 29.03.2003 року в частині визнання за апелянтом права на гараж, вбиральню, криницю, ворота, виданого на ім’я апелянта, скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 10.04.2003 року в частині визнання за апелянтом права на гараж, вбиральню, криницю, ворота, виданого на ім’я апелянта та в цій частині ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов до ОСОБА_1 щодо усунення перешкод в користуванні гаражем, відмовити ОСОБА_1 в задоволенні усіх позовних вимог, а рішення в частині задоволення його позовних вимог до ОСОБА_1 щодо усунення перешкод в користуванні погребом та в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні решти позовних вимог – залишити в силі.
В судове засідання апелянт чи його представник не прибули, хоча належно були повідомлені про розгляд справи.
Відповідач-позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнали, вважають її безпідставною, а рішення – законним і обґрунтованим, яке просили залишити без змін, відмовивши в задоволенні скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, заперечення проти скарги відповідача-позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що актом про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуального житлового будинку від 28.01.2003 року прийнято в експлуатацію домоволодіння по АДРЕСА_1, 49 у м. Болехові за померлим ОСОБА_4, яке складається з житлового будинку, літньої кухні, гаражу, шопи, стодоли, погребу, вбиральні, криниці (а.с.28).
Рішенням виконкому Болехівської міської ради від 06.02.2003 року за № 19 затверджено вище вказаний акт та зобов’язано Івано-Франківське ОБТІ зареєструвати домоволодіння за зазначеною адресою за померлим ОСОБА_4 (а.с.31).
На підставі такого рішення Івано-Франківським ОБТІ 13.02.2003 року видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно на ім’я ОСОБА_4, яке складається з житлового будинку, літньої кухні, гаража, шопи, стодоли, погреба, вбиральні, криниці, воріт, 2-ох огорож (а.с.30).
Державним нотаріусом Долинської районної державної нотаріальної контори 29.03.2003 року було видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім’я ОСОБА_3, котрий є спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_6 – дружини ОСОБА_4 (а.с.5).
У технічному паспорті від 09.08.2002 року на домоволодіння по АДРЕСА_1 наявні суттєві суперечності в порівнянні з інвентарною справою на дане домоволодіння (а.с.7-11). Так, із дослідженої інвентарної справи № 1391 домоволодіння ОСОБА_4 вбачається, що станом на 02 січня 1987 року у домоволодінні не було жодної господарської споруди, що підтверджується актом вартості споруд, де вказано тільки житловий будинок вартістю 6192 карбованці (а.с.183). У технічному паспорті зазначено рік побудови літньої кухні, гаража – 1982 рік, погреба – 1981 рік (а.с.7-11). Внесені у свідоцтво про право власності на ім’я ОСОБА_4 господарські споруди були вписані 09.08.2002 року інженером ОБТІ після проведення обмірів на замовлення позивача-відповідача ОСОБА_3 В самому акті про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуального житлового будинку від 28.01.2003 року (а.с.28) також є суттєві неточності: зазначено, що будинок є двоповерховим, коли фактично встановлено, що він одноповерховий. Тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується і колегія суддів, що такий акт було виготовлено без фактичного обстеження домоволодіння в натурі, тільки на підставі даних інвентарної справи.
Рішенням виконкому Болехівської міської ради за № 60 від 30.03.1973 року ОСОБА_1 було надано земельну ділянку для будівництва індивідуального житлового будинку за рахунок землекористування ОСОБА_4 (а.с.36). Згідно такого рішення ОСОБА_1 було виготовлено технічну документацію на будівництво (а.с.35). Завершений будівництвом житловий будинок і господарські споруди було введено в експлуатацію 03.03.1984 року, що підтверджується актом про закінчення будівництва і введення в експлуатацію індивідуального будинку. Крім житлового будинку в експлуатацію було введено літню кухню, сарай, колодязь, вбиральню (а.с.34).
Зазначений акт був затверджений рішенням виконкому Болехівської міської ради за № 107 від 03.04.1984 року (а.с.33).
Як вбачається із дослідженої інвентарної справи № 2157 на домоволодіння по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1, на плані присадибної ділянки від 06.01.1984 року нанесено житловий будинок, сарай, літня кухня, вбиральня, криниця, огорожа. Крім того, на план нанесено приміщення, яке примикає до літньої кухні (тепер спірний гараж), яке не було завершене будівництвом, а тому не введене в експлуатацію. Окрім того, в матеріалах інвентарної справи наявний оціночний акт, виготовлений 06.01.1984 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 побудовано криницю, ворота, огорожу (а.с.186).
Рішенням сесії Болехівської міської ради від 16.06.2004 року ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку, площею 0,21 га, по АДРЕСА_1 для обслуговування будинку і ведення селянського господарства (а.с.76).
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, відповідно до норм ст.ст.319, 391 ЦК України, прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_3 в частині усунення перешкод зі сторони ОСОБА_1 у користуванні погребом, поскільки, погреб було побудовано навпроти житлового будинку, що належить ОСОБА_3 та на його земельній ділянці. Що стосується вимоги ОСОБА_3 про усунення перешкод зі сторони ОСОБА_1 у користуванні гаражем, то суд вірно відмовив у її задоволенні, оскільки, суду не подано доказів, що приміщення під гараж побудоване спадкодавцем ОСОБА_4, що спростовується і матеріалами інвентарної справи.
Також суд, відповідно до норм ст.132 ЦК України ( в редакції 1963 року, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та ст.48 Закону України «Про власність», правомірно частково задовольнив і позов ОСОБА_1, скасувавши відповідні свідоцтва на ім’я ОСОБА_4 в частині визнання за ними права власності на гараж, вбиральню, криницю та ворота, і дані об’єкти нерухомого майна залишив у володінні та користуванні за ОСОБА_1, оскільки, вони побудовані ОСОБА_1 та належать йому на праві власності з 1984 року, що підтверджується матеріалами інвентарних справ на домоволодіння. Що стосується шопи, стодоли і погреба, на які також претендував ОСОБА_1, то судом вірно визнано правомірність володіння даними об’єктами на праві власності за ОСОБА_3, тому і відмовив ОСОБА_1 в задоволенні цих його позовних вимог.
При цьому, суд дійшов правильного висновку, що ОСОБА_1 не пропущено строку позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права, поскільки, про порушення своїх майнових прав він дізнався в серпні 2008 року, і що не було спростовано ОСОБА_3
Отже, з такими висновками суду першої інстанції погоджується і колегія суддів, а доводи апелянта про невідповідність висновків суду обставинам справи вважає безпідставними, оскільки, вони заперечуються дослідженими матеріалами справи.
Суд першої інстанції правильно з’ясував фактичні обставини справи і дав їм належну правову оцінку на підставі діючого законодавства, постановивши правильне і законне рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обгрунтованості, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись, ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Болехівського міського суду від 02 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Судді В.М. Соколовський
О.В. Пнівчук Л.В. Ясеновенко