Справа № 22ц-8207 2010 рік Головуючий у 1 інстанції Бухтіярова І.О.
Категорія 19 Доповідач Пономарьова О.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
6 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Пономарьової О.М.
суддів Соломахи Л.І., Бондаренко Л.І.,
при секретарі Валуйському В.А.,
за участю позивача ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку
цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного вищого навчального закладу «Донецький інститут соціальної освіти» (далі ПВНЗ «ДІСО») про визнання договору частково недійсним, скасування наказу, зобов’язання виконання певних дій, за апеляційною скаргою ПВНЗ «ДІСО» на рішення Ворошиловського районного суду міста Донецька від 21 квітня 2010 року , -
в с т а н о в и в:
В лютому 2010 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом до відповідача і зазначав, що він був прийнятий студентом на заочне відділення ПВНЗ «ДІСО» . Між ним і відповідачем укладений договір від 1 вересня 2009 року про те, що він зобов’язаний оплачувати послуги з освіти, а ДІСО надасть йому ці послуги з навчання і видасть диплом про закінчення учбового закладу встановленого зразка. За послуги надані йому з освіти він зобов’язаний виплачувати замовнику щомісячно, згідно п.1.2 договору, 05.09.09 р., 05.10.09 р., 05.11.09 р., 05.12.09 року – 1300 грн. Згідно з п.5.2. Договору у разі несвоєчасної оплати, починаючи з 5 дня за кожен день прострочення нараховується пеня в сумі 0,5 % за кожен день прострочення. В п.5.3 договору вказано, що у разі заборгованості виконавець , тобто відповідач, має право відрахувати замовника з ПВНЗ «ДІСО». Але не зазначено про кількість днів заборгованості, що суперечить вимогам ст. 212 ЦК України. За повторне поновлення в учбовий заклад встановлені якісь додаткові умови, з якими його не ознайомили, а в договорі вони не зазначені. На домашню адресу йому прийшло повідомлення за підписом невідомої особи від імені ректора Романенко Ю.А., зареєстроване 11 грудня 2009 року про відрахування його з навчального закладу за невчасну сплату за навчання і крім того зобов’язання сплатити послуги в сумі 1300 грн., які йому ніхто не надавав. Навчання оплачено з запізненням, а саме 26 грудня 2009 року, тому повинна бути нарахована пеня за прострочену оплату на 16 днів. Про відрахування він дізнався коли прийшов на сесію 18 січня 2010 року. Просив визнати пункт.5.3 договору таким, що суперечить Конституції України і ст.ст. 203, 212 ЦК України. Зобов’язати ректора ДІСО допустити його до занять без яких-небудь додаткових оплат і скасувати п.1.3. наказу № 1029/с від 11 грудня 2009 року ректора ОСОБА_3, оскільки підставою відрахування позивача стала несвоєчасна сплата за навчання, а за цією підставою можливо тільки нарахування пені.
Рішенням Ворошиловського районного суду м. Донецька від 21 квітня 2010 року частково задоволений позов. Скасований п.1.3 наказу ПВНЗ «ДІСО» від 11 грудня 2009 року № 1020/с , щодо відрахування студента 1 курсу заочної форми навчання факультету філології, журналістики і перекладу ОСОБА_1 у зв’язку з несвоєчасною сплатою за навчання. Ректор ПВНЗ «ДІСО» зобов’язаний допустити ОСОБА_1 до навчання без яких-небудь додаткових оплат. З відповідача на користь держави стягнуті судові витрати. У задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання договору частково недійсним – відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду, ПВНЗ «ДІСО» звернувся до апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду, оскільки воно не ґрунтується на законі.
В судове засідання апеляційної інстанції представник відповідача не з’явився, про час та місце судового розгляду повідомлений належним чином.
Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 заперечували проти доводів апеляційної скарги і просили її відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення позивача та його представника, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Частково задовольняючи позов в частині скасування п.1.3. наказу ПВНЗ «ДІСО» від 11 грудня 2009 року № 1029/с щодо відрахування ОСОБА_1 та зобов’язуючи ректора ПВНЗ «ДІСО» допустити ОСОБА_1 до навчання, суд першої інстанції виходив з того, що позивач був незаконно відрахований з числа студентів, оскільки згідно з договором підставою для відрахування може бути заборгованість, а в наказі про відрахування сформульовано «у зв’язку з несвоєчасною сплатою за навчання», що не передбачено ні договором , ні законом.
Проте такий висновок суду не ґрунтується на встановлених в судовому засіданні обставинах та вимогах закону.
Відповідно до ст. 65 Закону України « Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року, з подальшими змінами та доповненнями, вищий навчальний заклад відповідно до свого статуту може надавати фізичним та юридичним особам платні послуги у галузі вищої освіти .
Судом встановлено, що наказом ректора ПВНЗ «ДІСО» № 705/с від 19 серпня 2009 року ОСОБА_1 зарахований на 1 курс заочної форми навчання факультету філології і журналістики по спеціальності журналістика. 1 вересня 2009 року між ОСОБА_1 та ПВНЗ «ДІСО» укладений договір про підготовку бакалавра, за яким виконавець (ПВНЗ «ДІСО») взяв на себе зобов’язання за рахунок коштів замовника (ОСОБА_1) здійснити навчання (підготовку), далі освітня послуга, на рівні державних стандартів освіти, видати документ про освіту державного зразка за умови проходження повного курсу навчання, виконання навчального плану та складання державних іспитів. Замовник зобов’язався своєчасно вносити плату за отриману освітню послугу в розмірах та термінах, що встановлені договором. Пунктом 4 Договору передбачено, що загальна вартість освітньої послуги складає 23900грн., сума оплати за 2009-2010 навчальний рік складає 5200 грн.. Замовник вносить плату за навчання згідно п.4.2 Договору за квитанціями, виданими банком. Пунктом 4.2 передбачено, що оплата вноситься за 2009-1010 навчальний рік в строки до 5 вересня – 1300 грн., до 5 грудня 1300 грн., до 5 березня – 1300 грн., до 1 червня 1300 грн..
З наданої довідки про оплату навчання, яку не оспорюють позивач та його представник, оплата проведена 9 вересня 2009 року в сумі 400 грн., 23 вересня 2009 року в сумі 600 грн., 24 листопада 300 грн.. Станом на 11 грудня 2009 року ОСОБА_1 мав заборгованість по оплаті за навчання в сумі 1300 грн..
Згідно з п.5.2. Договору у разі несвоєчасної оплати, починаючи з 5 дня за кожен день прострочення нараховується пеня в сумі 0,5 % за кожен день прострочення.
Така пеня позивачу нараховувалась за несвоєчасну сплату суми за навчання в вересні 2009 року.
Пунктом.5.3 договору передбачено, що у разі заборгованості виконавець , тобто відповідач, має право відрахувати замовника з ПВНЗ «ДІСО».
Статтею 45 Закону України «Про вищу освіту» передбачено, що особи, які навчаються у вищих навчальних закладах, можуть бути відраховані з вищого навчального закладу за порушення умов контракту.
З наказу № 1029/с від 11 грудня 2009 року вбачається, що студент 1 курсу заочної форми навчання спеціальності «журналістика» факультету філології, журналістики і перекладу відрахований у відповідності до пункту першого статті 45 Закону України «Про вищу освіту», пункту 6.11. Статуту ПВНЗ «ДІСО» , пункту 6.1. Положення про оплату за навчання ПВНЗ «ДІСО», затвердженого наказом ректора від 1 вересня 2009 року № 257, за порушення умов контракту .
За таких обставин висновок суду про незаконне відрахування позивача з числа студентів та скасування п.1.3 вищеназваного наказу суперечить встановленим обставинам.
Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи.
Позивач та його представник не заперечували, що на час видання наказу ОСОБА_1 мав заборгованість по сплаті за навчання в сумі 1300 грн., тому у відповідача були підстави для відрахування його у зв’язку з порушенням умов контракту, а саме п.5.3 договору від 1 вересня 2009 року.
Тому рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з відповідача судових витрат на користь держави підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні вимог позивача.
Рішення суду в частині відмови ОСОБА_1 про визнання договору частково недійсним не оскаржувалось.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
в и р і ш и в :
Апеляційну скаргу ПВНЗ «ДІСО» задовольнити.
Рішення Ворошиловського районного суду м. Донецька від 21 квітня 2010 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та стягнення з ПВНЗ «ДІСО» судових витрат скасувати і ухвалити нове рішення.
Відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог до ПВНЗ «ДІСО» про скасування наказу про його відрахування та зобов’язання виконати певні дії.
В решті рішенні суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили .
Головуючий:
Судді: