Справа № 22ц – 7051                                                     Головуючий в 1 інстанції Князьков В.В.

Категорія  27                                                                                  Доповідач   Висоцька  В.С.

                                         У Х В А Л А

                         І М Е Н Е М            У К Р А Ї Н И

 8 липня   2010 року                                                                   м. Донецьк

Апеляційний        суд          Донецької        області  

 в       складі:

                   головуючого  ВИСОЦЬКОЇ В.С.

                   суддів               БІЛЯЄВОЇ О.М., КОНДРАТЬЄВОЇ  О.М.

при секретарі    Суліма Є.Ю.

за  участю     представника  позивача ОСОБА_1

представника  відповідача  ОСОБА_2          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1  на рішення Ворошиловського  районного суду м.  Донецька   від  14 квітня   2010 року по справі за позовом ОСОБА_3   до закритого акціонерного товариства ( далі -  ЗАТ)  «ОТП Банк»  про  визнання договорів недійсними  

                                      В С Т А Н О В И В

   Рішенням Ворошиловського  районного суду м.  Донецька   від  14 квітня   2010 року в задоволенні    позовних  вимог   ОСОБА_3  до  ЗАТ   «ОТП Банк»  про  визнання договорів недійсними відмовлено.

                     В  апеляційній  скарзі   ОСОБА_3, в інтересах якого діє за довіреністю ОСОБА_1  (а.с.67)  посилається  на   порушення  вимог матеріального та процесуального  закону  та  порушує питання про скасування зазначеного судового рішення та ухвалення нового рішення про   задоволення позову позивача.

                     Позивач  зазначив, що суд прийшов до помилкового висновку про те, що   при укладенні договору не були порушені вимоги ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» та норми  діючого ЦК України. Суд не врахував, що  мали місце суттєві зміни умов кредитного договору, до грудня 2008 року він виконував договір відповідно до його умов, в подальшому виконання договору стало неможливим через підвищення курсу долара США. Він запропоновував відповідачу врегулювати виниклі питання шляхом переговорів, був згоден сплачувати кредит по курсу долара США 5.05 грн., який існував на час укладання договору або продовжити строку договору  на 5 років, але відповідач безпідставно відмовився.

               В судовому засіданні представник  позивача  ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу.          

               Представник  відповідача  ОСОБА_2   заперечував проти задоволення скарги.

               Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга   підлягає  відхиленню, рішення суду  -  залишенню без змін    з наступних  підстав.

                Судом  встановлено, що 29 березня 2007  року між  ОСОБА_3 та ЗАТ   «ОТП Банк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк»,  було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк передав  16 800 доларів США позивачу, а позивач зобов’язався повернути кредит шляхом щомісячної суми виплат в доларах США.  З метою забезпечення повернення кредиту між позивачем та відповідачем був укладений договір застави. 25 грудня 2009 року  між сторонами укладено додатковий договір до кредитного договору, яким сторони визначили графік платежів.

Відмовляючи в задоволенні  позовних  вимог, суд першої інстанції виходив з того, що   договори не суперечили Закону України «Про захист прав споживачів» та іншим нормативним актам. Відповідач ЗАТ   «ОТП Банк» мав право укладати кредитний договір та видавати кредит в іноземній валюті. Відповідач  попередив позивача, що для погашення тіла кредиту та відсотків  за користування кредитом позивач повинен сплачувати тільки долари США та відповідач  інформував його про наявність ризику щодо коливання курсу долара США до національної валюти.

                  Висновок суду відповідає закону та матеріалам справи.

                  Судом  встановлено, що  правовідносини сторін  врегульовані Главою 71, параграфом 3 глави 49 ЦК України,   кредитним договором,  договором застави автотранспортного засобу,  укладеними  між сторонами тощо.

   Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

                  Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

                  Згідно ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

                    Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором  банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати  грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст.1055 ЦК України кредитний договір  укладається у письмовій формі.

Звертаючись з позовом та уточнивши позовні вимоги, позивач, як на підставу вимог посилався на те, у банку немає законних підстав для видачі кредитів в іноземній валюті,  банк не ознайомив його з інформацією про всі умови кредитування, тому договір не відповідає вимогам закону.

                   Як правильно встановлено судом і це підтверджено змістом укладеного у встановленому законом порядку договором від   29 березня 2007 року,  банк передав  гроші позивачу в сумі 16 800 доларів США, позивач  зобов’язався прийняти, належним чином використати та повернути вказані кредитні кошти у строки, зазначені в кредитному договорі  -  29 березня 2013 року  зів сплатою суми щомісячно. Повернення кредиту здійснюється в доларах США (п.п.2 ч.1, п.1.7.3 ч.2 договору (а.с. 8-11). 25 грудня 2009 року  між сторонами укладено додатковий договір до кредитного договору (а.с. 15-16).

                 Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та умов цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності  таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог що звичайно ставляться.

                  Відповідно до ч.2 ст. 524 ЦК України сторони можуть визначить грошовий еквівалент зобов’язання в іноземній валюті.

                  Відповідач на момент укладення договору мав генеральну банківську ліцензію на право здійснення банківських операцій, визначених п.п.5-11 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», серед яких передбачено право на здійснення операцій з валютними цінностями.

За таких підстав доводи позивача про незаконне укладення договору в іноземній валюті є неспроможними.

Доводи апеляційної скарги  позивача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування спростовується  анкетою – заявкою, умовами договору, підписаними власноручно позивачем.

 Доводи апеляційної скарги про те, що позивач не був попереджений про можливі ризи та договір суперечить ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» також  спростовуються матеріалами справи.

                    За таких обставин суд прийшов до обґрунтованого висновку про те, що  з підстав, заявлених позивачем, не можна визнавати договори недійсними, оскільки вони відповідають вимогам закону.

                  Доводи апеляційної скарги про те, що позивач  запропоновував відповідачу врегулювати виниклі питання шляхом переговорів, був згоден сплачувати кредит по курсу долара США 5.05 грн., який існував на час укладання договору або продовжити строку договору  на 5 років, але відповідач  відмовився, не можуть бути підставою для визнання  недійсними.

                    Відповідно до п.3 ч.1 ст.203 ЦК України, на яку позивач посилається в апеляційній скарзі, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Проте з цих підстав позов  про визнання договорів недійсними  не заявлявся. Судом правильно вирішена справа  в межах заявлених вимог відповідно до ст. 11 ЦПК України .

                  Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що оскаржуване рішення як таке, що відповідає вимогам матеріального і процесуального закону, слід залишити без змін відповідно до ст. 308 ЦПК України.

                  Доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст. 307 п.1 п. 1, 308,  314, 315 ЦПК України, апеляційний суд  

                                                      У Х В А Л И В

            Апеляційну скаргу представника позивача  ОСОБА_3 – ОСОБА_1  відхилити.  

            Рішення Ворошиловського  районного суду м.  Донецька   від  14 квітня   2010 року залишити без змін.

           Ухвала   апеляційного суду набирає законної сили з моменту  її проголошення.

           Касаційна скарга може бути подана протягом двох місяців з дня набрання законної сили   ухвалою   апеляційного суду.

              Головуючий                                                                                              В.С.Висоцька

              Судді                                                                                                             О.М.Біляєва

                                                                                                                           О.М.Кондратьєва