Справа № 22ц – 8189 Головуючий у 1 інстанції Клименко В.П.
Категорія: 57 Доповідач: Біляєва О.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 липня 2010 року Апеляційний суд Донецької області у складі:
головуючого Солодовник О.Ф.,
суддів Біляєвої О.М., Лук’янової С.В.,
при секретарі Суліма Є.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області на рішення Докучаєвського міського суду Донецької області від 11 травня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги, -
В С Т А Н О В И В:
В квітні 2010 року ОСОБА_1 пред’явила в суд даний позов до Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську (далі – УПФУ в м. Докучаєвську), посилаючись на те, що вона віднесена до категорії «діти війни». Відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання щомісячної соціальної допомоги до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. ОСОБА_2 в 2009 році відповідачем така доплата здійснювалась в розмірі 10% мінімальної пенсії, що становить 49 гр. 80 коп. щомісячно. Внаслідок неправомірних дій УПФУ в м. Докучаєвську, за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року недоплачено 1195 гр. 20 коп.
ОСОБА_1 просила задовольнити позов.
Рішенням Докучаєвського міського суду Донецької області від 11 травня 2010 року позов задоволено: стягнуто з Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області на користь ОСОБА_1 недоплачену щомісячну соціальну допомогу як дитині війни з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року в сумі 1195 гр. 20 коп.; понесені судові витрати – судовий збір 51 гр. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 гр.
Не погоджуючись з рішенням суду, Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області подало апеляційну скаргу, в якій порушує питання про скасування рішення і ухвалення нового рішення про відмову в позові, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
В обґрунтування доводів скарги відповідач зазначив, що виплати позивачу здійснювалися відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». Суд безпідставно задовольнив вимоги позивача про повернення понесених ним судових витрат, оскільки цілі, на які використовуються кошти Пенсійного фонду, визначені в статті 73 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Використання коштів на інші цілі, не передбачені цим Законом, заборонено.
Апеляційний суд частково задовольняє апеляційну скаргу з наступних підстав.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» і здійснити позивачу відповідні нарахування ( за той період часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але на порушення зазначеної статті таких нарахувань не проводило.
Зазначений висновок відповідає вимогам закону та наданим доказам по справі.
З обставин справи вбачається , що позивач відповідно до вимог ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відноситься до соціальної групи «діти війни», що підтверджується копіями паспорта та посвідчення . Факт перебування позивача на обліку в Управлінні Пенсійного Фонду України в м. Докучаєвську Донецької області визнано відповідачем, який сплачує йому пенсію за віком та додатково нараховує щомісячне підвищення до пенсії в 2009 році в розмірі 49,80 грн.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції на момент звернення позивача передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не можуть бути взяті до уваги.
Розмір мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись зазначене підвищення до пенсії, необхідно проводити з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого частиною першою ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність. Іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено.
Відповідно до вимог ст. 2 ч. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Як передбачено положеннями ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» зі змінами та абз.1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у 2009 році для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 01 січня 2009 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Таким чином, розмір мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2009 року становить 498 грн., а з 1 листопада 2009 року, згідно з Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року № 1646-У1, – 573 грн.
Враховуючи положення ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог з 1 січня 2009 року по 31 грудня 2009 рік.
Доводи апеляційної скарги, що виплата проводилася відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», не можуть бути прийняті до уваги.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, застосування відповідачем норм вказаної постанови істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.
Суд правильно прийшов до висновку, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягала ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, однак при розрахунку суми недоплати суд неправильно застосував норми матеріального права та припустився помилки, оскільки суд виходив з розміру мінімальної пенсії, яка складає 498 гр. ОСОБА_2 з 01 листопада 2009 року прожитковий мінімум, встановлений для осіб, які втратили працездатність, з якого слід виходити для визначення розміру мінімальної пенсії за віком, було збільшено до 573 гр.
Таким чином, з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року недоплачено ОСОБА_1 996 гр. = 498 гр. 30% х 10 міс. – 49,80 гр. х 10 міс.; з 01 листопада по 31 грудня 2009 року – 244 гр. 20 коп. = 573 гр. х 30% х 2 міс. – 49,80 гр. х 2 міс., всього з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року – 1240 гр. 20 коп.
Апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для зміни рішення. Апеляційний суд змінює рішення в частині визначення розміру суми, що підлягає стягненню з відповідача за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року на користь ОСОБА_1 з 1195 гр. 20 коп. на 1240 гр. 20 коп.
Відповідно до вимог частини 3 статті 303 ЦПК України апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права.
Рішення суду в частині стягнення на користь позивача судових витрат є законним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновки суду. В силу ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Доказом понесення ОСОБА_1 судових витрат є банківські квитанції на ас. 1, 2.
Крім того, згідно зі ст. 82 ЦПК України, апеляційний суд при прийнятті апеляційної скарги до розгляду відстрочив відповідачеві сплату витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи до ухвалення рішення суду.
Таким чином, з УПФУ в м. Докучаєвську підлягають стягненню на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи 120 гр.
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.3, ст.309, 316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області задовольнити частково.
Рішення Докучаєвського міського суду Донецької області від 11 травня 2010 року в частині визначення розміру суми недоплати щомісячного підвищення до пенсії, що підлягає стягненню з Управління Пенсійного фонду України в м. Докучаєвську Донецької області на користь ОСОБА_1 як дитині війни, за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року змінити з 1195 гр. 20 коп. на 1240 гр. 20 коп.
В решті рішення залишити без змін.
Стягнути з УПФУ в м. Докучаєвську Донецької області на користь держави не сплачені при подачі апеляційної скарги витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 гр. (розрахунок 31213263700004, отримувач – Державний бюджет м. Донецька Ворошиловського району, ЄДРПОУ – 34686537; МФО – 834016, банк – ГУ ДКУ в Донецькій області).
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий Судді