Справа № 22ц-8234     2010 рік                                                           Головуючий  в 1-й інстанції Якубенко О.Б.

Категорія    42                                                                                       Доповідач Пономарьова О.М.

У   Х  В  А  Л  А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

6 липня  2010 року         Апеляційний суд Донецької області в складі:

        головуючого судді   Пономарьової О.М.

        суддів                        Бондаренко Л.І.,   Соломахи Л.І.,

        при секретарі            Валуйському В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку

апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 18 лютого 2010 року по цивільній справі за  позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення, -

в  с  т  а  н  о  в  и  в:

    Рішенням  Куйбишевського районного суду м. Донецька від 18 лютого 2010 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про виселення  з АДРЕСА_1.

    Не погодившись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 звернулася до апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення суду та задовольнити її позовні вимоги, оскільки суд першої інстанції не розглянув повно та об’єктивно надані нею докази, не врахував, що відповідач безоплатно живе у її квартирі, чим порушує вимоги ст. 162 ЖК України. Відповідач  порушує правила співжиття, створив умови для неможливого мешкання з ним в одній квартирі.

            В судове засідання апеляційної інстанції  сторони не з’явилися, про час та місце  судового розгляду повідомлені належним чином.

            Суд першої інстанції,  відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що  відповідач вселився в квартиру як член сім’ї власника - позивачки у справі і за її згодою,  і може бути виселений з підстав, передбачених ст.ст. 116, 157 ЖК України, наявність яких позивачкою не доведено.

            Заслухавши доповідь судді апеляційного суду,  дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача про виселення ОСОБА_2  не підлягають задоволенню.

            Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи,  що позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача про виселення і зазначала, що в 1994 році вони уклали шлюб і з 2000 року проживають в спірній квартирі АДРЕСА_2, яка належить їй на праві власності. В вересні 2009 року вони розірвали шлюб і вона має намір  продати квартиру, про що попереджала відповідача і просила його знятися з реєстрації в цій квартирі. Відповідач на ці попередження не реагує, створив умови, які не дають можливості нормально проживати в квартирі і фактично перешкоджає їй в користуванні та розпорядженні власним майном.

    Відповідно до вимог ст. 157 ЖК України  членів сім’ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу,  яка передбачає,  якщо наймач, члени його сім’ї або інші особи, які проживають разом з ним систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання чи громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Відмовляючи в задоволенні вимог позивачки, суд правильно послався на норми ст. 156 ЖК України про те, що члені сім’ї власника квартири, які проживають разом з ним у цієї квартирі, користуються жилим приміщенням нарівні з власником квартири, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням;. Припинення сімейних відносин з власником квартири не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

    Крім того, суд обґрунтовано зазначив, що   позивачкою не надано доказів наявності підстав для виселення відповідача, передбачених ст. 116 ЖК України.

Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана належна оцінка. Спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства.

  Наведені в апеляційних скаргах доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов’язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.

              Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

      Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -

                                                                у х в а л и в :

            Апеляційну скаргу  позивача ОСОБА_1  відхилити.

            Рішення Куйбишевського    районного суду  м. Донецька від 18 лютого 2010 року з алишити без змін.

            Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції – Верховного Суду України - протягом двох місяців з часу набрання нею законної сили.

                    Головуючий

                     Судді