Справа 22ц-7738 Головуючий у 1 інстанції Завгородній Є.П.
Категорія 24 Доповідач Біляєва О.М.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Зінов’євої А.Г.,
суддів Біляєвої О.М., Олєйникової Л.С.,
при секретарі Семенченко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом комунального підприємства «Макіївтепломережа» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості з оплати послуг з теплопостачання за апеляційною скаргою відповідачів на рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 05 травня 2010 року,
В С Т А Н О В И В :
В березні 2010 року комунальне підприємство «Макіївтепломережа» (далі – КП «Макіївтепломережа») пред’явило позов до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення 4173 гр. 79 коп. за відпущену теплову енергію за період з 01 серпня 2007 по 01 лютого 2010 року.
В ході розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги, просив стягнути вказану заборгованість з оплати за теплову енергію з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 солідарно, оскільки вони є співвласниками квартири АДРЕСА_1.
Рішенням Гірницького районного суду м. Макіївки від 05 травня 2010 року позов задоволено: стягнуто солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за відпущену теплову енергію 4173 гр. 79 коп., понесені витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 гр.; на користь держави судовий збір 51 гр.
Не погоджуючись з рішенням, відповідачі звернулися до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій порушують питання про скасування рішення та ухвалення нового рішення про відмову в позові, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права.
В обґрунтування скарги апелянти зазначили, що при ухваленні рішення суд не прийняв до уваги, що за згодою позивача їх квартира з 2006 року відключена від системи теплопостачання, про що є відповідні акти. Висновок суду про те, що відсутній акт про відключення споживачів від мережі централізованого опалення та постачання гарячої води, спростовується матеріалами справи. Доказів про отримання ними в спірний період послуг позивач не надав суду. Посилаючись на Правила відключення споживачів…, затверджено постановою КМУ № 1268 від 31.10.2007 року, суд не зважив, що опалювальні прилади в квартирі були демонтовані в 2006 році.Стягуючи суму, суд порушив п. 6 ст. 20 Закону «Про житлово-комунальні послуги», згідно з якою споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг. Крім того, судом не враховано, що між сторонами відсутній договір про надання послуг з теплопостачання.
В судовому засіданні ОСОБА_1, який діє в своїх інтересах та в інтересах обох повнолітніх дітей, ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_4, та представник відповідачів адвокат ОСОБА_5 підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній мотивів та просили її задовольнити.
Позивач, інтереси якого на підставі довіреності представляє ОСОБА_6, просив відхилити апеляційну скаргу, рішення залишити без змін.
Апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно з п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, підставами для зміни рішення суду першої інстанції є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Розглядаючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі ОСОБА_4 зареєстровані та проживають у приватній квартирі АДРЕСА_1; не оплачують послуги з теплопостачання, в зв’язку з чим виникла заборгованість в сумі 4173 гр. 79 коп. з 01 серпня 2007 року до 01 лютого 2010 року, яка підлягає стягненню з відповідачів солідарно. Заперечення відповідачів про те, що належна їм квартира відключена від центрального опалення, відхилені судом з тих підстав, що 11 травня 2006 року відповідачам надано дозвіл на відключення від системи центрального опалення, однак ОСОБА_4 не представили відповідній комісії для затвердження акт про відключення.
Однак повністю погодитись з таким висновком суду не можна з огляду на таке.
Статтями 20, 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначені обов’язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, обов’язком споживача є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом, а обов’язком виконавця – надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення зі споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 є співвласниками в рівних частках (по ј) квартири АДРЕСА_2; зареєстровані та проживають в квартирі.
Згідно з п. 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.
Правилами передбачено, що в разі відмови споживача від користування послугами з теплопостачання він має право розірвати договір та вимагати відключення відповідних мереж за умови технічної можливості, оскільки при цьому не повинні порушуватися санітарно-гігієнічні, теплотехнічні вимоги та експлуатаційні показники інших квартир багатоквартирного житлового будинку.
Крім того, Державний Комітет з питань житлово-комунального господарства своїм листом від 23 квітня 2003 року щодо влаштування індивідуального опалення в квартирах багатоквартирних житлових будинків раді Міністрів АР Крим, обласним, Київській та Севастопольській міській державній адміністрації роз’яснив, що відключення споживачів від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання може здійснюватися за умови встановлення в усіх квартирах та нежилих приміщеннях будинку індивідуальних опалювальних приладів або встановлення в усіх квартирах окремих секцій чи під’їздів будинку індивідуальних опалювальних приладів за наявності технічної можливості повного відключення від центрального опалення цих секцій або під’їздів.
Дозвіл на відключення споживача від користування послугами із централізованого опалення та гарячого водопостачання надається органами місцевого самоврядування.
Суд встановив, що 11 травня 2006 року міжвідомча комісія з розгляду питань, пов’язаних з відключенням споживачів від мереж центрального опалення і гарячого водопостачання та установку індивідуального опалення, прийняла рішення про надання ОСОБА_4 дозволу на відключення від мереж центрального опалення та установку індивідуального опалення згідно технічних умов.
Комісія зазначила, що відключення приміщення від внутрішньобудинкових мереж центрального опалення виконується монтажною організацією в міжопалювальний період. Після закінчення робіт складається акт про відключення квартири представниками власника будинку, комунального підприємства «Макіївтепломережа» та відкритого акціонерного товариства «Макіївгаз», який надається заявником у Комісію для затвердження. Після затвердження акта на черговому засіданні Комісії сторони переглядають умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання (ас. 26).
З матеріалів справи та пояснень відповідачів видно, що процедура відключення ОСОБА_4 не дотримана. Зокрема, після демонтажу мережі центрального опалення акт про відключення квартири представниками власника будинку, комунального підприємства «Макіївтепломережа» та відкритого акціонерного товариства «Макіївгаз» не складався і в Комісію для затвердження не надавався.
Єдиною підставою для зняття з обліку та припинення відповідних нарахувань є зазначений акт про відключення.
На необхідність надання відповідних документів для зняття з обліку та припинення нарахувань неодноразово зверталась увага відповідачів контролером КП «Макіївтепломережа», що підтверджується наявними в матеріалах справи актами.
За таких підстав суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачами ОСОБА_4 не дотримано процедури відключення приміщення від внуртішньобудинкових мереж центрального опалення, тому у КП «Макіївтепломережа» не було законних підстав для зняття з обліку та припинення відповідних нарахувань.
На підтвердження своїх вимог позивачем надано розшифровку суми заборгованості відповідачів з урахуванням проведення перерахунків (ас. 4-5). Нарахування оплати проводились у відповідності із діючими тарифами.
Положення пункту 28 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, яким передбачено, що споживачі, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення. Оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства, до спірних правовідносин не застосовуються.
Згідно з поясненнями відповідачів, про що вони зазначали і в апеляційній скарзі, автономне опалення у квартирі АДРЕСА_1 не встановлено.
Щодо доводів скарги про відсутність договору між сторонами, то вони не є обґрунтованими, оскільки між сторонами існують фактичні договірні відносини про що свідчить відкриття особового рахунку позивачем на ім’я ОСОБА_1, який не закрито.
Обов’язок власника квартири укласти договір на надання житлово-комунальних послуг та оплачувати надані послуги передбачено також п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків в редакції, яка затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 24.01.2006 року № 45.
Таким чином, необхідність укладення договору на надання житлово-комунальних послуг передбачена законом і його укладення визначено як обов’язок, а не право сторін.
Апеляційний суд визнає, що доводи скарги про відсутність договору між сторонами та відповідно обов’язку відповідачів на оплату наданих позивачем послуг не ґрунтуються на законі.
Оскільки в період з 01 серпня 2007 року до 01 лютого 2010 року відповідачі не вносили плату за відпущену теплову енергію, а доказів про невиконання позивачем у спірний період своїх обов’язків з надання послуг суду не представили, висновок суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог є правильним.
Однак, стягуючи з відповідачів суму заборгованості солідарно, суд не врахував, що спірна квартира належить ОСОБА_1 на праві спільної часткової власності.
Таким чином, апеляційний суд вважає за необхідне змінити судове рішення, стягнувши з кожного відповідача на користь КП «Макіївтепломережа» заборгованість з оплати по 1043 гр. 45 коп. (4173 гр. 79 коп. : 4) та по 7 гр. 50 коп. (30 гр. : 4), сплачених позивачем витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
Крім того, покладаючи на відповідачів обов’язок сплатити солідарно судовий збір на користь держави, судом не прийнято до уваги, що ОСОБА_2 є інвалідом 2 групи за загальним захворюванням і згідно з законом звільнена від сплати судового збору; витрати компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
З відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 стягується судовий збір на користь держави по 12 гр. 75 коп. з кожного (51 гр. : 4).
Керуючись ст.ст.307 ч.1 п.3, ст.ст.309, 316 ЦПК України, апеляційний суд
В И Р І Ш И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Гірницького районного суду м. Макіївки Донецької області від 05 травня 2010 року змінити:
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь комунального підприємства «Макіївтепломережа» заборгованість з оплати за послуги з теплопостачання з 01 серпня 2007 року до 01 лютого 2010 року по 1043 гр. 45 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи по 7 гр. 50 коп. з кожного.
Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь держави судовий збір по 12 гр. 75 коп. з кожного.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з часу набрання законної сили.
Головуючий
Судді