Справа 22ц-7580 Головуючий у 1 інстанції Молчанов В.А.
Категорія 57 Доповідач Біляєва О.М.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Зінов’євої А.Г.,
суддів Біляєвої О.М., Олєйникової Л.С.,
при секретарі Семенченко С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі Донецької області про стягнення недоотриманої надбавки до пенсії за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі на рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 16 квітня 2010 року,
В С Т А Н О В И В :
В березні 2010 року ОСОБА_1 пред’явила в суд даний позов до Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі (далі – УПФУ в Олександрівському районі), посилаючись на те, що вона є дитиною війни. Згідно зі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» має право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, починаючи з 01 січня 2006 року. Однак відповідач не проводить відповідних виплат, в зв’язку з цим з 01 січня 2006 року до 01 січня 2010 року утворилась заборгованість в загальній сумі 4879 гр. 50 коп.
Позивач просила задовольнити позов.
Рішенням Олександрівського районного суду від 16.04.2010 року позов задоволено частково: стягнуто з УПФУ в Олександрівському районі на користь ОСОБА_1 за 2006 рік, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року ; з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за 2009 рік 3692 гр. 90 коп. В решті позову відмовлено. Стягнуто з відповідача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 120 гр.
УПФУ в Олександрівському районі, не погоджуючись з рішенням, звернулося до Апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та ухвалити нове рішення про відмову позивачеві у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування скарги апелянт зазначає, що суд не зважив на те, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. До статті 6 вказаного закону неодноразово вносилися зміни; останньою редакцією було передбачено підвищення дітям війни в розмірі 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп та від 22.05.2008 року № 10-рп зазначені зміни визнані неконституційними. Однак ніяким нормативно-правовим актом не передбачено відновлення дії статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни» в редакції до 01 січня 2008 року. У 2008 році виплати провадились у відповідності з постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року. На їх думку, відсутні підстави вважати, що саме органи Пенсійного фонду України повинні виплачувати таке підвищення із бюджету Пенсійного фонду. Крім того, суд неправильно застосував до спірних правовідносин положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки за цією нормою розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише в разі призначення пенсії за вказаним Законом. При розгляді спору судом безпідставно поновлено строк звернення до суду, встановлений ст. 257 ЦК України. Також вважають, що суд необґрунтовано стягнув з відповідача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, оскільки такі видатки спеціальним кошторисом УПФУ в Олександрівському районі на 2010 рік не передбачені, а кошти Пенсійного фонду не можуть використовуватися на цілі, не передбачені спеціальним законом.
Апеляційний суд частково задовольняє апеляційну скаргу.
Згідно з п. 4 ч. 1 статті 309 ЦПК України, підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 віднесена до категорії «діти війни»; протягом 2006-2009 років мала право на отримання підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, розмір якої не може бути меншим ніж прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність. Порушене право підлягає поновленню за 2006 рік, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року. Позовні вимоги щодо стягнення недоплачених сум за період з 01.01.2007 по 09.07.2007 року та з 01.01.2008 року по 22.05.2008 року безпідставні.
Рішення суду в частині відмови в позові сторонами не оскаржується.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в оскаржуваній частині, апеляційний суд визнає, що повністю погодитись з висновком суду не можна з огляду на таке.
Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивач відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" відноситься до соціальної групи "діти війни".
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції на момент звернення позивача передбачає, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Законом України від 20 грудня 2005 року «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено дію статті 6 Закону «Про соціальний захист дітей війни».
Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування.
Відповідно до Закону України від 19.01.2006 року № 3367-1У «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» внесено зміни, згідно з якими виключено пункт 17 статті 77 цього Закону, а новою редакцією статті 110 Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2006 року.
Кабінетом Міністрів України протягом 2006 року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не приймалися. Отже, пільги для дітей війни, передбачені статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у 2006 році запроваджено не було, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної державної соціальної допомоги до пенсії у 2006 році.
Однак суд першої інстанції при вирішенні даного спору не звернув уваги на зазначені положення закону та задовольнив позовні вимоги щодо стягнення невиплаченого у 2006 році підвищення до пенсії.
Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року», призупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 року» щодо зупинення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до п ункту 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» викладено у такій редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни", тобто 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп положення п. 41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" визнано неконституційними.
Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року спірні відносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 1 січня 2007 року.
За таких підстав суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача недоплаченого підвищення до пенсії з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року є обґрунтованими.
Також судом правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком визначався лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, що втратили працездатність. Інший розмір мінімальної пенсії діючим законодавством не визначено.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" від 15 липня 1999 року прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Таким чином, при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".
Статтею 62 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, з 1 квітня - 387 гривень; з 1 жовтня - 395 гривень.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 квітня – 406 гр., з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня 2007 року та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає 410 гр. 06 коп. та 415 грн. 11 коп. відповідно.
Згідно зі ст. 58 Закону України " Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України", прожитковий мінімум складає з 01.04.2008 року - 481грн., з 01.07.2008 року – 482 грн ., 01.10.2008 року - 498 грн.
Як передбачено положеннями ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» зі змінами та абз.1 ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», у 2009 році для визначення мінімального розміру пенсії за віком з 01 січня 2009 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.
Таким чином, розмір мінімальної пенсії за віком з 1 січня 2009 року становить 498 грн., а з 1 листопада 2009 року – 573 грн.
Враховуючи положення ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", керуючись таким принципом як верховенство права, з метою забезпечення передбаченого Конституцією України права позивача на належне соціальне забезпечення, колегія суддів вважає правильними висновки суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позовних вимог саме з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року.
Виплата відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» не є правильною.
За конституційними нормами, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, якою є наведена вище постанова Кабінету Міністрів України, застосування відповідачем норм вказаної постанови істотно звужує обсяг встановлених законом прав позивача.
Суд правильно прийшов до висновку, що при вирішенні даного спору застосуванню підлягала ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Безпідставними є також посилання відповідача про проведення виплати із бюджету Пенсійного фонду, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Однак при визначенні розміру недоплати за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2009 року судом допущено помилку.
Так, дійшовши обґрунтованого висновку, що дії УПФУ щодо невиплати надбавки до пенсії у 2007 році є неправомірними з 09 липня 2007 року, суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення навів розрахунок недоплати, починаючи з 01 липня 2007 року. При цьому суд також не врахував, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 1 квітня 2007 року та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає 410 гр. 06 коп. та 415 грн. 11 коп. відповідно.
Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року відповідач недоплатив позивачеві 710 гр. 91 коп.:
З 09.07.2007 по 31.07.2007 року – 410,06 гр. х 30% : 31 день х 23 дня = 91 гр. 27 коп.;
З 01.08.2007 року по 30.09.2007 року – 410, 06 гр. х 30% х 2 міс. = 246 гр. 04 коп.;
З 01.10.2007 року по 31.12.2007 року – 415 гр. 11 коп. х 30% х 3 міс. = 373 гр. 60 коп.
Крім того, суд навів розрахунок недоплати за 2008 рік, починаючи з 01.06.2008 року, в той час як рішення Конституційного Суду України було ухвалено 22 травня 2008 року. Відповідно надбавка до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком мала виплачуватися з цієї дати.
З 22 травня 2008 року по 31.05.2008 року позивачці недоплачено 31 гр. 03 коп. = 481 гр. 30% : 31 день х 10 дн. – 48,1 гр.: 31 день х 10 дн.
З 01 червня по 31 грудня 2008 року розрахунок є правильним, загальна сума недоплати за цей період складає 684 гр. 20 коп. (з 01.06. по 30.06.2008 р – 96 гр. 20 коп. = 481 х 30% - 48 гр. 10 коп.; з 01.07. по 30.09.2008 року – 289 гр. 20 коп. = 482 х 30% х 3 міс. – 48, 20 гр. х 3 міс.; з 01.10. по 31.12.2008 року – 298 гр. 80 коп. = 498 х 30% х 3 міс. – 49, 8 гр. х 3 міс.).
Не можна погодитись повністю і з розрахунком суми недоплати за 2009 рік, оскільки суд виходив з розміру мінімальної пенсії, яка складає 498 гр. Однак з 01 листопада 2009 року розмір прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, з якого слід виходити для визначення розміру мінімальної пенсії за віком, було збільшено до 573 гр.
Таким чином, з 01 січня 2009 року по 31 жовтня 2009 року недоплачено ОСОБА_1 996 гр. = 498 гр. 30% х 10 міс. – 49,80 гр. х 10 міс.; з 01 листопада по 31 грудня 2009 року – 244 гр. 20 коп. = 573 гр. х 30% х 2 міс. – 49,80 гр. х 2 міс.
За період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та за 2009 рік загальна сума недоплати підвищення до пенсії, на яку має право позивач як дитина війни, складає 2666 гр. 34 коп.
Апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення та ухвалення нового. Апеляційний суд частково скасовує рішення, відмовляє в задоволенні вимог щодо стягнення недоплати за 2006 рік, стягує з відповідача за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року на користь ОСОБА_1 суму недоплати щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни 2666 гр. 34 коп.
Рішення суду в частині стягнення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи є законним та обґрунтованим. Доводи апеляційної скарги в цій частині не спростовують висновки суду. Відсутність коштів у відповідача не є підставою для нестягнення судових витрат, зокрема витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи.
Керуючись ст. 307 ч.1 п.2, ст.ст. 309, 316 ЦПК України, апеляційний суд, -
В И Р І Ш И В:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі Донецької області задовольнити частково.
Рішення Олександрівського районного суду Донецької області від 16 квітня 2010 року частково скасувати.
В позові ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі про стягнення невиплаченої надбавки до пенсії як дитині війни за 2006 рік відмовити.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Олександрівському районі на користь ОСОБА_1 недоплачену надбавку до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, передбачену ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року в сумі 2666 гр. 34 коп.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржено безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Головуючий
Судді