АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________________________________________________
У Х В А Л А
Іменем України
23 червня 2010 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого Федорової А.Є.,
суддів: Мизи Л.М., Заїкіна А.П.,
при секретарі Непомнящій О.О.
розглянувши у судовому засіданні справу за апеляційною скаргою прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради на рішення Приморського районного суду м.Одеси від 31 березня 2006 року за позовом ОСОБА_2 до Одеської міської ради, Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання права власності на земельну ділянку,
В С Т А Н О В И Л А:
У березні 2006 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Одеської міської ради, Одеської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» про визнання права власності на земельну ділянку площею 894 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та зобов’язання видати і зареєструвати державний акт на право власності на землю. Позивач зазначав, що 7 листопада 2005 року за договором купівлі-продажу він придбав у Дачно-будівельного кооперативу «Будинок» 49/1000 частин нежилих будівель дачного містечка, що розташоване на земельній ділянці площею 0,9731 га., яка знаходиться у довгостроковій оренді кооперативу. Згідно з планом організації території кооперативу у його користуванні знаходиться земельна ділянка площею 894 кв.м. З метою реалізації свого права на безкоштовне отримання у власність земельної ділянки, він звернувся до Одеського міського голови, однак листом Одеського міського управління земельних ресурсів від 1 березня 2006 року йому відмовлено в передачі у приватну власність вказаної земельної ділянки. Вважаючи відмову в передачі земельної ділянки у його власність незаконною, і посилаючись на порушення його прав, позивач просив задовольнити позов.
Відповідачі позов не визнали.
Рішенням Приморського районного суду м.Одеси від 31 березня 2006 року позов задоволено. Постановлено визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку площею 894 кв.м. для індивідуального дачного будівництва, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, та зобов’язати Одеську регіональну філію державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» видати та зареєструвати державний акт на право власності на цю земельну ділянку.
____________________________________________________________________________
Головуючий у 1 інст. Шенцева О.П. Справа № 22ц -8336\2010 р.
Доповідач: Федорова А.Є Категорія ЦП: 5
У апеляційній скарзі прокурор Одеської області просить рішення суду скасувати та направити справу на новий розгляд, мотивуючи тим, що суд порушив норми матеріального та процесуального права, не притягнув до участі у справі ДБК «Будинок».
Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до ст.ст.213,214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Суд зобов’язаний вирішити справу згідно із законом, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, ухвалити рішення на основі повно й всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Ці вимоги закону суд не врахував.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що спірна земельна ділянка знаходиться у володінні Дачно-будівельного кооперативу «Будинок», була передана кооперативом у користування позивача, і він має право на визнання права власності на цю земельну ділянку на підставі статей 116,118,120,121 ЗК України.
Проте зазначені висновки зроблені судом без повного і всебічного з’ясування дійсних обставин справи, прав і обов’язків сторін, з порушенням норм процесуального та матеріального права.
Судом встановлено, що 28 вересня 2005 року Одеська міська рада (орендодавець) та Дачно-будівельний кооператив «Будинок»(орендар) уклали договір оренди землі, за яким орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове, платне володіння, користування земельну ділянку площею 9731 кв.м., що знаходиться за адресою: м.Одеса, вул. Макаренка, 39. На земельній ділянці розташовані нежилі будівлі, які належать ДБК «Будинок». Договір укладено строком на 25 років для експлуатації та обслуговування нежилих будівель дачного містечка.(а.с.29-33)
7 листопада 2005 року за договором купівлі-продажу ДБК «Будинок» продав ОСОБА_2 49\1000 частин нежилих будівель площею 91,9 кв.м., розташованих на території дачного кооперативу. (а.с.16-18)
Листом від 1 березня 2006 року Одеське міське управління земельних ресурсів Одеської міської ради відмовило ОСОБА_2 у передачі земельної ділянки площею 0,0894 га, на якій розташовані належні йому нежитлові будівлі, у приватну власність для індивідуального дачного будівництва, посилаючись на те, що земельна ділянка, що зайнята нежилими будівлями ДБК «Будинок», розташована в рекреаційно-курортній зоні, і надана ДБК «Будинок» у довгострокову оренду.(а.с.4)
Відповідно до ст.373 ЦК України право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.
За правилами ст.118 ЗК України право на безоплатну приватизацію земельної ділянки має громадянин, у якого ця земельна ділянка знаходиться у користуванні.
Відповідно до ст.120 ЗК України при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування – на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.
Ці вимоги закону суд не врахував, і незважаючи на те, що спір виник щодо земельної ділянки, яка знаходиться у володінні та користуванні ДБК «Будинок» на підставі договору оренди, не притягнув до участі у справі цю юридичну особу.
Таким чином, суд вирішив питання про права та обов’язки особи, яка не брала участь у справі, що згідно з п.4 ч.1 ст.311 ЦПК України є безумовною підставою для скасування рішення суду та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Розглянувши справу за відсутності ДБК «Будинок», суд у порушення вимог ст.ст.10,60,212,213,214 ЦПК Україним не створив необхідні умови для всебічного й повного дослідження обставин справи, не сприяв здійсненню прав сторін, передбачених законом, не з’ясував належним чином юридичну сутність правовідносин сторін, їх права та обов’язки, обставини справи, наявність порушення прав, за захистом яких спрямоване звернення до суду і не дав належної оцінки наданим доказам.
Згідно зі ст.158 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні з обов’язковим повідомленням осіб, які беруть участь у справі.
З протоколу судового засідання від 31 березня 2006 року вбачається, що справу розглянуто з участю представника Одеської міської ради Асташенкової О.І.(а.с.43)
Однак в матеріалах справи відсутня довіреність, яка підтверджує повноваження цієї особи на ведення даної справи в суді.
До матеріалів справи приєднана розписка про одержання судової повістки-повідомлення по цивільної справі Скобленко, тобто по іншій справі. Дану повістку в судове засідання 31 березня 2006 року отримало юридичне управління Одеської міської ради 31 березня 2006 року, тобто в день судового засідання. (а.с. 37)
З урахуванням вимог статей 42 ч.1 п.2,ч.ч.3,5, 44 ч.ч.1,2, 74 ч.4 ЦПК України колегія суддів вважає, що відповідач Одеська міська рада не була повідомлена про час і місце судового засідання у встановленому законом порядку і розгляд справи відбувався без участі повноважного представника цього відповідача.
Крім того, відповідно до ст.130 ЦПК України попереднє судове засідання є обов’язковим для кожної справи і проводиться з метою з’ясування можливості врегулювання спору до судового розгляду або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи.
Всупереч вимог закону попереднє судове засідання по даній справі не проведено.
Таким чином, суд розглянув справу поверхово та однобічно, з порушенням норм матеріального та процесуального права.
За викладених обставин, рішення суду не може бути визнано законним і обґрунтованим, воно не відповідає вимогам статей 10,60, 212,213,214 ЦПК України і підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.
З урахуванням зазначених недоліків підстави для ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст.303, 307 ч.1 п.5, 311 ч.1 п.4, 313, 314 ч.1 п.2, 315, 317.319 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А :
Апеляційну скаргу прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Одеської міської ради задовольнити.
Рішення Приморського районного суду м.Одеси від 31 березня 2006 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня набрання законної сили.
Головуючий: А.Є.Федорова
Судді: Л.М.Миза
А.П. Заїкін