Справа № 22ц-3168                   Головуючий  у 1 інстанції Клімов В.В.

Категорія 43                               Доповідач Червинська М.Є.

__________________________________________________________________  

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

Іменем України

        23 червня 2010 року     Апеляційний суд Донецької області в складі:

                                               головуючої: Червинської М.Є.

                                               суддів: Лісового О.О., Барсукової О.І.

      при секретарі Руденко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Краматорського міського суду Донецької області від 26 січня 2010 року за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 на про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання,

в с т а н о в и в :

      В листопаді 2009 року ТОВ «Краматорськтеплоенерго» звернулось до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу за надану теплову енергію. Посилались на те, що відповідачі є власниками квартири, використовують теплову енергію, яку надає позивач. З 1.06.2006 року по 1.09.2009 року відповідачі мають заборгованість за надану теплову енергію в розмірі 3711,97 гривень, просили стягнути таку заборгованість на свою користь.

      Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 26 січня 2010 року з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ТОВ «Краматорськтеплоенерго» солідарно стягнута заборгованість за опалення та гаряче водопостачання за період 1.01.2007 року по 1.09.2009 року в сумі 3711,97 гривень, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи 30 гривень, на користь держави стягнутий судовий збір 51 гривня.

      В апеляційній скарзі відповідачі просять скасувати рішення суду, ухвалити нове рішення, яким стягнути на користь позивача 387,48 гривень, посилаючись на те, що висновки суду не відповідають доказам по справі, не ґрунтуються на нормах матеріального права.

      Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі проживають в квартирі, яка належить їм на праві власності та розташована в багатоквартирному будинку, теплову енергію до будинку надає позивач. Суд дійшов до висновку, що відповідачі мають заборгованість за опалення та гаряче водопостачання в розмірі 3741,97 гривень, тому стягнув вказану заборгованість на користь позивача.

      В судовому засіданні відповідачі підтримали доводи апеляційної скарги, представник позивача просив скаргу відхилити.

      Заслухавши доповідача, доводи відповідачів, представника позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду зміні з наступних підстав:

       Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції  і ухвалення нового рішення або зміни рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.  Апеляційний суд вважає, що висновки суду в рішенні щодо розміру заборгованості відповідачів перед позивачем не відповідають обставинам справи, не ґрунтуються на нормах матеріального права, тому рішення підлягає зміні.

     Встановлено, що відповідачі проживають в квартирі, яка розташована в багатоквартирному будинку, використовують теплову енергію, яку надає позивач. В судовому засіданні не заперечувалось, що за використану теплову енергію є борг споживачів перед позивачем.

     В судовому засіданні встановлено, що відповідачі стали власниками квартири 26 грудня 2005 року. З договору купівлі-продажу від 23.12.2005 року вбачається, що покупці квартири - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 взяли на себе обов»язок по сплаті боргу по комунальним платежам за продавців - колишніх власників квартири, в загальному розмірі 9000 гривень. З позовної заяви позивача, розрахунків щодо суми боргу вбачається, що борг колишніх власників квартири за надане теплопостачання на час продажу квартири становив 3224,71 гривню, такий борг утворився до 23.12.2005 року, до часу продажу квартири відповідачам.

      Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України позовна давність – строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, статтею 257 ЦК передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

     Відповідачі взяли на себе обов»язок по сплаті боргу колишніх власників квартири 23 грудня 2005 року, до суду з позовом про стягнення зазначеного боргу позивач звернувся 18 листопада 2009 року, з порушенням строку позовної давності. В судовому засіданні відповідачі наполягали на застосуванні строку позовної давності, суд на зазначене уваги не звернув, не застосував вказані норми матеріального права до виниклих правовідносин. За таких обставин з висновками суду в рішенні щодо стягнення суми боргу з відповідачів, який мали колишні власники квартири перед позивачем,  погодитись неможливо, оскільки такі висновки не ґрунтуються на нормах матеріального права, не відповідають доказам по справі.

     Доводи представника позивача, що строк позовної давності переривався, оскільки відповідачі сплачували після 23 грудня 2005 року частку боргу, яка утворилась у колишніх власників квартира, неспроможні, оскільки жодного доказу щодо сплати відповідачами такого боргу не надано. В квитанціях про оплату не зазначено, що сплачуються суми боргу, який утворився до 23.12.2005 року, відповідачі заперечували проти такої сплати, пояснювали, що перераховували тільки щомісячні поточні платежі.

     Встановлено, що відповідачі стали власниками квартири 23.12.2005 року, із застосуванням правил ст. ст. 256, 257 ЦК України з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню борг з листопада 2006 року (позов пред»явлений до суду 18.11.2009 року). З довідок позивача про нарахування щомісячних сум к оплаті з листопада 2006 року вбачається, що за надану теплову енергію відповідачам було нараховане до оплати 4352,26 гривень, відповідачі за вказаний період сплатили 3835 гривень, таким чином на користь позивача з відповідачів з листопада 2006 року і до серпня 2009 року включно підлягає стягненню борг за теплопостачання в розмірі 517,26 гривень.

      В частині розміру стягнутих судових витрат рішення суду підлягає залишенню без змін, оскільки витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та судовий збір стягнути у розмірах, встановлених законом.

                 Керуючись ст. ст. 307, 308, п.п. 3, 4 ст. 309  ЦПК України, апеляційний суд,

                                                     вирішив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Краматорського міського суду Донецької області від 26 січня 2010 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 солідарно на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» заборгованість за надану теплову енергію з листопада 2006 року по серпень 2009 року в розмірі 517,26 гривень (п»ятьсот сімнадцять гривень 26 копійок),

в решті частині залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.  

Головуюча:

Судді: