Справа № 22ц-7618 2010 рік Головуючий в 1-й інстанції Васильєва І.А.
Категорія 32 Доповідач Пономарьова О.М.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
29 червня 2010 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого судді Пономарьової О.М.
суддів Бондаренко Л.І., Соломахи Л.І.,
при секретарі Валуйському В.А.,
за участі представника відповідача Птушкіна В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку
цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до державного підприємства (далі ДП) «Артемвугілля», третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки, про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ДП «Артемвугілля» на рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 18 лютого 2010 року , -
в с т а н о в и в:
Рішенням Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 18 лютого 2010 року частково задоволені позовні вимоги ОСОБА_2 і з ДП «Артемвугілля» на користь ОСОБА_2ОСОБА_3 у відшкодування моральної шкоди стягнуто 13000 грн..
Не погодившись з рішенням суду, відповідач ДП «Артемвугілля» звернувся до апеляційного суду Донецької області з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки, на думку апелянта, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, позивачем не надано доказів в підтвердження його моральних страждань.
Представник відповідача ДП «Артемвугілля» Птушкін В.М. в апеляційній інстанції підтримав доводи апеляційної скарги і просив її задовольнити.
В судове засідання апеляційної інстанції позивач ОСОБА_2 та представник третьої особи відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у Калінінському районі м. Горлівки не з’явилися, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином, ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що позивач 20 років 11 місяців працював у відповідача в шкідливих умовах, отримав професійне захворювання і висновком МСЕК від 26 червня 2009 року йому вперше встановлено 40 % втрати професійної працездатності, у зв’язку з професійним захворюванням. Ушкодженням здоров’я позивачеві завдана моральна шкода, яку повинен відшкодувати роботодавець, згідно зі ст.237-1 КЗпП України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з таких підстав.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги позивача про стягнення на його користь моральної шкоди підлягають частковому задоволенню.
Судом встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що позивач ОСОБА_2 20 років 11 місяців працював у відповідача в шкідливих умовах, під час роботи отримав професійне захворювання, висновком МСЕК від 26 червня 2009 року йому вперше встановлено 40 % втрати професійної працездатності у зв’язку з професійним захворюванням.
Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Наявність небезпечних і шкідливих умов праці позивача в ДП «Артемвугілля» встановлена санітарно-гігієничною характеристикою умов праці, актом розслідування санітарно-гігієничного стану робочого місця, актом розслідування хронічного професійного захворювання від 29 травня 2009 року, в яких встановлена вина відповідача у виникненні професійного захворювання.
Ці обставини відповідачем не спростовані.
Статтею 237-1 КЗпП України передбачається відшкодування власником або уповноваженими ним органом працівникові моральної шкоди. Відшкодування такої шкоди провадиться тоді, коли порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Моральна шкода відшкодовується працівникові безпосередньо роботодавцем за таких умов: наявності факту порушення роботодавцем законних прав працівника; у разі виникнення у працівника моральних страждань, або втрати нормальних життєвих зв’язків, або виникнення необхідності для працівника додаткових зусиль для організації свого життя; за наявності причинного зв’язку між попередніми умовами.
Відповідно до ст.9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров’я здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Однак, із Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключена частина 3 статті 34 відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року № 717-У «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».
Оскільки Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України на час виникнення спірних правовідносин , в зв’язку із зміною спеціального закону, не відповідав за завдану моральну шкоду, то у разі отримання працівником професійного захворювання в цей період таку шкоду позивачу, законні права якого порушено, повинен відшкодовувати роботодавець, згідно з правилами ст.237-1 КЗпП України.
Відповідачем не надано доказів щодо відсутності його вини в заподіянні позивачеві моральної шкоди.
Визначений судом розмір моральної шкоди 13000 грн. відповідає тяжкості ушкодження здоров’я позивача, характеру та тривалості моральних страждань позивача у зв’язку з отриманим професійним захворюванням, істотності вимушених змін у життєвих стосунках потерпілого. Суд врахував, що ушкодження здоров’я завдає фізичні та моральні страждання потерпілому, вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя, і , виходячи з засад розумності та справедливості, визначив такий розмір відшкодування моральної шкоди.
Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції вірно встановлені обставини справи, доказам, що надані сторонами, дана належна оцінка. Спір вирішено на підставі наданих сторонами доказів у відповідності із нормами матеріального та процесуального законодавства.
Наведені в апеляційній скарзі доводи є необґрунтованими і не належать до тих підстав, із якими процесуальне законодавство пов’язує можливість прийняття рішення щодо скасування або зміни оскаржуваного рішення.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ДП «Артемвугілля» відхилити.
Рішення Калінінського районного суду м. Горлівки Донецької області від 18 лютого 2010 року з алишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до суду касаційної інстанції – Верховного Суду України - протягом двох місяців з часу набрання нею законної сили.
Головуючий
Судді