Справа №22ц-4186/10 Суддя першої інстанції Спінчевська Н.А.
Категорія 24 Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
8 липня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Козаченка В.І.,
суддів: Базовкіної Т.М., Колосовського С.Ю.,
при секретарі судового засідання Аніщенко Д.В.,
за участю: представника позивача ОСОБА_2 та відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою міського комунального підприємства ,,Миколаївводоканал" (далі – МКП ,,Миколаївводоканал") на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2010 р., ухвалене за позовом МКП ,,Миколаївводоканал" до ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості по комунальних послугах,
В С Т А Н О В И Л А:
15 вересня 2009 р. МКП ,,Миколаївводоканал" звернулось до суду з позовом до відповідачів про стягнення з заборгованості по оплаті за комунальні послуги.
Позивач вказував, що відповідачі проживають у двокімнатній квартирі АДРЕСА_1 та є споживачами комунальних послуг із водопостачання та водовідведення, які надавались їм позивачем з 1997 року. Проте ці послуги відповідачі оплачували несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого станом на 11 березня 2010 р. у них утворилась заборгованість у розмірі 1477 грн. 67 коп., яку позивач в уточненому позові просив стягнути з відповідачів на свою користь.
Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2010 р. у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник позивача, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, просив рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про повне задоволення позову.
Вислухавши суддю - доповідача, дослідивши надані докази та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що позивач пропустив строк позовної давності для стягнення вказаної заборгованості.
Між тим, з таким висновком місцевого суду повність погодитись не можна, оскільки він суперечить вимогам матеріального права та обставинам справи.
Так, статтею 76 ЦК Української PCP 1963 р. та ч. 1 ст. 261 ЦК України 2003 р. встановлено, що перебіг строку позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або повинна була довідатися про порушене право.
За змістом ч. 2 ст. 79 ЦК Української PCP 1963 року та ч. 1 ст. 264 ЦК України 2003 року перебіг позовної давності переривається вчиненням зобов'язаної особи в період перебігу позовної давності дії, що свідчить про визнання нею боргу.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі проживають в квартирі АДРЕСА_1 та є споживачами комунальних послуг із водопостачання та водовідведення, які надаються позивачем.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 13 та п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України ,,Про житлово-комунальні послуги" від 24 червня 2004 р. (далі – Закон), ст. 44 Водного кодексу України, ст. 22 Закону України ,,Про питну воду та питне водопостачання" , ст. 68 ЖК України та пунктів 20. 21 ,,Правил надання послуг з надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 р., споживачі комунальних послуг із водопостачання та водовідведення зобов'язані своєчасно (щомісячно) розраховуватись за отримані послуги.
Оскільки відповідачі отримані послуги оплачували несвоєчасно та не в повному розмірі, то станом на 1 вересня 2009 р. у них утворилась заборгованість перед виконавцем послуг, яку вони добровільно не погасили. Тому позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення такої заборгованості.
Відповідачі в судовому засіданні суду першої інстанції письмово заявили про застосування позовної давності при вирішенні спору.
З наданого позивачем апеляційному суду розрахунку заборгованості, посвідченого підписами директора та головного бухгалтера МКП ,,Миколаївводоканал" вбачається, що починаючи з 1 липня 1997 р. відповідачі отримували вказані комунальні послуги, але не розраховувались за них до 1 січня 2003 р. Внаслідок чого у них утворилась заборгованість по комунальних послугах за цей період в розмірі 849 грн. 73 коп.
Проте МКП ,,Миколаївводоканал" з вимогою про стягнення такої заборгованості до суду звернувся лише 15 вересня 2009 р. В зв’язку з чим, видається обґрунтованим застосування місцевим судом положень статей 76 -79 ЦК Української PCP 1963 р. і відмова у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за вказаний період через сплив строку позовної давності.
Разом з тим, у період з 1 січня 2003 р. по 1 березня 2010 р. відповідачам було нараховано до сплати за отримані послуги із водопостачання та водовідведення 5076 грн. 60 коп., а сплачено ними – 4782 грн. 18 коп.
В цей період вони оплачували як поточні платежі, так і заборгованість по таким платежам за вказаний період. Зокрема:
- при місячних нарахуваннях у 2003 р. в розмірі 41 грн. 16 коп. відповідачі 22 червня 2003 р. сплатили 122 грн. 70 коп.;
- за 2005 рік їм було нараховано 493 грн. 92 коп., а сплачено ними 538 грн.;
- за 2007р. - нараховано 743 грн. 52 коп., а сплачено - 805 грн. 56 коп.;
- в період з 15 вересня 2009 р. 23 березня 2010р. нараховано 697 грн. 56 коп., а сплачено - 1149 грн. 82 коп., крім того, 20 лютого 2010 р. було сплачено ще 116 грн. 26 коп. поточної заборгованості.
Таким чином перебіг позовної давності по платежам за вказаний період переривався вчиненням відповідачами в період перебігу позовної давності дій, що свідчать про визнання ними боргу, залишок якого складає 294 грн. 42 коп.
Однак, відмовляючи в задоволенні цієї частини позовних вимог, місцевий суд не звернув належної уваги на вказані вимоги матеріального права та зазначені обставини справи, а тому незаконно та необґрунтовано відмовив у задоволенні цієї частини вимог.
У зв’язку з чим, відповідно до пунктів 3, 4 частини першої ст. 309 ЦПК України, рішення місцевого суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог у вказаному розмірі.
Наслідком ухвалення нового рішення, відповідно до ст. 88 ЦПК України, є присудження з відповідачів судових витрат: 76 грн. 50 коп. судового збору – в доход держави та 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи – на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313 - 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу МКП ,,Миколаївводоканал" задовольнити частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2010 р. скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_5 на користь міського комунального підприємства ,,Миколаївводоканал" 294 грн. 42 коп. заборгованості по комунальних послугах і 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, а також в доход держави - 76 грн. 50 коп. судового збору.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий:
Судді: