Справа №22ц-4161/10                                                                                  Суддя першої інстанції Біцюк А.В.

Категорія 27                                                                       Суддя-доповідач апеляційного суду Козаченко В.І.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

8 липня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

 головуючого                                                            Козаченка В.І.,

 суддів:                                                   Базовкіної Т.М., Колосовського С.Ю.,

при секретарі судового засідання Аніщенко Д.В.,  

за участю: представника позивача ОСОБА_2,    

 розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 2 лютого 2010 р., ухвалене за позовом ОСОБА_4  до селянського (фермерського) господарства ,ОСОБА_1" (далі – СФГ ,ОСОБА_1") про відшкодування збитків та зустрічним позовом СФГ ,ОСОБА_1" до ОСОБА_4 про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И Л А:

5 липня 2007 р. ОСОБА_4 звернувся у суд позов до СФГ ,ОСОБА_1" про стягнення 18280 грн. 59 коп. сплачених ним, як майновим поручителем і солідарним боржником, по кредитному договору, укладеному 17 травня 2005 р. між відповідачем і закритим акціонерним товариством комерційний банк ,,ПриватБанк" (далі – ,,ПриватБанк").

В свою чергу, 29 серпня 2007 р. СФГ ,ОСОБА_1" подало в суд зустрічний позов до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, яка виникла в результаті спільної діяльності. В ході розгляду справи зустрічні вимоги були уточнені, а ,,ПриватБанк" був залучений до участі в справі за цими вимогами як відповідач. Остаточно відповідач просив визнати недійсним указаний кредитний договір і стягнути з позивача на свою користь 12250 грн. боргу.

20 березня 2009 р. ,,ПриватБанк" подав до суду свій позов до СФГ ,ОСОБА_1" і ОСОБА_4 про стягнення звлишку заборгованості по вказаному кредитному договору.

Ухвалами місцевого суду всі позови об’єднані в одне провадження.

Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 2 лютого 2010 р. провадження у справі щодо позовних вимог ,,ПриватБанк" до СФГ ,ОСОБА_1" і ОСОБА_4 про стягнення заборгованості по кредитному договору закрито у зв’язку з відмовою банку від свого позову.

Рішенням Казанківського районного суду Миколаївської області від 2 лютого 2010 р. позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено повністю, а в задоволенні зустрічних позовних вимог СФГ ,ОСОБА_1" відмовлено. З відповідача на користь позивача стягнуто 18280 грн. 59 коп. збитків та 512 грн. судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, як голова ,,СФГ ", посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення вимог процесуального права, оскаржував зазначене рішення лише щодо стягнення 8000 грн. і просив рішення в цій частині скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні таких вимог.

Вислухавши суддю – доповідача та перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 17 травня 2005 р. між ,,ПриватБанком"   і СФГ ,ОСОБА_1" був укладений кредитний договір № 63, за яким банк надав позичальнику 34600 грн. для поповнення обігових коштів, строком на 1 рік, тобто до 17 травня 2006 р., під 22 % річних.

Погашення кредиту та процентів позичальник зобов’язався провадити щомісячно однаковими платежами згідно погодженого графіка.

Для належного виконання цього кредитного договору 17 травня 2005 р. позивач і ,,ПриватБанк" уклали договір іпотеки № 63/1, за умовами якого ОСОБА_4, як майновий поручитель, передав в іпотеку банку свою двокімнатну квартиру АДРЕСА_1, зобов’язавшись таким чином відповідати за повне та належне виконання позичальником зобов’язань по кредитному договору.

Оскільки позичальник своїх зобов’язань по названому кредитному договору належним чином не виконував, то 4 жовтня 2006 р. для додаткового забезпечення названого кредитного договору позивач і ,,ПриватБанк" уклали договір поруки № 63/2, за умовами якого ОСОБА_4 зобов’язався солідарно із СФГ ,ОСОБА_1" відповідати перед банком за невиконання позичальником усіх його зобов’язань по кредитному договору, як існуючих на час укладення договорів, так і тих, що можуть виникати в майбутньому.

Затим, протягом 4-11 жовтня 2006 р. позивач, виконуючи свої зобов’язання по цьому поруки (п. 6), у чотири прийоми сплатив банку за позичальника      18280 грн. 59 коп. залишок заборгованості по тілу кредиту (8000 + 112,39 + 282.89 + 9886,11) (а.с. 13, 14). А потім, посилаючись на п. 8 договору поруки, звернувся до суду з позовом до відповідача про повернення сплачених коштів.

Згідно статей 553, 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку та відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

До того ж, ст. 543 цього ж Кодексу встановлено, що у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Крім того, відповідно до ст. 556 ЦК України, після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, до нього переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Правильно встановивши, що позивач, як поручитель, виконав за відповідача зобов’язання по кредитному договору, а відтак отримав право кредитора по цих зобов’язаннях, суд першої інстанції ухвалив обґрунтоване рішення про задоволення первісного позову.

Посилання відповідача на те, що  8000 грн. позивачем було сплачено не в рахунок заборгованості по кредитному договору, а як повернення боргу по спільній діяльності, необґрунтовані, оскільки з банківського платіжного доручення від 4 жовтня 2006 р. (а.с. 14) вбачається, що вказана сума була сплачена позивачем, як поручителем, у рахунок погашення кредитної заборгованості до кредитному договору №63 від 17 травня 2005 р. та прийнята банком.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують указані висновки місцевого суду, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення.

Судові рішення місцевого суду в частині вирішення зустрічних позовів ,,ПриватБанку" та СФГ ,,ОСОБА_3" не оскаржувались, а тому не були предметом апеляційної перевірки.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 313 - 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Казанківського районного суду Миколаївської області від 2 лютого 2010 р. – залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.

Головуючий:                                  

Судді: