Справа № 22ц-2858/10                                             Головуючий у 1-й інстанції Тихонова Н.С.

Категорія: 57                                     Суддя-доповідач апеляційного суду Шаманська Н.О.

РІШЕННЯ

іменем     України

2010  року червня  місяця 23 дня колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючого: Галущенка О.І.,

суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.,

при секретарі судового засідання: Завтурі О.С.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві  справу

за апеляційною скаргою

 управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі

м. Миколаєва   (далі – УПФ)

на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2009 р. за позовом ОСОБА_2 до  УПФ визнання бездіяльності протиправною та зобов’язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2009 р. ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до УПФ, в якому просила визнати протиправною бездіяльність щодо неперерахування їй як особі, яка має правовий статус дитини війни, доплати (підвищення) до пенсії, передбаченої Законом України від 18 листопада 2004 р. «Про соціальний захист дітей війни» (далі – Закон від 18 листопада 2004 р.), у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 1 січня 2006 р. до 31 грудня 2007 р. та зобов’язати УПФ здійснити перерахування такої допомоги і забезпечити виплату заборгованості.

Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2009 р. позов задоволено частково.

Зобов’язано УПФ здійснити позивачу перерахунок пенсії з 2 квітня по 31 грудня 2006 р. та з 9 липня по 31 грудня 2007 р з підвищенням на 30 % мінімальної пенсії за віком за розміром, встановленим ч. 1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 р. «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон від 9 липня 2003 р.) та провести відповідні виплати. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі УПФ, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права, просило постанову скасувати і ухвалити нову постанову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність постанови в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та належить до категорії громадян, яким визначено статус дитини війни.

Положення ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Однак, згідно з пунктом 17 ст. 77 Закону України від 20 грудня 2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. зупинено на 2006 р.

До того ж, Законом України від 19 січня 2006 р. «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» із положень Закону України від            20 грудня 2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік» виключено пункт 17 ст. 77 вказаного вище Закону, а новою редакцією ст. 110 цього ж Закону встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., запроваджуються у 2006 р. поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.

Між тим, Кабінетом Міністрів України протягом 2006 р. не приймав рішення на виконання вимог ст. 110 Закону України від 20 грудня 2005 р. «Про Державний бюджет України на 2006 рік».

Отже, пільги для дітей війни, передбачені ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., безпосередньо у 2006 р. запроваджено не було.

В свою чергу, пунктом 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік» дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. зупинено на 2007 р. із урахуванням ст. 111 названого вище Закону.

Проте, рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р. № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 р. «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 р. дію ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. із урахуванням ст. 111 цього ж Закону.

Зазначене рішення Конституційного Суду України є обов'язковими  до виконання на території України, має преюдиціальне  значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р., мають особи зі статусом «діти війни» з 9 липня до 31 грудня 2007 р.

Суд першої інстанції, який розглядав справу за правилами адміністративного судочинства, чинного на час ухвалення рішення, повно та всебічно дослідив обставини спору, дав належну оцінку наявним доказам, а тому прийшов до обґрунтованого висновку про те, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення  і  виплати  пенсії та доплат до них, повинен був діяти відповідно до вимог ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 р. і здійснити відповідні перерахування (за той період, коли дія цієї норми не була зупинена). Однак, УПФ у порушення зазначених положень цього Закону таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність. На підставі чого суд вірно задовольнив позовні вимоги за 2007 р. частково.

В той же час судом помилково покладено на відповідача обов’язок щодо     перерахунку та виплати пенсії за 2006 рік, оскільки спірні пільги у цей період фактично, як зазначено вище, не було запроваджено, а тому дії відповідача за вказаний період відповідають вимогам закону.

За такого постанову суду в силу п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України слід змінити, зазначивши про задоволення позовних вимог з 9 липня по 31 грудня 2007 р.

Щодо постанови суду в іншій частині колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.

Доводи відповідача про правомірність своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для повної реалізації програми з доплат дітям війни не приймаються до уваги, оскільки відсутність фінансування цих видатків не може бути підставою для відмови у їх виплаті.

 Безпідставними є також посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів УПФ, оскільки суди не ухвалювали рішення про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.

Посилання апелянта на безпідставне визначення судом розміру мінімальної пенсії за віком, з якої має обчислюватись спірне підвищення до пенсії, то  розрахунок необхідно проводити, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», оскільки іншого розміру такої пенсії законодавством не передбачено та такий висновок відповідає положенням ч. 7 ст. 9 КАС України.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі   м. Миколаєва  задовольнити частково.

Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 19 листопада 2009 р. змінити.

Визнати незаконною відмову управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва перерахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Ленінському районі м. Миколаєва перерахувати та виплатити ОСОБА_2 підвищення до пенсії як дитині війни за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, яка встановлена ч. 1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 року «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двох місяців з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуючий :

Судді :