Справа №22ц-1285/10 Суддя першої інстанції: Димитров В.І.
Категорія 57 Суддя-доповідач апеляційного суду: Шаманська Н.О.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
1 липня 2010 р . колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:
головуючого: Галущенка О.І.
суддів: Лівінського І.В.. Шаманської Н.О.,
при секретарі: Бобуйок І.Ф.,
за участю позивачки ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві справу за апеляційною скаргою
Департаменту праці та соціального захисту населення
виконавчого комітету Миколаївської міської ради
на постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 лютого 2009 р. у справі за позовом
ОСОБА_2
до
Управління соціальних виплат і компенсацій Ленінського району Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а :
4 листопада 2008 р. ОСОБА_2 звернулася до Управління соціальних виплат і компенсацій Ленінського району Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради з позовом про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування своїх вимог позивачка вказувала, що відповідно до законодавства України вона, як мати сина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 має право на допомогу при народжені дитини у сумі кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а також на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Посилаючись на те, що вона в період з 1 червня 2007 р. по 1 листопада 2008 р. отримала соціальну допомогу в розмірі, меншому, ніж передбачено законами, позивачка просила визнати неправомірними такі дії відповідача та зобов’язати його зробити перерахунок розміру призначеної допомоги при народжені дитини та оплатити заборгованість по даному виду допомоги а також зобов’язати відповідача зробити перерахунок розміру призначеної їй допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, стягнути з відповідача заборгованість по виплатам допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та проводити виплати згідно законодавства.
Постановою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 лютого 2009 р. позов задоволено.
Дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку і виплати спірної допомоги при народжені дитини та сплаті заборгованості по виплатам допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визнано неправомірними та зобов’язано його провести перерахунок призначеної позивачці державної допомоги при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Стягнуто з Управління соціальних виплат і компенсацій Ленінського району Департаменту праці та соціального захисту населення м. Миколаєва на користь ОСОБА_2 заборгованість по виплатам допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та зобов’язано відповідача вподальшому проводити виплати згідно законодавства.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва від 20 листопада 2009 р. встановлено спосіб виконання постанови суду про зобов’язання зробити перерахунок розміру призначеної ОСОБА_2 допомоги при народженні дитини та сплатити заборгованість за даним видом допомоги, допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, шляхом зобов’язання зробити такий перерахунок Департамент праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради.
В апеляційній скарзі Департамент праці та соціального захисту населення м. Миколаєва, посилаючись на невірне застосування місцевим судом норм матеріального права, просив постанову про визнання дій неправомірними та стягнення державної допомоги скасувати і ухвалити нову про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з’явились в судове засідання, дослідивши обставини справи в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що розмір допомоги призначений позивачці при народженні дитини та допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х років призначено відповідачем з порушенням вимог закону.
Між тим, не з усіма висновками суду можна погодитися.
Так, статтею 3 Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21 листопада 1992 р. № 2811-ХІІ (далі –Закон № 2811-ХІІ) передбачено виплату матерям допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами; одноразової допомоги при народженні дитини; допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та інших видів допомоги.
Позивачка, має сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, не працює і здійснює догляд за ним, а тому має право на допомогу у розмірі, встановленому ч. 1 ст. 15 Закону №2811-ХІІ, згідно з якою допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років. З 1 вересня 2007 р. ОСОБА_2 була призначена та виплачувалася така допомога по догляду за сином ОСОБА_5.
Частиною 1 ст. 14 цього Закону допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною і по день досягнення дитиною вказаного віку включно.
Абзацом третім ч. 2 ст. 56, пунктами 7, 14 ст. 71 Закону України від 19 грудня 2006 року № 489-V «Про Державний бюджет України на 2007 рік» (далі – Закон № 489-V) зупинено на 2007 рік дію, зокрема, статті 15 Закону № 2811-ХІІ, і визначено, що у 2007 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50% прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90 гривень для незастрахованих осіб та не менше 23 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 р по справі № 1 - 29 пункт 14 ст. 71 Закону № 489-V в частині зупинення на 2007 рік дії зазначених вище положень Закону № 2811-ХІІ визнано такими, що не відповідають Конституції України.
Згідно пункту 23 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 р. № 107-VІ (далі – Закону №107-VІ) частину 1 ст. 15 Закону № 2811-ХІІ викладено в такій редакції: «Допомога до догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 грн.», а пункт 3 розділу VІІІ «Прикінцеві положення» викладено у такій редакції: «Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між: з 1 січня 2008 року – 50 відсотками, з 1 січня 2009 року – 75 відсотками, з 1 січня 2010 року – 100 відсотками прожиткового мінімуму, встановленому для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім’ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців».
Положення пункту 23 розділу ІІ Закону №107-VІ неконституційними не визнавались та не скасовувались.
Позивачка за спірний період отримувала допомогу по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку не в розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, а у відповідності з розмірами, визначеними Законами № 489-V та №107-VІ.
Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, спірні відносини з 1 січня по 9 липня 2007 року регулюються відповідно до пункту 14 частини першої статті 71 Закону № 489-V, з 9 липня по 31 грудня 2007 року – до статті 15 Закону № 2811-ХІІ, а з 1 січня 2008 р. - Законом №107-VІ.
Суд першої інстанції, який розглядав справу за правилами адміністративного судочинства, не звернув належної уваги на зазначені вимоги Законів та дійшов помилкового висновку про наявність у відповідача зобов’язання надати позивачці допомогу по догляду за дитиною до досягненню нею трирічного віку відповідно до Закону № 2811–Х11, з 1 січня по 1 листопада 2008 р.
До того ж, вирішуючи питання про наявність у відповідача зобов’язання надати позивачці одноразову допомогу при народжені дитини у сумі кратній 22,6 розміру прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років, суд не звернув уваги на те, що п. 14 ст. 71 Закону № 489-V в частині зупинення на 2007 р. дії ст. 12 , ч. 1 ст. 15 Закону № 2811-ХІІ втратили чинність з дня ухвалення Рішення Конституційним Судом, тобто з 9 липня 2007 року, а одноразова допомога при народженні дитини була призначена 1 червня 2007 р., тобто в період коли наведені норми закону були чинними, а їх виконання обов’язковим для Департаменту.
Таким чином, дії відповідача на час призначення позивачці зазначеної в Законі № 2811-ХІІ.одноразової грошової допомоги при народжені дитини були правомірними і узгоджувались з положеннями ч. 2 ст. ст. 19 Конституції України.
Оскільки постанова суду першої інстанції винесена з порушення норм матеріального права, вона підлягає скасуванню відповідно до п. 4 ст. 309 ЦПК України з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову на підставі вищезазначених обставин.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій за цей період із посиланням на відсутність бюджетних коштів не можуть бути прийняті до уваги, оскільки питання фінансування цих видатків не є предметом цього спору. Проблеми надання Департаменту бюджетних коштів для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог і тому судом не розглядалися.
Посилання позивачки на Рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 р. № 10-рп/2008 є безпідставним, оскільки цим рішенням не було визнано неконституційним положення пункту 23 розділу Закону №107-VІ.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Департаменту праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Миколаївської міської ради задовольнити частково.
Постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 12 лютого 2009 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Департаменту праці та соціального захисту населення щодо відмови провести перерахунок та виплату призначеної ОСОБА_2 державної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" за період з 9 липня по 31 грудня 2007 рок у розмірі прожиткового мінімуму встановленого законом для дітей віком до 6 років.
Зобов'язати Департамент праці та соціального захисту населення провести перерахунок призначеної ОСОБА_2 державної допомоги по догляду за сином ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 до досягнення ним трирічного віку та виплатити їй перераховану суму відповідно до ст. 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" за період з 9 липня по 31 грудня 2007 рок у розмірі прожиткового мінімуму встановленого законом для дітей віком до 6 років.
В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: