Справа № 22-7407 Головуючий у 1 інстанції –
Коробенко С.В. Доповідач – Семенюк Т.А.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 червня 2010 року колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду м. Києва в складі:
Головуючого – Семенюк Т.А.
Суддів – Прокопчук Н.О., Карпенко С.О.
при секретарі – Сірик Л.Є.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 березня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5, треті особи - відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві, Орган опіки та піклування Солом'янської районної в м.Києві державної адміністрації, про припинення права власності та зняття з реєстраційного обліку, -
В С Т А Н О В И Л А:
Рішенням Солом’янського районного суду м. Києва від 18 березня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, вважаючи, що судом порушені норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про встановлення порядку користування житлом та усунення перешкод у здійсненні права користування ним, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що у спільній частковій власності сторін перебуває будинок по АДРЕСА_1, при цьому частка ОСОБА_3 у праві власності на будинок становить 1/10, а ОСОБА_2 володіє 9/10 частками, просила виділити їй в користування другий поверх будинку (мансарду), а ОСОБА_2 залишити в користуванні приміщення першого поверху.
ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом, в якому просила припинити право ОСОБА_3 на 1/10 частку у праві спільної часткової власності на АДРЕСА_1, стягнувши з ОСОБА_2 відповідну компенсацію на користь ОСОБА_3, уточнивши свої вимоги, просила припинити право ОСОБА_3 на 1/10 частку у праві власності на спірний будинок у зв'язку зі знищенням свого майна власницею. Крім того, ОСОБА_2 просила суд зобов'язати відділ у справах громадянства, міграції та реєстрації фізичних осіб Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві зняти з реєстраційного обліку в АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та її дітей - малолітнього ОСОБА_4 та ОСОБА_5
Ухвалою суду від 08.02.2010 року первісний позов ОСОБА_3 залишено без розгляду у зв'язку з повторною її неявкою до суду.
До участі у справ в якості відповідачів судом були залучені ОСОБА_5 та ОСОБА_4, законним представником якого виступає ОСОБА_3
Позивачка та її представник позовні вимоги підтримали.
Відповідачі ОСОБА_3, яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5 проти позову заперечували.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.11.1983р. належать 9/10 часток у праві власності на будинок АДРЕСА_1 (а.с. 56).
ОСОБА_3 на підставі договору дарування від 15.10.1997р., укладеного між нею та ОСОБА_6, є власником 1/10 частки зазначеного будинку (а.с. 5).
Відповідно до довідки ф. 3, в спірному будинку зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (а.с. 6).
Як вбачається з акту обстеження умов проживання від 6 листопада 2009 року, проживання у мансардному приміщенні будинку АДРЕСА_1 дитини неможливе (а.с. 186).
Відповідно до ч. І ст. 356 ЦК України, власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанцій виходив з того, що в судовому засіданні встановлено, і не заперечувалось сторонами, що будинок № 112 по пр. Червонозоряному в м. Києві між його співвласниками поділений у натурі не був, а тому право власності, частка у якому належить відповідачці, поширюється на весь будинок, а не на окрему його частину.
Враховуючи встановлене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що припинити право власності ОСОБА_7 у зв'язку зі знищенням майна можливо лише щодо всього будинку, проте таких підстав суд не знайшов.
Згідно зі ст. 349 ЦК України, право власності на майно припиняється в разі його знищення.
У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.
Даних про звернення сторін з відповідними заявами про знищення майна в матеріалах справи немає.
Колегія суддів не може погодитись з доводами апеляційної скарги, що судом зроблено невірний висновок щодо невизначеності у натурі часток сторін, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи, з наданих суду документів – договору дарування ОСОБА_3 1/10 частини будинку від 15.10.1997 року, свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_2 від 22.11.1983 року, за якими визначео лише частки будинку без виділу у натурі. Крім того, в суді першої інстанції це не заперечувалось і сторонами.
Також колегія суддів не може погодитись і з доводами скарги, що судом не притягнуто до участі у справі осіб, які проживають разом із позивачкою, оскільки права та законні інтереси зазначених осіб рішенням суду не зачіпляються, крім того, апеляційних скарг він них не надходило.
Інші доводи апеляційної інстанції також висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом порушені норми матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.
Оскільки рішення суду обґрунтоване, відповідає вимогам закону та обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 18 березня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Головуючий
Судді